Один зі стереотипів про сучасне мистецтво: це занадто дорого, а дозволити собі його можуть тільки багатії або «наближені». Проте з роками арт-ринок в Україні все більше демократизується: роботи митців можна купити онлайн, про вартість не потрібно запитувати, а ціни варіюються в дуже широкому діапазоні. Yabl розповідає, де можна придбати сучасне українське мистецтво, скільки це коштує та які плюси й мінуси у різних галерей і платформ.
Галереї
Прикладом комерційної галереї з прозорою ціновою політикою є The Naked Room, що відкрилась наприкінці 2018 року. Засновники галереї — режисер Марк Вілкінс та кураторки Ліза Герман і Марія Ланько — наголошували на тому, що виставлятимуть саме сучасне українське мистецтво, молодих митців. Згодом галерея почала співпрацювати і з такими «титанами» як Павло Маков, Нікіта Кадан, експонувати Олега Голосія та творців радянських мозаїк. The Naked Room — чи не єдина українська галерея, де ціни на роботи, які виставляються, можна дізнатись без запиту в галеристів. Також працює сайт, на якому є каталог робіт і необхідні контакти.
Зазвичай у самій галереї під час виставки є прайс-лист. Українські галеристи часто не повідомляють публічно про вартість. Це створює ореол елітарності навколо мистецтва, поширює уявлення про те, що арт — це надзвичайно дорого, а придбати роботи в колекцію можуть тільки великі колекціонери.
Художники співпрацюють з галереями через спрощення процесу продажу для самих художників та додаткове розширення аудиторії завдяки виставці, яка проходить в галереї. Так, митцям не потрібно шукати покупців, займатись з ними переговорними процедурами тощо. Галеристи — вони ж куратори, вони ж менеджери, вони ж арт-дилери, вони ж арт-критики (і таке буває) — займаються всім по трошки, формуючи арт-ринок.
Марк Вілкінс, Ліза Герман, Марія Ланько
Ще одна галерея, яка відкриває свою колекцію онлайн — Щербенко Арт Центр. Проте тут ціну говорять лише за запитом. В інших київських галереях є опція переглянути роботи з колекції, але як саме дізнатися її вартість треба здогадатись самостійно. Інший недолік комунікацій українських галерей — незрозумілий алгоритм придбання роботи: як це відбувається, які необхідні документи, скільки часу це може зайняти?
Найбільше у каталозі The Naked Room живопису (Люся Іванова, Анна Звягінцева, Анна Щербина) та фотографії (Саша Курмаз, Саша Маслов, Олена Субач).
Що можна купити в The Naked Room:
- Роботу Павла Макова «Кімната хлопців» за 500 євро.
- Фотографію Олени Субач з проєкту «Бабусі на краю неба» за 300 євро
- Акварелі з київською архітектурою Ксенії Гнилицької за 350 євро
Фейсбук, соціальні мережі
Цей метод пошуку мистецтва можна було б назвати інакше: прийти до митця чи мисткині в майстерню, знайти в завалах робіт «ту саму» і придбати її на місці. Але треба знати, до кого й куди, а соціальні мережі спрощують цей шлях.
Зазвичай українські художники не мають окремих сторінок, де вони популяризують свої твори. Це логічно: митець не мусить обов’язково бути самому собі менеджером та комунікаційником, адже тоді майже не лишається часу на власне мистецтво. Можна зустріти пости на особистих сторінках про нові роботи або продаж робіт, найчастіше саме у фейсбуці.
Деякі художники все-таки ведуть окремі сторінки, куди можна написати щодо придбання робіт. Наприклад, група Etching Room1 (Анна Ходькова, Крістіна Ярош) та Літографська Майстерня 30 (Ніна Савченко, Тарас Коблюк та Аліса Гоц). Їхні роботи також можна купити на особистих сайтах.
«Силою фейсбуку» вирішив скористатись київський галерист Євген Карась, який на початку карантину створив групу «Сіль Соль». Спочатку в групу свої роботи міг виставляти будь-хто безкоштовно: потенційні покупці могли побачити товар та відразу ж купити роботу. Згодом додались правила: «при купівлі твору мистецтва Покупець сплачує вартість модерації групи у розмірі 10% зверху від вказаної у публікації ціни». Засновники групи наголошують, що за договори між покупцем та продавцем вони не несуть відповідальності, а платите ви тільки за модерацію, тобто погодження публікації твору Євгеном Карасем. Більшість творів, що проходять модерацію — це квіти, салонні пейзажі, абстракція.
Іноді це нагадує виставку художньої школи маленького районного центру, тільки онлайн.
В «Сіль Соль» також є цінові обмеження: наприклад, твори на полотні виключно до 7 тисяч гривень. А якщо ви художник і продали 10 робіт в групі, то маєте передати одну роботу «на розвиток групи», тобто в колекцію Євгена Карася. Дуже складно відкопати там щось дійсно вартісне.
Один з проєктів Щербенко Арт Центру — це ArtUpStore. На сторінці у фейсбуці відбуваються онлайн-аукціони, а іноді там викладають і окремі роботи. Ставки роблять в коментарях або у повідомленнях сторінки. Зараз, наприклад, можна купити принти Марії Куликовської за 1200 гривень.
І ще один варіант: якщо ви ну дуже хочете купити хоч щось у вашого улюбленого художника, є сенс написати йому чи їй особисто. Плюси: можна домовитись і прийти в майстерню, щоб побачити більше робіт, а всі кошти напряму отримує художник. Мінуси: ваше повідомлення можуть не побачити або не сприйняти серйозно.
Що купити в художників:
- Літографська майстерня 30 (Тарас Коблюк) «N\N» за 200 євро
- Etching Room1 «Преса» за 80 доларів
Онлайн-платформи
Онлайн-платформи — не нова історія для закордонного арт-ринку. Однак в Україні за формат активно взялись лише після початку карантину. Наприклад, Spilne Art — онлайн-платформа для продажу та купівлі сучасного мистецтва — запустились восени 2020 року. Вони позиціонують себе як платформа про «досяжне мистецтво», пропонують подарункові сертифікати та допомогу в пошуку «ідеальної картини». А зараз там можна переглянути «весняну колекцію», щоб створити собі відповідний настрій на сезон.
Задачі подібних платформ — допомогти покупцям прикрасити стіни в будинках або зробити незвичайний і дорогий подарунок «на пам’ять».
Наприклад, на онлайн-платформі Artelect, яка працює з 2017 року, написано, що це роботи для дому та офісу.
На Spilne Art більшість художників — молоді та маловідомі митці, які працюють з живописом. Однак є й відомі митці: ілюстратор Сергій Майдуков, фотограф Михайло Палінчак та Володимир Манжос (WaOne, Interesni Kazki). Як потрапити на платформу, якщо ти хочеш продавати свої твори, та хто є арт-експертами у проєкті на сайті не пишуть.
Зовсім скоро запуститься онлайн-платформа Cittart. Вони зазначають, що у формуванні каталогу будуть спиратись на досвід арт-ринку та думку експертів, проте кожен бажаючий зможе подати свої роботи на розгляд. Творці також хочуть зробити мистецтво ближчим до людей (сподіваємось, це не про живописні пейзажі та квіточки) та планують покращувати еко-систему арт-ринку. Умови для художників: 15% від вартості твору.
Засновники Cittart — Дарина Момот та Георгій Варданян
По суті, онлайн-платформи — це та сама співпраця з галеристами або арт-дилерами, але в цифровому форматі. І доставка мистецтва здійснюється поштою. З мінусів: онлайн-платформи не мають фізичних просторів, а часто саме фізична взаємодія необхідна для кращого знайомства з мистецтвом. З плюсів: можна виставити роботи і чекати, коли з’явиться покупець.
Що купити на Spilne Art:
- Малюнок Сергія Майдукова «Кур’єр» за 3400 гривень
- Фото Михайла Палінчака «Рукавичка» за 12 375 гривень
- Картина Наташі Стешенко «Реконструкція» 32 100 гривень
Роботи на обкладинці: Ніна Савенко, Марія Куликовська, Павло Маков
Фото: Cittart, DTF