Нарешті пройшла 93-тя церемонія американської кінопремії “Оскар”! Вона була водночас і передбачуваною до неможливості, і зуміла здивувати рядом рішень.
Звісно, в часи пандемії церемонія не вийшла такою масштабною, як зазвичай. Було кілька локацій, зала театру Dolby, але замість великої сцени ми отримали маленьке приміщення з кількома столиками для номінантів та їхніх родичів. Сцена теж більше нагадувала майданчик для стендап концертів, а не місце, де нагороджують головною кінопремією світу. Тим не менш, варто подякувати вже за те, що “Оскар” взагалі відбувся наживо, а не у форматі Zoom. Продюсер та постановник церемонії Стівен Содерберг дива не зробив, але і в кашу собі не дав наплювати, як то кажуть. Хронометраж став меншим, у церемонії не було ведучого, як і рік тому, та й лавреати не розродилися гучними і довгими промовами про екологію, справедливість, гуманізм. З приємного — ми побачили тверк від Гленн Клоуз!
Хлої Чжао зі статуеткою
Емоцій додала українська трансляція від ТРК “Україна” з коментарями від Анатолія Анатоліча в стилі “Переміг знову соціальний контент… контекст”, а також “Душа” — мультфільм, який сподобається більше дорослим. Це про музиканта, який помер”. Неможливо не згадати “До речі, я помітив серед списку репера DMX” під час хвилини вшанування померлих у 2020 році.
Подію у перервах коментували Володимир Остапчук і Олена Вінницька. І якщо Остапчук ще більш-менш був у темі, то Олена, очевидно, є людиною ну дуже далекою від кіно та “Оскара” — виконавиця сказала, що вболіває за Френсіс Макдонахан. Шкода, що замість неї взяла премію якась Френсіс Макдорманд, але вже як є. Короче кажучи, це дуже весело, коли події в світі кіно коментують люди, що із самим кіно не пов'язані. Навіть розізлитися на них неможливо, бо це справді підіймає настрій!
Френсіс Макдорманд на церемонії
З найкращим фільмом все було очевидно задовго до церемонії. І “Земля кочівників” нікого не здивувала, ставши лауреатом, на відміну від “Паразитів” рік тому. Щоправда, люди, які читали оригінальну книгу, першоджерело фільму, говорять про велику різницю між книгою та стрічкою. Справа у тому, що авторка розповідала про важке життя кочівників, людей, які вимушені вести подібне життя через економічну неможливість мати власну нерухомість. У той час як фільм Хлої Чжао, мовляв, романтизує подібний лайфстайл. Після перегляду роботи Хлої виникає бажання самому придбати собі трейлер та пожити у фургоні. Це в жодному разі не свідчить про те, що фільм поганий, але чітко дає зрозуміти один простий факт: режисерка не розділяє повністю біль та страждання людей, про яких вона зробила фільм.
Френсіс Макдорманд, до речі, взяла аж два “Оскари”. Один — акторський, а інший — продюсерський, за “Кращий фільм”. В принципі, актриса вона справді велика, але Ванесса Кірбі у “Фрагментах жінки” цього року виконала набагато складніші завдання. Сподіваюсь, що Кірбі ще своє зіграє і також одного разу отримає золотого чоловічка.
З кращим актором все набагато цікавіше. Очікувалося, що премію отримає посмертно Чедвік Боузман. Про нього багато разів згадували протягом церемонії, та саме вручення “Кращого актора” посунули на фінал (що могло б стати символічним завершенням та прощанням з актором). Натомість премію вручили Ентоні Гопкінсу за “Батька”. Окрім того, що всі трохи були засмучені через Боузмана, ще й сам Гопкінс не прийшов на церемонію — премію замість нього забрав режисер картини, а фінальна промова з цієї нагоди з'явилася у Instagram актора лише сьогодні.
Взагалі цьогорічний “Оскар” намагався нікого не образити, а тому ніхто не пішов з пустими руками. Або майже ніхто. “Дівчина, що подає надії” отримала “Кращий оригінальний сценарій”. “Батькові”, окрім акторської нагороди, дісталася ще одна за “Кращий адаптований сценарій”. Передбачувано перемогла “Душа” як “Кращий анімаційний фільм”. Також композитори “Душі” Трент Резнор та Аттікус Росс обійшли композиторів “Манка” Трента Резнора та Аттікуса Росса, хоча саундтрек до “Манка”, як на мене, набагато цікавіший.
З “Манком” теж, до речі, обійшлися несправедливо! Було зрозуміло, що “Кращий фільм” він не отримає, але режисура Девіда Фінчера справді майстерніша за режисуру Хлої Чжао, при всій повазі. Тішить, що хоча б операторську роботу відзначили статуеткою. “Мінарі” і “Юда та чорний Месія” розділили між собою премії за “Кращих акторів другого плану”, а “Звуку металу” відійшли технічні премії за монтаж та звук, що теж доволі справедливо.
Єдиний, кого обділили серед номінантів, був Аарон Соркін зі своє “Чиказькою сімкою”.
Але за кого особливо радісно, так це за “Ще по одній” Томаса Вінтерберга у номінації “Кращий іноземний фільм”! Бо так чи інакше, а це справді хітова та потужна історія, на яку з великим задоволенням сходили всі. Мабуть, тому, що подивитись на справжнє життя з боку завжди корисно та цікаво, а фільм дійсно майстерно грає на темі нереалізованих амбіцій та стимулу до життя.
Враження від церемонії?
Не дивлячись не деякі суперечливі рішення, дуже важко сварити цьогорічний “Оскар”. Враховуючи і цілком зрозумілий фокус на камерних або навіть фестивальних історіях, і карантинний формат, я би назвав його нормальним. Але це слово “нормальний” водночас і є найбільшим недоліком: 93-тю премію ви навряд чи будете згадувати через кілька років, на відміну від попередніх. Скажімо, ось ту, де замість “Місячного світла” переможцем назвали “Ла-Ла Ленд”, а коли автори фільму вийшли, виявилось, що ведучі переплутали конверти.
Адже раніше “Оскар” був не просто підбиттям підсумків, а чимось на кшталт Нового року: його довго очікували, ретельно планували, щось завжди йшло не за планом, але було весело! “Оскар-2021” таких емоцій не викликає і близько. Сподіваємось, — з цифровими рішеннями або без, з відеозв’язком чи без нього — творці таки знайдуть формат діалогу з аудиторією по всьому світу і повернуть нам кіноманське свято.
Фото: bbc.com, golos.ua