1 травня у щоденнику кіномана — це день народження Веса Андерсона, а вже потім інші свята.
Коли кожна історія митця — маленький всесвіт, кількість поціновувачів його творчості приречена на зростання. Саме тому можна без докорів сумління заявляти, що Вес Андерсон – діамант сучасного кінематографа, бо він має унікальний стиль, який складно з чимось переплутати. Якби ми знімали короткометражку-триб'ют творчості Веса, то зробили б усе можливе, щоб кожен кадр був одою симетрії та яскравим кольорам, а також, звісно, покликали б Тільду Свінтон та Білла Мюррея.
До дня народження режисера Yabl склав трохи нестандартну підбірку, яка розкриває не тільки його одержимість гармонією та балансом об'єктів, але й демонструє, якими можуть бути історії, коли за них береться по вуха закохана у свою справу людина.
Якщо ви не дивилися рекламні відео Веса (там є навіть Бред Пітт!), можете ознайомитися з будь-якою його роботою — вони всі заслуговують на увагу. І таким чином трохи більше зрозуміти авторський стиль режисера, який завжди присутній у його роботах, — і коли він знімає рекламу, і коли створює повноцінну екранну історію. Неймовірно, як людині вдається не втрачати власний почерк, при цьому не допускаючи найстрашнішого — самоповторів.
Найбільше хочемо виділити короткометражну стрічку Come Together з Едріаном Броуді у головній ролі (вона знята для H&M). Про що ця реклама? Зав'язка дуже проста, але реалізація ідеї дійсно андерсонівська: машиніст поїзда робить разом з провідниками все можливе, щоб пасажири не нудьгували через запізнення перед Різдвом. Цей маленький шедевр можна переглядати щороку на новорічні свята, бо він наче вогник серед темряви — не тільки сяє, а й зігріває теплом.
Ця короткометражка не має жодного стосунку до іншої роботи Веса, у назві якої є слово «готель» (до неї ми ще дійдемо згодом). «Готель "Шевальє"» — це пролог до стрічки «Поїзд до Дарджилінґа», що дає нам можливість краще пізнати одного з головних героїв, Джека, завдяки зустрічі чоловіка зі своєю колишньою коханкою в Парижі. Дуже камерне кіно, яке фокусується лише на двох людях та їхніх відчуттях. Черговий приклад того, як же впевнено почувається Вес на території короткого метру, бо чудово знає, як будувати історію та не забувати розкривати персонажів — ні порожнистим манекенам!
Зважаючи на пандемію, замість подорожей у різні країни нам доводиться скоріше насолоджуватися новинами про те, що, наприклад, кінотеатри у нашому місті знову відчинять двері після локдауну. Та повернемося до фільму. Андерсон вирішив відправити глядачів у вир сімейних пристрастей, коли три брати, стосунки яких складно назвати ідеальними, разом вирушили до Індії. Звісно, подальші події призвели до зростання напруження й сварок, та вони стали елементом, завдяки якому не тільки сама історія рухається вперед, але й з'являється відчутне усвідомлення актуальних проблем — незгоди, відторгнення. Фірмова трагікомічна подача лише сприяє тому, що усі півтони додають шарму, тому поїздка трьох братів і пошук взаєморозуміння тоді, коли без спільних зусиль нікуди, дійсно цікаві.
Це зовсім непростий мультфільм. Перед нами — соціально-політична притча, і саме цього можна було очікувати, бо проєкт — Веса Андерсона, а він, як відомо, полюбляє знімати подібне кіно.
Варто зазначити, що створення таких анімаційних стрічок — дуже складна та виснажлива праця, зате результати зазвичай дивують (у хорошому сенсі). Зрозуміло, що прекрасним «Острів собак» робить не тільки візуальна складова, а й смисловий стрижень. Смілива ідея щодо висловлювання про тотальну ворожнечу у нашому світі настільки переконлива, наскільки це взагалі можливо. І все це загорнуто в естетику, де музика та картинка зливаються воєдино у гармонійному танці. Неймовірна робота, що вигідно виділяється серед стандартних мультфільмів.
Якщо йдеться про квінтесенцію стилю Веса Андерсона, то вибір якоїсь однієї роботи — марна справа. Але ми спробуємо, тому обираємо саме «Готель "Гранд Будапешт"». В основі фільму — розповіді австрійського письменника Стефана Цвейга, що посприяло різноманітності оповіді, але сам готель та один легендарний консьєрж завжди перебувають на першому плані. Ця картина дозволяє отримати від кіно максимальну насолоду, бо перед нашими очима відбувається щось магічне, тому усмішка та щире захоплення — невіддільні супутники під час перегляду. Веса Андерсона недаремно називають мрійником, бо цей фільм, як і низка інших, немов пробуджує у глядачеві дитину, яка щиро хвилюється через те, що відбувається тут і зараз, у нашому випадку — за долю героїв.
Сподіваємось, що добірка вам сподобалася, і пропонуємо освіжити у пам'яті неймовірні відчуття від перегляду стрічок Андерсона, адже світова прем'єра нової роботи Веса під назвою «Французький вісник» відбудеться вже дуже скоро — на Каннському кінофестивалі, що пройде з 6 до 17 липня.
Якщо коронавірус та різноманітні обмеження не внесуть свої корективи, ми теж незабаром побачимо картину на широких екранах! Однак, ніщо не може завадити нам вкотре (або вперше) переглянути улюблені стрічки Андерсона, віртуально відправляючись у готелі, на острів собак та в інші пригоди, а також знайомлячись з містером Фоксом та сімейкою Тененбаум, щоб з ними запустити пляшкову ракету у небо — туди, де повний місяць заснував власне королівство.
Якби нас попросили дати назву цьому королівству, то наша відповідь була б швидкою: Dreamland, — бо саме тут здійснюються мрії.