Ми стали свідками історичної події. Компанія Warner Brothers та HBO Max прислухались до фанатів коміксів та вирішили перевипустити невдалу “Лігу справедливості” 2017 року. І ось, з поверненням Зака Снайдера на посаду режисера ми отримали чотиригодинну версію тієї ж стрічки з дознятими матеріалами, новими сюжетними лініями та жирними натяками на продовження, яких раніше не було. Чи варто було все це робити? Зараз з‘ясуємо.
Перш ніж переходити до обговорення нового фільму, я пропоную згадати не дуже щасливу долю кіновсесвіту DC. У 2013 році компанія Warner Brothers з режисером Заком Снайдером випускають сольник про Супермена “Людина зі сталі”. Фільм мав стати початком нової франшизи, що склала б конкуренцію Marvel з їхніми “Месниками” та стрічками про кожного з героїв окремо. І хоч успіх “Людини зі сталі” був не таким очевидним, як колись успіх “Залізної людини”, відступати Ворнери не могли і розписали собі грандіозний план на кілька років — із сольниками, кросоверами, сиквелами та іншими незнайомими багатьом словами. Втім, продюсери не врахували один важливий аспект: Marvel свій кіновсесвіт вибудовували повільно, крок за кроком, з року в рік. Ворнери ж, сподіваючись, що глядачі і так чудово знають всіх супергероїв коміксів DC, захотіли все й відразу. Саме тому вони не стали знайомити нас із кожним героєм окремо. Це була їхня основна помилка: не встигли ми познайомитись вдосталь із самим “Суперменом”, як вони вже випускають “Бетмен проти Супермена”, в якому вводять нового Бетмена, двох антагоністів та Диво-жінку. Така сумбурна мішанина змусила глядачів та критиків холодно поставитись до фільму, завадила зібрати мільярд доларів в прокаті, породила купу мемів та кепкування з досить пафосних безглуздих моментів на кшталт “Вони вб’ють Марту! Врятуй Марту!”, а студія, у свою чергу, засумнівалася у режисерських здібностях Зака Снайдера. Потім студію спіткав новий провал у вигляді “Загону самогубців” і Warner почали давати задню.
І ось, коли Зак працював над “Лігою справедливості”, його донька покінчила життя самогубством, через що він покинув роботу над “Лігою”, а його місяце зайняв Джос Відон (“Месники” та “Месники 2”). Саме тому у 2017 році ми отримали не повноцінну “Лігу справедливості”, яка мала стати хітом від DC, а монстра Франкенштейна, склеєного з двох різних категорично різних стилів. Якщо у Снайдера це похмурість, сум, серйозність та пафос, то Відон любить робити все веселим, легким, кумедним та простим.
Уявити, яке недокіно ми отримали замість повноцінного супергеройского епіку?
Фанати були, м’яко кажучи, у шоці і вимагали переробити фільм в дусі Зака Снайдера. Звісно, для Ворнерів пустити другу версію на великих екранах — крок ризикований. Зовсім інша справа — кинути режисерську версію на стрімінговий сервіс (HBO Max), що дозволяє експерименти з хронометражем та форматом.
Забігаючи наперед, одразу скажу, що “Ліга справедливості” Зака Снайдера виявилась набагато кращою за те непорозуміння чотирирічної давнини, з яким ми добре знайомі. Ми отримали цілісну, зрозумілу та стилістично витриману стрічку, а точніше сказати атракціон.
Кадр з фільму Зака Снайдера
Сам сюжет геть не змінився. Світ переживає втрату Супермена після подій “БпС”, Брюс Вейн розуміє, що без Супса світ залишився вразливий, а тому шукає нову команду суперлюдей, які зможуть разом з ним боронити Землю. Такими героями стають Диво-жінка, Аквамен, Флеш та майже нікому не відомий Кіборг. В цей же час міжгалактичний лиходій Дарксайд, який захоплює та знищує цілі світи, відправляє на Землю свого помічника Степенвульфа, щоб той знайшов три надпотужні куби. Саме ці артефакти разом можуть за секунду стерти нашу планету в порошок. Головні герої вимушені знайти куби раніше за Степенвульфа та дати йому відсіч, хоч і вони набагато слабші за нього.
Історія проста та банальна до неможливості: ми вже сотні разів бачили оповіді про інопланетних загарбників, які шукають старі артефакти на Землі для її знищення. Цим нікого не здивуєш. Проте фільм “бере” зовсім іншим.
Ті, хто дивився хоча б кілька фільмів Снайдера (“З00 Спартанців”, “Вартові”, “Заборонений прийом”) знають, що Зак в першу чергу справжній візіонер. В нього дуже насичена картинка, завжди ідеально побудовані мізансцени в кожному кадрі, оригінальна, характерна для нього кліповість, вже майже авторське slowmore та досить сміливі кольорові рішення сцен. І в плані візуалізації того чи іншого коміксу, твору, гри тощо, Заку просто немає рівних в Голлівуді. А тепер уявіть, що в новій “Лізі справедливості” ми цього добра отримуємо на чотири години.
Хоч бери і обмазуйся!
Без недоліків не обійшлося. У Снайдера, як і в Нолана, є одна серйозна проблема: він зовсім не вміє працювати з діалогами. І неспроможність зробити так, щоб герої розмовляли людськими, а не пафосними реченнями, таки псує враження від фільму. Це стало зрозуміло ще зі сцени з “Мартою” в “БпС”, але і в “Лізі” таких сцен вистачає. Ось гарний приклад: терористи захоплюють дітей в банку, Диво-жінка приходить їх рятувати. Вона всіх перебила, залишився тільки один. Він починає стріляти в неї з автомату, та відбиває кулі. Терорист дивиться на це і промовляє: “Не можу повірити!”. “Краще повір”, — відповідає йому Диво-жінка.
Джаред Лето у версії Зака Снайдера
Слухаєш ти цей “глибокий” діалог і думаєш, а навіщо тут ці дві фрази, якщо конфлікт і без них спокійно вирішився би? Таких моментів, коли герої говорять щось безглузде там, де краще було б помовчити, вистачає.
Варто визнати, ближче до середини ти до цього звикаєш. До чого звикнути важче, так це до спроб Зака Снайдера жартувати. Оскільки, очевидно, почуття гумору в нього далеко не найкраще, то і в героїв жартувати не сильно виходить (хіба що тільки у Альфреда у виконанні Джеремі Айронса).
Сценарна логіка теж доволі часто покидала проєкт під час зйомок, а тому деякі моменти при всьому бажанні не можна виправдати. Оскільки більшість з них пов'язані з перебігом сюжету, не буду їх проговорювати, аби не спойлерити. Єдине, хочеться порадити кіношним терористам: якщо ви збираєтесь підірвати бомбу і себе, то не виставляйте таймер на кілька хвилин, щоб вас зупинив якийсь герой. Робіть таку кнопку, щоб бомба вибухнула відразу і ніхто не встиг її знешкодити.
Генрі Кавілл у фільмі Зака Снайдера
Але досить бубоніти та сваритись. “Ліга справедливості” Зака Снайдера – це свято для всіх, хто засумував за грандіозними супергеройскими історіями на екранах. Зак Снайдер зробив зовсім інше кіно з тими ж сюжетом та героями. Вдалий монтаж здатний на дива. По-перше, між героями нарешті почала відчуватися передбачена сюжетом хімія, якої у 2017 році не було і близько. Чесно кажучи, самих героїв теж не було: якщо у 2017 Кіборг здавався просто зайвим в цій історії, то зараз він став одним з найважливіших та найцікавіших персонажів серед команди. Те ж стосується і Флеша, а також антагоністів Степенвульфа та частково Дарксайда. Степенвульф у театральному монтажі був абсолютно блідим з точки зору історії та швидко вилітав з пам’яті. Зараз він став куди більш об'ємний. Його головна мотивація — це страх перед Дарксайдом, що досить цікаво для лиходія. І хоч переживати ми за нього не починаємо, але цікавість народжується. А головне: приходить розуміння, через що, власне, існує конфлікт і бажання знищити нещасну Землю.
Отож, в цілому перед нами — фільм дуже високої якості з крутими екшн-сценами, смачним візуальним рядом та шаленим саундтреком. Якщо ви фанат супергеройського кіно, то ці чотири години точно не залишать вас байдужим!
P.S. Не варто й казати, що у стрічці є купа різних сюрпризів для фанатів коміксів, які не зрозуміє пересічний глядач. Тому будьте уважні при перегляді