Вечір після роботи. Ти заходиш додому, вечеряєш, а потім падаєш перед “тєльчиком” або комп’ютером. День був доволі напруженим і ти хочеш переглянути щось кумедне — таке, що відволіче від важкого буття. Але раптом розумієш, що всі старі комедії вже переглянуті, а по телевізору лише “Дизель Шоу”.
Ми в Yabl знаємо, що порадити, аби ти зайшовся сміхом. У нашій добірці комедійні шоу на будь-який смак. Тож не зволікай і вмикай найкраще!
“Шоу Фрая та Лорі” або “Трохи Фрая та Лорі” (англ. A Bit of Fry & Laurie)
Британський комедійний телесеріал, який транслювали на каналі BBC2 в 1989-1995 роках. У ньому знімалися члени Кембриджського акторського клубу «Footlights» Стівен Фрай і Г’ю Лорі. Всього було знято 26 епізодів у чотирьох сезонах, включаючи 35-хвилинний пілотний епізод 1987 року.
Цей телесеріал складається з гумористичних нарисів різної тематики. Він є яскравим прикладом нетривіального англійського гумору та підкупає грою незрівнянного дуету Стівена Фрая та Г’ю Лорі.
Шоу ніколи не соромилося коментувати актуальні соціальні й політичні проблеми. Один зі скетчів у другому сезоні, де Стівен Фрай душить консервативного міністра і кричить «Що ви робите з телебаченням? Що ви робите з нашою країною?» — неприкритий натяк на закон про телебачення 1990 року і критика мотивації його прихильників.
Шоу також постійно сміється над прем'єр-міністрами партії торі (політична партія в Англії та у Великій Британії, що виражала інтереси аристократії і вищого духовенства — Yabl) того часу, Маргарет Тетчер і Джоном Мейджором. Наприклад, в одному з епізодів показують змагання «Young Tory of the Year» (Молодий торі року), де юний консерватор (Лорі) виголошує промову, що цілком складається із загальних політичних термінів, які разом нічого не означають.
“Доволі Цікаво” / «QI» (англ. Quite Interesting)
Британська інтелектуальна комедійно-ігрова телепрограма. Автором ідеї і продюсером програми є Джон Лойд, а головним ведучим — Стівен Фрай.
Сутність гри полягає у тому, щоб правильно відповісти на якомога більше запитань і таким чином заробити найбільше балів. Більшість запитань важко зрозуміти, що зводить вірогідність правильної відповіді майже до нуля, тому бали нараховуються не тільки за правильні, а й за найбільш оригінальні та смішні відповіді. Зустрічаються також запитання, відповіді на які не тільки неправильні, але і до жалю очевидні. Озвучивши їх, гравець втрачає десять балів.
Для популяризації телепрограми у 2006 році Джон Ллойд видав “Книгу загальних помилок”, де міститься перелік помилкових фактів, які дехто вважає істинними (справжній рай для тих, хто намагається очищувати інфопростір від фейків).
Окрім призначення завдань, Стівен Фрай виконував наукові експерименти або демонстрації під час певних епізодів. Він часто робив це наприкінці серій J, K та L, відповідно названих "Веселими Джейпсами" та "Лабораторними жайворонками". У таких експериментах використовувались прості предмети, різні хімічні сполуки, дивні вигадки або суміш усього. Якщо результат експерименту занадто швидкий, щоб його прослідкувати, показується його короткий "повтор" (іноді під різними кутами).
QI дотримується такої філософії: все у світі, навіть те, що видається найбільш нудним, є "досить цікавим", якщо на нього дивитись правильно.
"Летючий Цирк Монті Пайтона" (англ. Monty Python's Flying Circus)
Британське скетч-шоу вперше вийшло в ефір 5 жовтня 1969 року. Сценаристами та виконавцями головних ролей виступили учасники комік-гурту Монті Пайтон. 45 серій шоу виходили протягом чотирьох сезонів. Кожна серія — окремий скетч та сюрреалістична анімація Террі Гілліама, об'єднані не загальним сюжетом, а певною ідеєю, частіше за все абсурдною. “Летючий цирк” не тільки зробив знаменитими учасників Монті Пайтон, але й серйозно вплинув на подальший розвиток комедійного жанру.
“Летючий цирк Монті Пайтона” містив величезну кількість інноваційних технік і комедійних прийомів. Так, епізоди шоу пародіювали тодішнє телебачення, особливо BBC, на якому передача виходила. Скетч міг будь-якої миті перериватися довільно вмонтованою фірмовою заставкою BBC, а самі передачі зазвичай не починалися з титрів: їм передувала довга заставка, де замість галантного телеведучого в костюмі і краватці неохайна людина, одягнена, як халамидник або відлюдник, виповзала до камери, щоб прохрипіти “Це …”.
Це шоу стало не тільки новим витком розвитку комедії, а й мало неабиякий вплив на повсякденне життя. Завдяки серіалу англійське слово «spam» (скор. від spiced ham – консервований ковбасний фарш) отримало значення «надзвичайно нав'язлива реклама». Також на честь шоу була названа мова програмування Python.
Джордж Карлін: Зависаючи в Нью-Йорку (англ. George Carlin: Jammin 'in New York)
“Зависаючи в Нью-Йорку” — восьмий спецвипуск, на жаль, вже покійного Джорджа Карліна на каналі HBO, один з кращих його виступів у жанрі стендап, сатири і чорного гумору. Записаний 24 і 25 квітня 1992 року в театрі “Парамаунт”, на території Медісон-сквер-гарден у Нью-Йорку.
Карлін дуже гостро і відверто, іноді вельми вульгарно (але тут вульгарність цілком доречна, як і ненормативна лексика) розповідає про важливі дрібниці, які ми не помічаємо. У спецвипуску Карлін висміює війни, які розв'язували США, соціальну нерівність, викриває різні вади суспільства, розповідає про життєві моменти і безглуздості, які роблять нас схожими. Як і всі сатирики, переймається тим, що коїться навколо.
Хоча виступ відрізняється великою щільністю жартів та іронії, лише зрідка хочеться зірватися на щирий сміх.
Джордж Карлін — це не просто стенд-ап комік. Він філософ, дослідник та оратор, жарти якого можна і потрібно розбирати на цитати та додавати їх у збірки афоризмів. Іноді його думки настільки влучні, що хочеться замислюватись над ними замість “тупо посміятись”. Якщо ви до цього не були знайомі з жанром стендап комедії, варто почати саме з виступів Карліна!
Шоу Грема Нортона (англ. The Graham Norton Show)
Британське комедійно-розважальне ток-шоу. З лютого 2007 до травня 2009 року транслювалося на каналі BBC Two; з жовтня 2009 року виходить на BBC One.
Шоу орієнтоване на дорослу аудиторію, в ньому беруть участь відомі кіноактори, співаки, музиканти і фотомоделі. Зірки кіно і музики приходять до Нортона не поодинці, а компанією — як правило, дуже різною. Так, на одному дивані можуть опинитись Девід Теннант і Метт Сміт, які виконували ролі Доктора Хто, співак Роббі Вільямс або Кемерон Діас разом із Робом Стюартом. Гості обговорюють свою кар'єру і соціальне життя, хоча дуже особисті запитання теж не виключені.
На початку шоу ведучий коротко жартує на актуальні теми у країні. Ведучий часто підколює гостей їхніми фото з життя або моментами з фільмів. У шоу безліч гострих жартів і розіграшів! Під фінал на глядачів чекає живий музичний виступ.
Переглядаючи Шоу Грема Нортона, розумієш, що навіть метри Голлівуду можуть жартувати не гірше за відомих комедіантів, а також доволі легко сміються над собою. А особливої “пікантності” додають плітки акторів та пародії одне на одного прямо на гостьовому дивані.
"Дживс і Вустер" (англ. Jeeves and Wooster)
Завершимо нашу добірку ще одним комедійним шоу від британського дуету Стівена Фрая та Г’ю Лорі. “Дживс і Вустер” – комедійний телесеріал, знятий за мотивами романів Пелема Вудгауза. Великобританія, кінець 1920-х. Головні герої — недалекий, добре вихований нащадок аристократичного сімейства Берті Вустер і його хитромудрий камердинер Дживс.
Безтурботний марнотратник життя, Вустер вічно потрапляє у безглузді ситуації, але щоразу на допомогу приходить мудрий і всезнаючий Дживс. Владні тітоньки і жадібні дівиці на виданні — головні небезпеки, що підстерігають молодих панів. Але на те їм і слуги, щоб допомагати порадою і справою!
Шоу відзначене двома нагородами BAFTA TV Award (1992 року за найкращі декорації та 1993 року за видовищність). Серіал став класикою у жанрі комедійного шоу, оскільки продемонстрував блискуче використання вишуканого гумору з тактом, без вульгаризації й одноманітності. Родзинкою стали пісні персонажа Берті Вустера, які виконує Г'ю Лорі, акомпануючи собі на фортепіано.