Останній рік приніс у світ чимало змін, однією з яких став всеохопний перехід в онлайн режим. Це твердження виглядає досить наївним, адже соціальні мережі, цифрові способи репрезентації існували задовго до пандемії. Втім, на відміну від сьогодення, віртуальні інструменти ще ніколи не були «вимогою». Культурний сектор, у свою чергу, мав відповідати цій «вимозі».
Карантин триває і відчуття впевненості розчиняється внаслідок постійного страху перед новим «закриттям», що все більше призводить до необхідності сталого способу онлайн присутності. Ще у період першого локдауну команда Лабораторії сучасного мистецтва «Мала галерея» (Максим Горбацький, Катя Тихоненко, Соломія Савчук, Наташа Чичасова) в Мистецькому арсеналі обдумувала формат, що створив би ситуацію поєднання нової вимоги та репрезентацію молодих художни_ць, які залишилися «без простору». Так, після багатогодинних обговорень в зумі з’явився онлайн-проєкт «Моделювання».
Завтра, 26 березня, стартує новий епізод проєкту. Спеціально для Yabl Наташа Чичасова розповідає більше про формат і команду «Малої галереї».
Ідея проєкту
Ідея онлайн-проєкту «Моделювання» була для нас органічним виходом, що поєднував представлення молодих художни_ць у віртуальному просторі та розмову. У фокусі нашої уваги були нереалізовані наживо проєкти, що: робились «в стіл», потребували складних технічних рішень або доопрацювання, були тільки-но зроблені та не реалізовані через карантин. Цей пункт був для нас важливим, адже ми не претендували на створення «замінника» реальності чи створення повноцінної виставки. Це була радше чернетка, начерк, що дозволяв зібрати проєкт, подивитись на нього критично та спробувати уявити його в просторі. У якості медіуму, з яким можна працювати, ми звернулися до фотографії, що є продовженням фотографічного напряму Лабораторії. У межах фотонапрямку ми намагаємось підважити місце фотографії у сучасному мистецькому контексті та перемістити її в інституційну площину. «Моделювання» відкрило для Лабораторії можливість глибше зануритися в сучасний фотографічний контекст, подивитися на зріз актуальних практик та спробувати їх проаналізувати. Цей аналіз відбувався у діалозі з учасни_цями проєкту, протягом тривалих розмов, у яких ми виявляли сфери зацікавлення, метод; дивились на проблематику проєкту в ширшому вимірі.
Чому саме розмова?
Діалогова практика, на нашу думку, є основою відносин «куратор_ка — художни_ця» та важливою складовою культурного процесу в цілому. Якщо пригадати приклади, то перше, що спадає на думку, це практика архівування відомого куратора Ханса Ульріха Обріста, побазована на діалогах. Крім глибшого занурення у практику та проговорювання деталей, діалог має терапевтичну силу та є одним із проявів турботи. Розмова — місце проговорення непевностей, страхів та сумнівів, що часто приховані за створеним проєктом. Тому у «Моделюванні» нашим головним інструментом є саме розмова — це відрізняє його від усталеного формату artist talk, який є радше презентаційним. Ми прагнемо створити ситуацію, у якій вислів не цензурований та вивірений, а такий, що залишає за собою право на помилку.
Проєкт Дарини Мамайсур
Робота з 3D-моделлю
Інструмент для реалізації ідеї був одним із важливих концептуальних складових проєкту. Уже кілька років ми звертаємось до моделювання виставкових проєктів у програмі Sketchup, що дозволяє промалювати простір та його деталі, подивитися, як буде виглядати експозиція в масштабі. Ця програма не дозволяє створювати ефекти присутності, взаємодії з об’єктами тощо. Модель простору Малої Галереї створив технічний директор виставок Мистецького арсеналу Сергій Діптан.
Учасни_ці проєкту
У межах першого сезону «Моделювання» пройшли чотири розмови з автор_ками, у практиках яких нам давно хотілося розібратися та поговорити. Першою учасницею проєкту стала фотографка Поліна Полікарпова, що звертається до теми особистих відносин, фіксує зміни у пострадянському ландшафті через фланерство — прогулянки-розвідки нетиповими, часто занедбаними місцями. Для «Моделювання» вона обрала проєкт «Балада про дитинство», що вже рік лежав незавершеним. У ньому Поліна досліджує різні взаємовпливи (візуальні патерни та їх естетику, прояви масової культури, відносини з батьками), що сформували її як художницю. У проєкті вона бере за основу свої дитячі фотографії, сюжети яких вона відтворює у реальності (переважно це дитячі та підліткові роки), запрошуючи в якості моделей дітей, схожих на неї.
Протягом роботи над першою експозицією ми вирішили зосередитися саме на процесі створення серії, тому її основою стали не тільки вже створені «репліки», а й оригінальні зображення з архіву художниці.
«Участь в проєкті «Моделювання» — мій перший досвід проведення виставки у форматі онлайн, а також і перша подія з моєю участю в цьому опальному році. Найдивнішим і, водночас, найбільш захоплюючим враженням від проєкту була zoom-трансляція з кураторами і створеним «невидимим» ефектом присутності ще як мінімум сотні підключених глядачів. Цей досвід додав мені впевненості й розкутості перед веб-камерою. Але під час ефіру також мали місце концентрації й певна самоцензура, оскільки кожне слово, що я скажу, буде записане і почуте», — Поліна Полікарпова.
Під час другого епізоду ми поговорили з харківським фотографом Ігорем Чекачковим. У своїх останніх роботах він звертається до теми втручання алгоритмів у зображення та здатності камери до їх інтерпретування простору та часу. У межах епізоду він представив серію «Obscure land», яку завершив напередодні локдауну. Сама серія складається з панорам, що були зняті під час подорожей фотографа залізничним потягом. На зображеннях можна прослідкувати, як алгоритм сам доповнює «нестачу» у ландшафті.
«Завершуючи роботу над останнім проєктом, я опинився в умовах, у яких неможливо робити виставки. Але коли з'явилася «Мала галерея» з пропозицією «розвісити» фотографії на віртуальні стіни, в мене з’явилась можливість презентувати серію. Так я показав проєкт нової аудиторії і взяв участь в бесіді, завдяки якій побачив, як правильно працювати з цими фотографіями в подальшому», — Ігор Чекачков.
У третьому епізоді ми запросили до розмови художню групу в складі Анни Пилипюк та Володимира Шипотільникова, що працюють з віднайденими зображеннями. Учасники_ці представили серію «Антологія радянської домашньої фотографії» — документальний проєкт, присвячений віднайденню та систематизації повторюваних патернів у аматорській фотографії. У цій розмові основний фокус уваги був зроблений на методі та представленні вже відібраних сюжетів, що попередньо були зібрані у фотобук «Мій перший телік».
«Коли на часі стоїть питання перевинайдення форм публічності, «Моделювання» виявляє себе надрелевантним та цікавим форматом. Як мистецтво може функціонувати в публічному просторі, коли єдиноможливе публічне — це віртуальне? Рішення, запропоноване командою — це подія, у якій співпадають роботи та коментар. Прогулянка можливим простором виставки та полілог-обговорення експонованих робіт, зведені до відеоодиниці в режимі прямого ефіру, залишились доступні для перегляду у віртуальному архіві», — Анна Пилипюк.
Заключним епізодом у першій серії розмов став діалог з художницею Дариною Мамайсур, що у своїй практиці балансує між текстом, фотографією та кіно. Під час розмови ми говорили про проєкт «Степ, де бігають зайці, фазани, а дехто навіть бачив лисиць» створеного в межах проєкту Creating ruins. Цей проєкт є візуальним дослідження ландшафту Донбасу, зібраного у архів, що репрезентує дві опозиції: породу музеєфіковану, марковану як корисна, що зберігається у Лисичанському музеї історії гірничої справи; знайдену і «не корисну» породу, взяту на териконі шахти ім. Мельникова в Лисичанську. Проєкт Дарини до цього існував лише у вимірі сайту, де важливе місце посідав есей художниці у поєднанні з серією зображень, створених під час її подорожі до Лисичанську, тому нам було цікаво подивитися на нього у виставковому вимірі.
«Моделювання» виявилось для мене цінною можливістю подивитися на свої роботи з плином часу, в уважній і чутливій розмові з куратор_ками знайти нові теми для розвитку. Водночас у 3D-моделюванні виставки відчуваєш більшу свободу в роботі з простором. Для мене це також актуалізувало питання, чи «втрачає» фотографія цінність залежно від способу репрезентації, чи її привілей в тому, щоб бути в багатьох вимірах на однакових позиціях? Як у фізичному просторі, на екрані телефону, так і в практично індивідуальній герметичній зустрічі у фотокнижках або фотозінах», — Дарина Мамайсур.
Проєкт «Моделювання» став для команди Лабораторії можливістю створити альтернативний простір репрезентації, в якому виставка є радше другорядною. На перший план виходить увага до мистецької практики учасни_ці та проблемних і тематичних зон, що існують у сучасному фотографічному полі. Вже завтра Лабораторія сучасного мистецтва «Мала Галерея» розпочинає другий сезон, в якому ми будемо презентувати проєкт «Архів малих форм» Олени Мартинчук.
Доєднатись до події можна за посиланням: https://www.facebook.com/events/794437551473626/