Кітики, чи знаєте ви, що об’єднує давньоримську мозаїку з картиною Пікассо, або скетч Леонардо да Вінчі з фрескою Древнього Єгипту, або давньогрецьку монету V століття до нашої ери з мемами, які дивиться ваша мама? Правильно, коти!
Ми називаємо вас, наших читачок і читачів, котиками, проте що ми знаємо про цих дорогих нашому серцю тварин? Як вони опинилися в історії людства та граціозно застрибнули в історію мистецтва?
Як коти стали домашніми? / Древні віки
Як взагалі коти виникли в історії західної цивілізації та врешті опинилися на картинах? Перші свідчення одомашнення котів стосуються... ні, не Древнього Єгипту, як ви подумали, а Кіпру. Рештки Африканського степового кота знайшли неподалік від Лімасолу (столиці Кіпру), у неолітичному похованні Шілурокамбос. Їх вік – 7500-7200 років до нашої ери! Давненько ми вже дружимо з цими пухнастими створіннями. Втім, вважається, що на острів улюбленців завезли саме з Середнього Сходу, до якого належить і Єгипет. Саме там почали масово зображувати та божествити котячий рід.
Істоти «міу» (так, це звуконаслідування), як називали котів древні єгиптяни, зайняли суттєве місце в суспільстві Древнього Єгипту. Його розгалужена політеїстична релігія представляла божества у вигляді людей із головами тварин. Однією з таких була богиня фертильності та батьківщини Бастет – захисниця домашнього вогнища з котячою головою. За віруваннями єгиптян Бастет мала здатність перетворюватися на кішку, тому її часто зображували просто як домашню улюбленицю. Між тим, коти були зовсім не звичайними тваринами для древніх єгиптян, а мали сакральний статус. Вбивство кота каралося смертю.
Бастет – не єдина богиня, пов’язана з котами чи їх пращурами. В образі левиць поставали богиня війни та помсти Сехмет, богиня родючості та вологого повітря (sic!) Тефнут, інша месниця та захисниця від змій (sic!) Мафдет та богиня магії Шесемтет. Щодо богів: як сфінкс часом поставав покровитель сонця Амон – пізніше він став зватися Ра і зображувався як рудий кіт. Двоголовим левом був один з найдревніших богів – бог землі Акер.
Богиня війни та помсти Сехмет
Через сакралізацію котів єгипетська цивілізація лишила нам багато їх зображень. Цих прекрасних створінь малювали всюди – на глечиках, тарілках, чашах та іншому посуді, на декоративних фресках і папірусах. Їх вибивали в камені у гробницях (коли кішок почали ототожнювати з Бастет, з’явилася навіть практика їх муміфікації) та створювали статуетки. Ви, напевно, пам’ятаєте типову статуетку чорного кота, що стала одним із туристичних символів Єгипту. Ці сувеніри можуть ввести в оману щодо вигляду древніх кішок. Насправді вони мали менше варіацій кольору хутра, ніж сучасні. В той час більшість з них мали «дикий» окрас – бежевий із сірими лініями перпендикулярно хребту – як на цих зображеннях.
Крім Єгипту, існувало й інше «королівство котів». Так офіційно називалася держава піктів, що виникла близько 800-го року нашої ери. Зараз це регіон північної Шотландії під назвою Кайтнесс («Caithness», де «Caith» – назва племені – «Cat»). В міфології інших племен, германських, котячий рід пов’язаний з богинею Фреєю. Вона мала помічників – двох сірих котів, яким фермери віддячували символічними мисочками з молоком за захист полів. Загалом, коти оселилися у міфологіях багатьох давніх народів, які можна довго перераховувати, не кажучи вже про Східну цивілізацію. Але перенесімося в Древню Грецію. Чому ми так мало знаємо про давньогрецьких котів?
У порівнянні з колискою котячої експансії, в давньогрецьких селах і містах коти рідко були домашніми тваринами. Там люди подружилися з іншими пожирачами мишей і захисниками врожаю – ласками, себто, тхорами! З усім тим, коти були улюбленцями як мінімум двох греків – Іокаста та Фаланта. Вони зображені на монетах середини V століття до нашої ери разом зі своїми котиками. Десь в той час греки перейняли традицію одомашнювання цих істот від фінікійців, з якими торгували. Пізніше греки перейняли також частину міфології єгиптян. Відтак, богиня Артеміда перейняла у Бастет суперсилу перетворюватись на кішку. Про один такий випадок свідчать «Метаморфози» Овідія, VIII рік нашої ери, вже у добу Римської імперії. Врешті решт, коти перемогли тхорів у битві за звання домашніх улюбленців і в такому статусі перекочували у Середні віки.
1. Історик мистецтва Майкл Тернер називає це одним з найдавніших зображень кота на давньогрецькому глечику. Приблизно 380 рік до нашої ери;
2. Давньоримська мозаїка;
3. Давньогрецький барельєф, що зображує кота і собаку перед сутичкою, 510-500 рік до нашої ери
Як коти стали потворними? / Середні віки
Як це коти можуть бути потворними? Не поспішайте обурюватись підзаголовком! Йдеться про те, як зображували наших улюбленців у Середні віки. Мордочки середньовічних котів схожі на зменшені обличчя людей. Чому? Не тому що в Середні віки не вміли малювати. Хіба що трохи. Насправді це має релігійні мотиви.
Католицька церква асоціювала котів з кількома небажаними образами, що підлягають викоріненню. Пошана в попередні епохи вилізла пухнастим боком – їх сприймали як представників варварських язичницьких релігій. До того ж, враховуючи, скільки богинь було пов’язано з кішками, їх почали сприймати ще і як уособлення жіночності. А жінка в тогочасному християнстві – розпусниця, грішниця, підбурювачка до первородного гріха та усіх подальших страждань людства. Саме слово «богиня» було немислимим в тому контексті.
Демонізація котів знайшла місце й у війні християн проти юдаїзму. В ті часи католики вважали юдеїв вбивцями Христа і вірили, що вони можуть перетворюватися в котів, аби проникати у домівки та наводити лихо. Також вважалося, що євреї глузують зі смерті Ісуса, розпинаючи котів на хрестах. Насправді ж, котів мучили, катували та вбивали якраз прості католики. Однією з найбільш популярних «розваг» було масове спалення котів на вогнищах. Їх крики вважалися голосом диявола, який намагається захистити своїх служників. Уфф, дійсно, темні віки!
Повернімося краще до тварин з людськими обличчями. Титульне мистецтво Середньовіччя було просякнуто ідеєю служіння богу та церкві. Католицька церква вважала тварин дзеркалом людини та її суспільства, тому різні тварини уособлювали різні християнські цінності. Так християнство скористалося тим самим принципом, що і древні релігії. Тому кішок малювали з потворними обличчями – щоб показати їх «диявольську» природу, протиставити доброму християнину, лице якого виражає смиренну нейтральність. Саме тому і котячі тіла на середньовічних зображеннях покручені як тільки можна.
Ця тенденція зберігалася і в ранньому Ренесансі. Та все ж, з приходом нової епохи митці почали переосмислювати релігійні догми – і коти поволі повернули собі власні милі мордочки. Але про це – в другій частині нашої розвідки.
Ілюстрації: Independent, Kittentoob.com, Talesoftimesforgotten.com, Designyoutrust.com
