HBO Max випустили новий трендовий серіал «Покоління» (Generation) — він розповідає про переживання сучасних підлітків, складнощі дорослішання, вміння приймати себе й інших. Творці серіалу (Ченнінг Годфрі Піплз та Деніел Барнс) говорять, що в основі сюжету — реальні спогади сценаристів про власну юність. Для кого насправді створено цей проєкт і чому подібних серій у наш час стало настільки багато — з’ясовуємо в матеріалі.
Не треба далеко ходити, аби вгадати основний меседж серіалу «Покоління». Місія цього проєкту — в тому, аби поговорить з глядачем про адекватне сексуальне виховання дітей, толерантність, прийняття ЛГБТ та інші аспекти нової етики, які ще в нашому з вами дитинстві звучали як екзотика і дикість. В центрі сюжету, як зазвичай, група підлітків, що навчаються в одній школі. У кожного свої таємниці, проблеми, страхи та комплекси. Маємо такий собі типовий суповий набір для підліткового американського серіалу: яскравий головний герой з нетрадиційною орієнтацією, героїні, що досліджують свою сексуальність, персонажі з проблемами у родині тощо.
І, з одного боку, подібного роду проєкти дуже корисні, адже говорять з підлітками про те, що вони не завжди можуть обговорити з батьками і найближчим оточенням (що не ок). Ці серіали вчать приймати себе таким, який ти є, бути уважним до інших навіть у випадку, якщо ти не розділяєш їхніх поглядів, в цілому утверджують думку, що свобода і різноманіття — це нова норма. З іншого боку, неможливо не помітити, що цих «сміливих» підліткових історій останніми роками стало настільки багато, що вони банально сформували шаблон. «13 причин чому», «Ейфорію», «Сексуальне виховання», «Діти зі станції Зоо» — і це я назвав тільки успішні. Асоціативний ряд можна продовжити і десятками куди менш успішних проєктів. Саме тому новина про вихід чергового продукту вже викликає скептицизм та нудьгу, а глядацька оцінка на Rotten Tomatoes (36%) цей скептицизм лише підсилює.
Якщо говорити об’єктивно, то проєкт від HBO за такими параметрами як оригінальність та якість не хапає з неба зірок. Він типу норм, зроблений за канонами: має класний плейлист замість сірих саундтреків, візуально дорогий і смачний, як того вимагає жанр, герої тут нестандартні, експресивні, з яскравими деталями, але у підсумку виходить, що ніякої потужної історії за цим не стоїть. Ми маємо чувака, який давить на свою дівчину через секс, епатажного гея, маємо складні стосунки з батьками і лесбійське захоплення, але це все — набір кліше, що не виглядають свіжими. Так, ми згодні спостерігати за подібним у продовженні «Ейфорії» чи у «Статевому вихованні», адже вони — піонери свого жанру, історії тут добре прописані, а персонажі об’ємні і прекрасно нам знайомі. Ми їх любимо і переживаємо за них, але з новими обличчями у новому серіалі це не спрацьовує. Якою б яскравою не була обгортка «Покоління», за нею порожньо.
На жаль, підмиває зробити висновок, що сьогодні Голлівуд і стрімінгові гіганти почали знімати фільми та серіали, націлені не стільки на те, щоб розповісти цікаву історію, скільки на те, щоб нав‘язати певну модель поведінки. Звісно, і модель ця багато в чому позитивна, і кіно, в принципі, завжди займалося вихованням, пропагандою та щепленням від зла, але в деяких випадках це робиться ну зовсім вже беззубо та банально. Після перегляду кількох серій «Покоління» тобі стає цікаво поговорити не про сюжет та героїв, а про саме явище підліткових історій, які штампують нашвидкоруч без спроби віднайти щось нове та оригінальне. Думаю, що й продюсери скоро самі це зрозуміють, адже «Покоління» в кінцевому результаті навіть не збирає навколо себе палкі розмови на просторах інтернету (гучним був хіба що скандал навколо сцени з трупом кішки).
Вердикт
Серіал можна подивитися, якщо ви перебуваєте в активному очікуванні нової «Ейфорії» — хороші саундтреки дещо вгамують ваш біль. Якщо ж ви не палкий фанат підліткових драм, краще витратити свій час на щось інше.
