Мультфільми для дорослих можна з легкістю відносити до окремого жанру кінематографу. Мультиплікація дає десяткам режисерам можливість втілювати свої візуальні експерименти у життя, створюючи шедеври на рівні Девіда Лінча. І головне — це не потребує купи грошей!
Такі мультфільми часто розраховані на людей, що цікавляться поп-культурою та контркультурою. Тому автори, в принципі, не забивають собі голову питаннями цензури, толерантності та адекватного сприйняття інформації глядачем (через це їхні твори демонструються після опівночі, коли діти дивляться сни).
Про мультфільми, які крутили на американському Adult Swim та на українському QTV, розповідаємо в цьому матеріалі.
Aqua Teen Hunger Force
Що якби героєм мультсеріалу був фаст-фуд? У які пригоди він би втрапив? Дейв Вілліс та Метт Майєллар відповідають на ці питання у своєму творінні Aqua Teen Hunger Force (інколи перекладають як "Команда фастфуд"). Головними героями багатосезонного шоу стали Майстер Шейк (молочний коктейль), Фрайлок (картопля фрі) та М'ясун (тефтелька). Їх всіх створив навіжений Доктор Чудило у своєму замку-лабораторії. У першому сезоні вони працюють детективами, але потім стають безробітними і більшу частину вільного часу роблять пришелепуваті речі. Наприклад, дуже часто дістають свого сусіда, Карла Брутананаділевські. Останній полюбляє рок-музику, жінок та шашлики. Також він постійно помирає, а потім знову оживає, а тому його порівнюють з Кенні з Південного Парку.
Описати сюжети епізодів досить важко, оскільки всі вони нагадують наркотичний тріп. Ба більше, інколи історія може обірватися без логічного завершення, бо творці обмежені хронометражем, прописаним в контракті з телеканалом. Та й взагалі, як можна адекватно описати пригоди, де фігурують такі персонажі як МС Сцикун (велетенський паук у памперсах, який співає гіпнотичний реп) та Робопривид Минулого Різдва з Майбутнього (качка-термінатор, який гвалтує механізми)? В Aqua Teen Hunger Force дуже багато відсилок до поп-культури: від плакатів метал-гуртів до фільмів Девіда Кроненберга. І це недивно, оскільки авторам серіалу допомагають Метью Сінрайх, Майк Фасоло та Сет Грін, які зробили відомий альманах пародій на телебачення 70-х років "Робоцип".
Але і андеграунду тут вистачає. Наприклад, музику для заставки повнометражного фільму Aqua Teen Hunger Force Colon Movie Film for Theaters написав пост-метал колектив Mastodon.
Також фанати кривавої бані зможуть насолодитися жорстокими та аморальними сценами, досить деталізованими. Попри весь цей асбурд, Aqua Teen Hunger Force хочеться переглядати ще і ще. Певно, через те, що серії, на відміну від "Сімпсонів" чи "Гріфінів", просто неможливо запам'ятати.
Aeon Flux
Існує якась вселенська несправедливість, пов'язана з тим, що кіберпанк можна знайти в різних формах (чим наше життя не кіберпанк?), а ось про біопанк забувають. Найвідомішим автором книг в цьому стилі є Пол Ді Філіппо. Фільми про різні мутації, генну інженерію та боді-модифікації, окрім японців, знімає Девід Кроненберг. Але був у 90-ті роки також один прекрасний мультфільм, виконаний в анімешному стилі, авторства корейського режисера Пітера Чанга — "Еон Флакс". Колись французи намагалися зняти кіно за мотивами, але вийшло поганенько.
Вперше "Еон Флакс" я переглянув на "Рідкому телебаченні" MTV, будучи за кордоном, де авангардні мультфільми продовжували крутити в нульових. Мені дуже сподобався стиль серіалу: неправильна перспектива, непропорційні незграбні частини тіла, їхні повільні й асиметричні рухи. Були у серіалі й дивні візуальні ходи, які навіть описати нормально не вийде, але спробувати варто.
Тіло пораненого бійця наполовину занурене в калюжу. Навпроти себе він бачить обличчя мертвого товариша. У передсмертній агонії ніс побратима перетворюється на парус, губи на човен, а брови і очі стають казковою істотою, що пливе у шлюпці невідомо куди. Ось така метаморфоза.
Спочатку на "Рідкому телебаченні" показували короткі серії по кілька хвилин. Еон Флакс зустрічалася у футуристичному світі з різними монстрами, вирощеними в лабораторних умовах, і ворогами-людьми. Потім вийшли три сезони розширених 30-хвилинних серій мультфільму. Ми дізналися, що після чергового екстермінатусу людство розділилося на дві національності: анархістську Моніку і тоталітарну Брегну. Перші стали дуже вправними в акробатиці і тихих вбивствах, а другі побудували потужну технократичну імперію. Постапокаліптичний світ героїв наповнений людиноподібними павуками, мехажуками, різного роду мутаціями, гігантськими очима-наглядачами — одним словом, бестіарієм. Брегною править Тревор Гудчайлд, який намагається зловити Еон Флакс, але частіше займається з нею сексом.
І це важливий момент, оскільки Пітер Чанг не просто створював добротний сай-фай, він гарненько виправ свій твір у гностицизмі! Крім слова Еон (зверніть увагу на написання Æon) як визначення еманації Божества, в мультфільмі показана дуальність, по суті, одна з сизигій. Гудчайлд і Еон борються один з одним і злягаються заради підтримки Плероми — реального світу. При цьому вбити або спіймати одне одного вони можуть в будь-який момент, та без боротьби вони б не існували.
Сам Чанг говорив, що назва "Еон Флакс" спершу була просто назвою мультфільму і характеристикою його світу, а не ПІБ головної героїні. В цілому, якщо цікавить сексуальність (латексно-шкіряний одяг персонажів, біологічно детальні сцени поцілунків і фетишизм), насильство, філософія і стильний сай-фай зі східними нотками), — ласкаво просимо у світ "Еон Флакс". Не пошкодуєте.
"Півлітрова миша"
Півлітрова миша — це історія про одержимого алкоголізмом зеленого пацюка Фітцджеральда, який працює фрілансером, полюбляє їздити на реактивному літаку (так, він на ньому їздить) та стріляти в оточуючих його істот з різноманітної зброї. Його кращим другом є шиншила Скіллет. Разом вони грають на музичних інструментах, знімають порно та вчиняють акти невмотивованого насильства.
Як говорить творець цього мінімалістичного хаосу Метт Майєллар, створення однієї серії коштувало не більше 5 доларів, а заставки — десятка коробок з-під піци та піротехнічного набору. Автора надихали музика, запахи та Девід Лінч. Вплив головного кіносюрреаліста дуже добре відчувається. Абстрактні діалоги, ірраціональна поведінка героїв, психоделічна примітивна анімація і так далі. Але за цим безумством ховається захоплююча історія світової змови, в якій беруть участь Квадратний бізнесмен (злий міліонер) та Синя акула (роботодавець Фітца).
Загалом "Півлітрова миша" — це яскравий приклад того, як можна зробити культовий шедевр без грошей. Фанбаза цього мультфільму не менша за розмірами, ніж у серіалу The Lost. Люди займаються пошуками глибинних смислів — самі герої до цього підштовхують, зізнаючись у своїй символічності, і це дуже круто!
Цінність проєкту полягає ще й у тому, що його випускали на початку нульових, коли на ТБ можна було пробитися без зайвих цензурних питань. Зараз подібний експеримент навряд чи хтось оцінить.
Ballmastrz: 9009
Серед інших робіт, згаданих у матеріалі, ця виділяється не стільки сюжетом, скільки комбінацією різноманітних стилів малювання аніме: від 70-х до сьогодні. Це характерно для студії Williams Street, яка неодноразово знущалася над японською культурою у згаданому Aqua Teen Hunger Force.
Історія Ballmastrz: 9009 відбувається у постапокаліптичному світі після кількох ядерних воєн. Таємничий кіборг-напівбог Крайзер створив жорстоку "Гру", яка нагадує своїми правилами суміш американського футболу та гандболу. В ній можна вбивати супротивника (потім його оживляють за допомогою регенераційних камер), а м'ячі мають людське обличчя та спілкуються зі своїми тіммейтами.
Нам розповідають про падіння Гази Дігзі — найкращого гравця "Гри" з команди The Boom Boom Boys, яка через алкоголь та наркотики втратила навички і потрапила до фріків з Leptons. Виявляється, що цей дауншифтінг був хитрим планом Крайзера, бажаючого чи то знищити, чи то відродити нашу планету.
Попри свою трешовість, у мультфільмі присутні драматичні моменти рівня "Рестлера" та надихаючі катарсиси "Тренера Картера".
"Суперв'язниця"
Згадуючи слова Володимира Сорокіна, можна сказати: якщо все вищезгадане було феназипамом, то Суперв'язниця — це чиста доза героїну в око. Мультфільм прославився надзвичайною жорстокістю, надмірним сюрреалізмом та загальною "хворобливістю" історії. Всі події відбуваються у в'язниці, побудованій всередині вулкану, розташованого у ще більшому вулкані. Виправний заклад представляє собою кислотну фабрику Віллі Вонка в антуражі картин Ієроніма Босха. Ним керує харизматичний психопат Варден (Warden — Сторож), наділений магічними силами. Він постійно робить дивакуваті речі, які часто закінчуються масовою бійнею. Реалізувати свої плани йому заважають Близнюки, точна копія Близнюків з "Матриці: перезавантаження", слуг Меровінга. Помічниками Вардена є алкоголік-бухгалтер Джаред та маскулінний охоронець Еліс. Остання відома тим, що вбила підносом у їдальні з десяток ув'язнених.
Взагалі Суперв'язниця знаходиться в альтернативній реальності, а тому в ній не працюють знайомі нам закони часу та простору. Крім того, сам комплекс має декілька місць, що існують паралельно та не беруть участь у житті в'язниці. Наприклад, Підводне королівство, до якого можна потрапити за допомогою бару в туалеті. У ньому живуть схожі на нас люди, яких вирізняє жорстокість по відношенню до гостей. Цікавим місцем є Город, де проживають розумні овочі. У них є свої мрії та прагнення. Але всі вони закінчуються зі збором урожаю.
Ще під час інтро ми можемо помітити локації, поруч з якими пролітає робот-поліцейський Джейлбот, коли транспортує злочинця Джека Найфа "додому". Глядачі можуть лише розглянути їх, якщо поставлять відео на паузу, жодної іншої інфи про них вони не отримують.
Загалом всі серії "Суперв'язниці" можна пов'язати центральною ідею про те, як не потрібно робити реформи.
P.S. До речі, цей мультфільм дивився Сашко Фокін, учасник шоу "Кохана, ми вбиваємо дітей", котрий чудово його охарактеризував: "Там цицьки, кров та матюки".
Пригоди кота Фріца
Хто не знайомий з творчістю андеграундного коміксиста 60-х Роберта Крамба та екранізаціями його творів — раджу надолужити згаяне! "Пригоди кота Фріца", які екранізував Ральф Бакши у 70-х роках, залишаються успішним прикладом незалежної мультиплікації. Попри рейтинг Х, цей мультфільм зібрав у світовому прокаті 190 млн доларів. Продовження 1974 року "Дев'ять життів кота Фріца" було менш популярним, але не гіршим за якістю.
"Пригоди кота Фріца" — це перш за все відмінний гумор; відсилки до правління Генрі Кіссінджера, революції на Кубі, війні у В'єтнамі, історії джазу 30-х, польоту на Місяць, висадки в Нормандії тощо. Расові та соціальні проблеми, американська молодь 60-х, наркотична залежність та інші питання обговорюються тут і висміюються без зайвих реверансів.
Наприклад, ось один з епізодів, де заєць-нацист колеться героїном, а потім відправляється до таємного клубу обговорювати теорії змов. Чудова сатира над Чарльзом Менсоном та іншими хіповськими комунами, в яких досить часто уживалися антигуманні ідеї.
Достатньо близько
Ну і наостанок поговоримо про сучасну анімацію. Серіал режисера Дж. Дж. Куінтела, автора "Звичайного шоу", є острівцем адекватності серед більшості мультфільмів для дорослих. Він розповідає про типові проблеми американських молодих батьків у віці від 20 до 30 років. Як поєднати роботу з розвагами? Як заплатити за комунальні послуги та придбати собі нову ігрову приставку? Як перемогти клоуна-стриптизера чи інопланетну істоту з серіалу "Дуже дивні справи"?
Роботи Куінтела завжди балансують на межі між неадекватною психоделією та сімейним кіно вихідного дня. До сьогодні йому вдається робити мультфільми для спокійного перегляду з цікавими історіями та персонажами, в яких присутні дивакуваті елементи.
До речі, "Достатньо близько" виходить за підтримки Netfliх. Вже є два повноцінних сезони та закривати серіал поки не планують.