Тільки зізнайтеся собі чесно, коли ви востаннє читали книгу? Не статтю, не авторську колонку якогось режисера у модному журналі, а саме книгу? Бажано паперову. Щоб можна було доторкнутися і побачити, скільки там ще до кінця залишилося.
Якщо минулого чи цього тижня, та навіть якщо цього місяця — прекрасно! А якщо ні — маємо для вас прекрасну мотивацію: книги тепер можна дивитися. І не лише слухати. Саме про це проєкт “Дегустації книжок”від ГОГОLFEST_Лабораторії з пошуку цифрових рішень.
Цікаво? Тоді саме для вас ця бесіда Yabl з кураторами Андрієм Палатним та Анастасією Євдокимовою. А ще приємний бонус — коментарі від учасників міжнародної команди.
У травні 2020 року, тобто майже рік тому, відбулась перша онлайн-подія “Дегустації книжок”. Як виникла ідея такого формату?
Андрій: Коли всі опинилися замкненими у власних квартирах, то у фестивалів, колективів, кожного митця виникла потреба боротися за свого глядача, слухача та читача. Формат “Дегустації книжок” придумав Влад Троїцький. Протягом восьми тижнів травня і червня щовівторка і щоп’ятниці глядачі зустрічалися з командою театру “ДАХ” та актрисами фрік-кабаре Dakh Daughters, щоб “продегустувати” ті тексти, які добирали самі актори й актриси.
Авторка візуального контенту — Слава Піун
Анастасія: На перший же івент Влад запросив мене і письменника Мирослава Лаюка. Ми прийшли подивитися на це дійство, спробували дати фідбек і нас затягнуло. Після кожного з фрагментів ми розповідали про історичний контекст, літературне явище, цінність автора, унікальність цього тексту. І під крилом модерації Влада це були цікаві публічні розмови. Ми це робили для себе і забували, що по той бік екрану за нами насправді спостерігають.
Андрій: Це були нові реалії, в умовах яких ми почали шукати нові формати. Наприклад, перший цифровий театральний серіал “ZOOM TIME”, 5 глав онлайн флешмоб-кліпу Alambari #TogetherAtTheSameTime, що встановив цифровий рекорд України (та має відповідно два дипломи від Книги рекордів України — Yabl), і цифрові сети “Дегустації книжок”. Коли актор грає не перед глядачем, а перед вічком камери у себе вдома. Коли взаємодія із партнером відбувається у той момент, коли перемикається zoom. Коли значення має не широкий пластичний жест, а міміка обличчя та голос. Водночас унікальну можливість отримує глядач: подивитися на актора впритул. Так близько він навіть у першому ряду театру його не побачив би. Сценічне дійство через екран стає частиною приватного простору глядача.
Анастасія: Але так само це промоція читання. Під час кожної з “дегустацій” ми орієнтовані на реального чи потенційного читача. Актор не читає весь текст твору, разом із ним ми смакуємо лише фрагмент, отримуємо гачок й інтригу. Опісля “дегустатори” пояснювали текст, “легітимізували” його цінність. А далі — відповідальність кожного глядача: замов цю книжку, візьми її з полиці, позич у друга, зафіксуй собі назву та піди у бібліотеку. Ми пропонуємо тобі цілий світ для знайомства, але наступний крок, дорогий глядачу, — за тобою.
І що далі, яким мав бути наступний крок експерименту? Вийти в офлайн?
Анастасія: Саме так! На осінь 2020-го у нас були заплановані два масштабні офлайн-івенти — фестивалі у Dream Гогольfest Херсоні та Dni PRO Гогольfest у Дніпрі. І це стало можливістю провести гібридну офлайн/онлайн-подію, коли є аудиторія тут, на місці, перед акторами у фізичному просторі, а є та, котра залишається у власних домівках перед екраном.
Андрій: І не лише. Одна справа, коли актори створюють сцену прямісінько у себе на кухні й зовсім інакше все працює на території фестивалю. Наприклад, у заводських приміщеннях Urban Саду в Херсоні глядач слухає історії про подорожі й “мандрує” простором разом з акторами. Або у новому центрі сучасного мистецтва DCCC у Дніпрі, де коридор, комірчина, сходи, тимчасове риштування — усе працює, як сцена. І тут з’являється ще один новий кейс: робота із локальними командами. Коли місцевий режисер і актори відкривають для себе театр поза межами театральної сцени, де глядач — невидимий, він ховається за вічком камери.
У 2021 році настав третій етап проєкту. Яким він був?
Андрій: За підтримки Міжнародного фонду “Відродження” ми відкрили третій етап проєкту. Тут з’явилися правила, які ми для себе визначили та наші…
Анастасія: Мрії!
Андрій: Так, саме вони. Ми почали мріяти разом і для нас дуже важливо, що це спільна кураторська історія. Коли театральна й освітня програми фестивалю Гогольfest не просто перетинаються тематично, а створюють новий продукт, конструюють форму, наповнюють сенсами. Тож від грудня до квітня цього року ми провели одинадцять “дегустацій”. Кожна мала свою тему та іншу команду.
Анастасія: До нас долучилися команди з різних українських міст (Вінниця, Харків, Маріуполь), а також міжнародні партнери з Німеччини, Франції, Швейцарії.
За час існування проєкт обріс численними колабораціями та тематиками. Розкажіть більше про те, з якими інституціями та митцями ви поспівпрацювали на третьому етапі?
Анастасія: Ми “дегустували” твори виключно представників української літератури різних періодів та різних жанрів. Казки на Миколая чи вірші про Різдво, історії про героїв свого часу та вулиці. Якщо долучається Маріуполь, то чому б акторам з міста на березі Азовського моря не почитати про море? А до 150-річчя Лесі Українки не скласти пазл інтимної лірики та листів письменниці? А коли наші читання стали частиною великого фестивалю HeForShe Arts Week, то пролунали тексти про сильних жінок.
Андрій: Враз “Дегустації книжок” стали великою колаборацією: ідея, фрагменти текстів, актори-читці, а ще долучилися режисери та художники, які створюють анімацію, композитори, які доповнюють наратив саундом, розширюється команда, яка забезпечує прямий ефір — усе це має працювати як злагоджений механізм. І водночас це поле для експериментів. Бо створення анімації, насправді, — це довгий процес. Ми запросили художницю-аніматорку Софію Мельник і з’ясувалося, що створити за 5 хвилин читки фрагменту рухомий об’єкт, який можна показати як мультфільм, — неможливо. Але можна “оживити” світ, про який читають актори. Так і сталося у дегустаціях казок на Різдво. А до читань про море, про які згадувала Настя, ми запросили режисерку із Берліна Крістін Дісман. Для неї створення візуальних об’єктів у реальному часі стало викликом.
А яка головна мета проєкту?
Анастасія: А їх у нас багато! Тут же і промоція читання (бо ми говоримо про конкретні тексти і запрошуємо аудиторію їх читати), і театральний експеримент (простір реалізації для акторів та режисерів), і створення візуального продукту.
Андрій: Пошук нових рішень. Ми це так і назвали: лабораторія пошуку цифрових рішень. Актор, візуальне, аудіальне - із цим з’ясували. А якщо з’являється інша мова? То додаються субтитри. А якщо виникає перформанс, то як побудувати послідовність кадрів, які монтуються у реальному часі під час події? Як взаємодіють різні види мистецтва, жанри і стилі? Кожен наш крок у рамках проєкту — це підготовка до більшого і масштабнішого.
Як саме ви вимірюєте успіх проєкту? У кількості придбаних книжок чи у кількості переглядів трансляцій, чи...?
Андрій: Наразі нас переглянуло понад 100 000 глядачів. Взяли участь різні команди з чотирьох українських міст (Київ, Харків, Маріуполь, Вінниця), долучилися партнери із трьох країн (Німеччина, Франція, Швейцарія).
Анастасія: Ми прочитали 180 текстів, до кожного з яких можна повернутися, адже всі вони доступні онлайн, свою “бібліотеку” ми збираємо на сайті.
Яке жанрове визначення ви даєте своєму проєкту? Чи можна вважати це свого роду бета-версією майбутніх перформативно-літературних читань?
Андрій: Цифровий проєкт. Коли камера і все, що з’являється навколо зображення, стають визначними для того, про що і як ми говоримо.
Анастасія: Мені здається, що варто або окремо розглядати кожен із елементів (театральний компонент, художній чи літературний матеріал), або цілісно. Якщо цілісно, то “Дегустації книжок” — це і назва, і формат водночас.
Яке майбутнє та продовження у “Дегустацій...”?
Андрій: Спершу нам важливо було відпрацювати формат. Зрозуміти, що нам подобається, а що заважає. Камера мобільного телефону не дає “соковитого” зображення, тому ми не кажемо: дивіться наші “Дегустації книжок”, бо це красива ютуб-картинка. Натомість ми запрошуємо долучатися до того, що відбувається у реальному часі. Тут і тепер з’являється голос, звук, візуалізація, переплітаються сенси. Отже, далі у наших планах — зробити гарне зображення.
Анастасія: Андрій має рацію: від першої “Дегустації...” у травні 2020-го до сьогодні проєкт змінився і виріс. Наступний крок — цифровий сет у рамках великої дипломатичної події Церемонії нагородження лауреата премії Drahomán Prize 23-го квітня. Фрагменти текстів звучатимуть у перекладах на німецьку, чеську, польську, а ще унікальний візуальний світ, який виростатиме із кожним словом.
Запрошені актори Ігор Аронов та Ганна Гарник для запису польскою та чеською мовами
Крістін Дісман, художниця та кураторка німецької театральної компанії ogalala kreuzberg, зробила свій внесок у проєкт, створивши live-візуалізацію: „Дегустація книжок“ — це унікальний формат, що поєднує літературу, перформанс, музику та графічне мистецтво в абсолютно новий досвід. Добре підібраний текст, інтерпретації різних акторів разом з візуальними ефектами відкривають для глядачів багате поле асоціацій. Мені пощастило зіграти “подвійну роль” у проєкті: курируючи свою акторську групу та займаючись графікою. Таким чином я глибоко занурилася в тексти,чого б не було при простому прочитанні. Для мене цей досвід став святом сили літератури та мистецтва вимовленого слова”.
Live-візуалізація від Крістін Дісман (Берлін)
Ілюстраторка та співзасновниця творчого колективу Kinky Udders Софія Мельник називає свій досвід участі у проєкті унікальним: "Дуже незвичним фактором для мене, як аніматорки, стало те, що візуалізація відбувається наживо. Зазвичай анімація намагається приховати “магію” створення: це довгий, ретельно спланований процес, де виключається будь-яка можливість помилок, але і практично відсутня спонтанність. У випадку "Дегустацій" все відбувається навпаки — не постфактум на екрані, а в момент створення зображення. Театральний підхід наповнює анімацію особливою енергією. Крім того, за короткий час осмислюється велика кількість різних текстів, що вимагає неймовірної креативності. Кожен актор читає свій текст, я ж візуалізую їх всіх, тобто і занурююсь в кожен з них”.
Live-візуалізація від Софії Мельник (Штутгарт)
Мадлен Бонгард, режисерка Міждисциплінарної швейцарсько-української вистави «Для наших диких душ» розповідає, що учасники щотижня працювали разом онлайн, репетируючи та знаходячи спільний метод: “У двомовному досвіді обміну між авторами з України, Франції та Швейцарії, за дуже короткий час намагаючись “оживити” присутність через екрани, ми створили груповий симбіоз, який змусив нас відчути себе єдиним цілим. Цей досвід породив квінтет, який створив цілу історію навколо тих, що були всередині текстів. Через обмежений період для репетицій і відсутність часу на роздуми, ми виявили, що насправді створили свого роду «шоу в шоу». Дуже приємно слухати історії, які звучать по-різному залежно від голосів, які їх озвучують. Участь у проєкті відкрила для нас нові ідеї майбутніх вистав. Цінність ризику, що дав відчути «ГогольFest», надзвичайно стимулює відчувати творчість тут і зараз. Ми вийшли із цього досвіду із відчуттям того, що були “на службі слова”, що почули тисячі глядачів, як і побачили рухи та живих виконавців, які перетворили живі абсурдні тексти у зрозумілу форму”.
Дегустаційний сет за участі команди Диких Душ
Стефанії Шишак, художниці-ілюстраторці з Харкова подобається ідея популяризації української літератури та книжок: “Зараз читати у вільний час здається чимось із розряду фантастики, а цей проєкт допомагає хоч на кілька хвилин зануритися у світ літератури. Мені подобається, що взаємодія з глядачами охоплює весь спектр почуттів. Книгу можна почути, побачити, прочитати. Цей формат дав мені віру не тільки в те, що книги почнуть читати частіше, а й познайомив з творчими людьми з різних куточків світу, і я рада що нас об'єднали саме книги".
Live-візуалізація від Стефанії Шишак (Харків)
Для театрального режисера і педагога з Маріуполя Антона Тельбізова проєкт допоміг дослідити новий діджитал-простір, який може онлайн розтлумачити різні культури, думки та почуття, поєднуючи різні напрямки — графіку, музику, літературу та акторську гру: “Це дуже рятує у часи пандемії. До того ж, актори-початківці змогли випробувати новий напрям і форму подачі. І головне — ми долучили глядачів до прочитання книг, що є важливим нагадуванням для суспільства”.Матеріал створений разом з командою ГОГОLFEST_Лабораторією з пошуку цифрових рішень #book_digital #GF_LSD.