14 травня свої Дні Народження святкують одразу дві важливі для Голлівуду постаті - Джордж Лукас та Роберт Земекіс.
Два “динозаври”, що вивели кіно на новий рівень - кожен у свій час.
Та якщо добре розібратись - від початку кар’єри до сьогодення - хто з них крутіший? Батько “Зоряних війн” та “Індіани Джонса” або ж творець “Назад у майбутнє” та “Форреста Гампа”? Та чи можна у цьому питанні взагалі сперечатися?
Yabl наводить факти із біографій митців та розбирається у кар’єрних злетах і падіннях! Детальніше читайте в нашому матеріалі.
A long time ago…
Джордж Лукас та Роберт Земекіс народилися 14 травня, щоправда коли Роберт з’явився на світ (1951), Джордж (1944) вже був першачком.
Дитинства Лукаса та Земекіса були типовими американськими дитинствами. Але якщо Земекіс ще з 13 років почав захоплюватись кіно та режисурою (знімаючи лялькову анімацію вдома), Лукас мріяв про кар’єру автогонщика. У 18 років останній ледь не загинув в аварії, яка сталася через іншого водія.
На щастя, Лукас вижив і змінив автомобільне захоплення на режисерське, а пристрасть до перегонів залишилася у його стрічках, - починаючи студентською роботою “1:42:08” і закінчуючи картиною “Зоряні війни: Прихована загроза”.
Перші кроки обох режисерів у світі кіно відбулися під наставництвом двох тогочасних титанів кінобізнесу. Роберта Земекіса помітив Стівен Спілберг, а Джордж Лукас здобув підтримку Френсіса Форда Копполи завдяки фестивалям студентського кіно.
Спілберг та Коппола відзначили обох молодих кінотворців, як талановитих сценаристів. Лукаса – як самостійного автора, Земекіса – в дуеті з Робертом Гейлом.
Перші повнометражні стрічки Земекіса про бітломанію “Я хочу тримати тебе за руку” та комедія із Куртом Расселом “Вживані автомобілі” не мали комерційного успіху, але отримали схвальні відгуки кінокритиків.
Кадр з фільму “Я хочу тримати тебе за руку”
Така ж доля спіткала і перший повний метр Джорджа Лукаса “THX 1138”. Провальний прокат і змішані відгуки критиків не зробили належного резонансу цій антиутопії із Робертом Дювалем у головній ролі. Продюсером тут виступив Френсіс Форд Коппола, який вже на той час побачив великий потенціал у режисерові-початківцеві. Саме він після провалу “THX 1138” переконав Лукаса зняти легке кіно, яке зможе водночас завоювати симпатію глядачів і критиків.
Так народилася нова стрічка Лукаса “Американське графіті” (1973), яка не тільки мала шалений успіх у критиків та публіки, але й принесла режисерові 5 номінацій на “Оскар” та два “Золотих глобуси”. Після цього фільму Голлівуд заговорив про перспективи Лукаса.
До першого ж режисерського успіху Роберта Земекіса залишалося ще цілих 11 років!
Фільм “Роман з каменем” 1984 року із Майклом Дугласом у головній ролі став відправною точкою у прориві молодого режисера. Хоча продюсери стрічки, побачивши картину на фінальному монтажі, вважали роботу Земекіса безпорадною і провальною, це не завадило їй стати комерційно вдалою і принести в скарбничку режисера номінацію на “Оскар” та два “Золотих глобуси”.
Збіг?
Magnum Opus
Певно, ніхто не стане заперечувати наявність magnum opus у цих великих кінематографістів, крім них самих. І ми знаємо, про які стрічки зараз йтиметься.
1977 рік став здійсненням мрії Джорджа Лукаса і закарбував його ім’я у книгу “історії кіно” золотими літерами. Чотири роки режисер працював над сценарієм “космоопери”. Безсонні ночі, відмови продакшенів, нескінченні переробки сценарію – це все про “Зоряні війни: Нова надія”.
Уявіть: ви - перспективний режисер, що зробив легке кіно для підлітків і отримав кілька нагород, й врешті-решт ви завершили те, що давно хотіли – першу частину саги “космічного вестерну із самурайськими традиціями та лицарями”. Думаю, ви б почувалися щасливими. Саме так зробив Джордж Лукас, який ще й не міг уявити майбутнього успіху стрічки. Але хто не ризикує...
Студія 20th Century Fox, яка випустила цю картину, змогла вилетіти з фінансового провалля. Комерційний успіх стрічки підсилювався різними рекламними кампаніями, якими керував сам Лукас. Нескінченна кількість мерчів, іграшок та інших “фішок” супроводжувала вихід кожної нової частини “Зоряних війн”. Режисер настільки підірвав своє здоров’я під час виробництва, що залишив крісло режисера двох наступних картин саги.
Пропозицію ж Роберта Земекіса у 1970-х роках щодо екранізації сценарію фільму про хлопця із машиною часу студії переважно відкидали. І лише у 1985 році світ побачив першу частину кінотрилогії “Назад у майбутнє”.
До речі, якщо Лукас замислював масштабну кіносагу ще на початку її створення, то Земекіс писав сценарії і знімав сиквели після комерційного успіху першої частини.
Далі був карколомний успіх картин обох режисерів і робота разом зі Стівеном Спілбергом. Лукас створює сценарій про професора археології, що у вільний від роботи час стає шукачем скарбів. І стрічка приносить неабияку славу актору-початківцю Гаррісону Форду.
Земекіс після першої частини “Назад у майбутнє” експериментує із технічними аспектами кіновиробництва, об’єднуючи звичне усім кіно із мультиплікацію Disney у стрічці “Хто підставив кролика Роджера” (1988) із Бобом Госкінсом.
Картина заслужено отримує три статуетки “Оскар” у номінаціях “Найкращий монтаж”, “Найкращі візуальні ефекти” та “Найкращий монтаж звуку”.
Далі була чорна комедія “Смерть їй личить” (1992) із Брюсом Віллісом, Ґолді Гоун та Меріл Стріп, яка отримала “Оскар” за візуальні ефекти.
І вже у 1993-му Американська Кіноакадемія присуджує головні кінонагороди Земекісу - “Найкращий фільм” та “Найкраща режисура” - за комедійну драму “Форрест Гамп”. Фільм і досі залишається одним із шедеврів кіно, хоча екранізація цього роману Вінстона Грума є доволі далекою від першоджерела.
На відміну від Земекіса, Лукасу так і не вдалося отримати заповітну статуетку ані за фільм, ані за режисуру.
Нульові
2000-ні роки значно розширили поле режисерських експериментів для обох кіномонстрів. Лукас з 1999-го почав знімати приквели до “Зоряних війн”, де розповів історію Дарта Вейдера/Енакіна Скайвокера.
“Прихована загроза”, “Атака клонів” та “Помста Ситхів” зустріли як радісні, так і гнівні відгуки фанів саги. Навіть “Атака клонів” отримала “Золоту малину”.
Але крім трьох приквелів, вдалою була сценарна робота та продюсування анімаційного серіалу “Війни клонів”, що допомогло значно розширити всесвіт “Зоряних війн”.
Інші ж продюсерські проєкти, м’яко кажучи, розчаровували публіку. Наприклад, “Індіана Джонс і Королівство кришталевого черепа”, - незважаючи на те, що ця частина стала найприбутковішою в історії франшизи, отримала найнижчий рейтинг на IMDb та Rotten Tomatoes порівняно з першими трьома фільмами із кіносерії про Індіану Джонса.
Земекіс на тлі оскарівської слави занурився спочатку у створення серйозних картин. Таких, як “Контакт” із Джоді Фостер 1997 року та “Вигнанець” із Томом Генксом 2000 року. Обидві стрічки отримали схвальні відгуки критиків і зробили хорошу касу.
Після них режисер повертається до експериментів із 3D-анімацією в кіно. Тут він видає “Полярний експрес” із Томом Генксом, переосмислює скандинавську сагу про Беовульфа із Ентоні Гопкінсом та Анжеліною Джолі у “Беовульфі” і, врешті-решт, екранізує повість Чарльза Дікенса “Різдвяна пісня в прозі” із Джимом Керрі в головній ролі.
І знову повернення до серйозних тем у кіно у 2010-х: “Рейс” 2012-го із Дензелом Вашингтоном, фільм про французького канатоходця “Прогулянка” (2015) та військовий трилер “Шпигуни-союзники” 2016 року із Маріон Котійяр та Бредом Піттом у головних ролях.
І переможцем стає…
Творчість двох режисерів насправді важко порівнювати. Адже Джордж Лукас проявляв себе більшою мірою не в якості режисера, а як сценарист і продюсер. Його ранні роботи порівняно із “Зоряними війнами” є незаслужено забутими, адже саме там Лукас здійснював спроби порушувати серйозні теми в кіно. Він дотримується цієї концепції і в “Зоряних війнах”, і в “Індіані Джонсі”, але щоб розгледіти ці сенси, потрібно переглядати ці стрічки із десяток раз.
Крім цього, Лукас розчарував фанатів на початку 2010-их, коли продав права на екранізацію продовження “Зоряних війн”. Нова історія 7-го, 8-го та 9-го епізодів майже нічим не відрізняється від сюжетної лінії попередніх троьх епізодів. Герої у цьому продовженні виглядають комічно і картонно (згадуючи напівоголеного Адама Драйвера у ролі Кайло Рена). Але завдяки лише одній сазі він продовжує вигравати і заробляти близько 40 років. А це вже не так погано, правда?
Роберт Земекіс проявив себе більшою мірою в режисерському кріслі, про що свідчить велика кількість нагород, - зокрема, і не один “Оскар”. Режисер продемонстрував різноплановість, працюючи не лише з фантастикою та пригодами, а й з драматичним кіно.
Крім цього, режисер встиг спробувати власні сили у продюсуванні стрічок, а до того і скористатись пером сценариста. Проте не всі проєкти у цих іпостасях були вдалими.
Останніми двома роботами Земекіса стали фільми “Ласкаво просимо у Марвен” (2018) та “Відьми” (2020). Перший – фільм про ілюстратора, який втратив пам’ять і можливість малювати через побиття. Він створює лялькове бельгійське село Марвен часів Другої Світової, яке населяє своїми знайомими. Розігрує різні сцени із ляльками і намагається відновитись за допомогою цієї терапії.
Другий – екранізація дитячої книжки “Відьми” Роалда Даля на новий лад.
Обидва фільми стали провальними, а сам режисер був “розгромлений” критиками через те, що “зав’язнув у 80-х”.
Отже, якщо від Лукаса в принципі не чекають нових режисерських звершень, то до Земекіса вимоги дуже високі.
Враховуючи досвід обох метрів та їхню долю в кіно, у нас – бойова нічия. А вам у цей святковий день обов’язково радимо переглянути хоча б по одному фільму кожного “динозавра” Голлівуду!