Їжа — невіддільна частина нашого життя. Сніданки, обіди, вечері, всілякі перекуси вдома, в офісі, на вулиці, в машині… Звісно, це знаходить відбиття у кіно, і деколи використовується настільки вдало, що надалі асоціюється з конкретним героєм чи фільмом.
З роками відбувався не тільки технічний розвиток кіноіндустрії, бо зміни також стосувалися контексту, політичної ситуації, згасання одних жанрів і стрімкого зросту популярності інших. Змінювалася також і їжа, тому в цьому матеріалі ми розглянемо не тільки особливості та значущість її «гостювання» в кадрі, але й еволюцію — від піци до смузі.
Мабуть, усі знають, що Черепашки-ніндзя (ті самі, що живуть у каналізації разом зі Сплінтером) полюбляють не лише ефектно протистояти злодіям, а й ласувати піцою (особливо — пепероні). Це та особливість, яка виділяла та буде виділяти героїв в майбутньому, чого б це не стосувалось — фільмів чи мультфільмів. Наскільки це важливо? Мимовільна аналогія — чудовий здобуток, і це додатково зв’язує персонажів та глядачів.
Один із найкумедніших прикладів того, як їжа допомагала з цензурою кінокласиці, належить Альфреду Гічкоку та його стрічці «Лиха слава». Як саме це сталося? Прем'єра шпигунського детективу відбулася у далекому 1946 році, і тоді діяв регламент, який забороняв показувати на екрані поцілунок довше, ніж… 3,5 секунди! Що робить Гічкок? Використовує обговорення смаженої курки на обід для того, щоб робити перерву під час поцілунку кожні 3 секунди! Цензори були безсилі, а романтична сцена розтягнулась на декілька хвилин.
«Лиха слава» — не найстаріший фільм у нашому матеріалі, тому що ми також поговоримо про справжнісіньку магію кіно у виконанні Чарлі Чапліна. «Золота лихоманка», якій у 2025 році виповниться 100 років, подарувала світові незабутній «Танок пиріжків». Чудово підібрана музика, еталонні дотепність та легкість зробили сцену за обіднім столом прикрасою стрічки, якнайкраще показуючи також і те, наскільки талановитим був Чарлі Чаплін.
Як їжа може призвести до гучного скандалу, коли дістається усім навкруги? В цьому нам допоможе «Скажений бик» Мартіна Скорсезе. Біографічний фільм про Джейка Ламотту відмінно розкриває запальний характер головного героя. Сцена на кухні, коли дружина приготувала не надто вдалий стейк, обернулася справжнім погромом не лише в домі, бо персонаж Роберта Де Ніро розійшовся настільки, що вийшов на вулицю, аби спустити пар. Висновок: не пересмажуйте стейк, якщо ваш чоловік — не дуже врівноважений боксер, який постійно знаходить приводи для гніву та суперечок.
Еротична драма «Дев'ять з половиною тижнів» з Кім Бейсінгер та Міккі Рурком — еталон гарячого кіно, в якому все демонструється настільки естетично, що навіть зараз далеко не кожен режисер може конкурувати з цим рівнем. Їжа — від вишеньок до макаронів — зіграла ключову роль в одній зі сцен, доводячи: завжди можна знайти застосування тому, що здається виключно повсякденною складовою життя. Навіть якщо ми говоримо про макарони.
«Механічний апельсин» Стенлі Кубрика — сюрреалістичний шедевр, атмосфера якого затягує. Хайбол-коктейль «Молоко Плюс», у складі якого є наркотики, посприяв пригодам молоді, пробуджуючи в них щось звірине та непідвладне контролю. Де ж купували цей коктейль? В барі з символічною назвою Korova.
Уваги також заслуговують сцени, призначення яких — яскраві, деколи приголомшливі подробиці, завдяки яким вдається доповнювати історію та розкривати персонажів. На думку відразу спадають дві стрічки, які вийшли у XXI столітті. Перша — «Прислуга» та шоколадний пиріг Мінні. Якщо ви не дивилися/не читали книгу, тоді ми уникнемо спойлерів. Друга картина — корейський трилер «Олдбой», головний герой якого жадібно поїдав живого восьминога. Цей список можна продовжувати й далі, прикладів достатньо.
Інколи виникає бажання скуштувати чорничний пиріг з фільму Вонга Карвая «Мої чорничні ночі». Цей пиріг не є ключовою складовою меланхолійної історії, але хто сказав, що такі деталі не важливі для атмосфери? Свіжоспечений круасан та кава — це так гармоніювало з витонченим образом головної героїні Одрі Хепберн, що ці кадри стали візитівкою стрічки «Сніданок у Тіффані». Шістдесят років потому світлини с кавою, круасаном або ж тістечком прикрашають аканти багатьох користувачів соціальних мереж. Більш різноманітними були обіди тієї ж Хепберн у фільмі «Париж, коли там спека», де також зіграв Вільям Голден. Свіже повітря, гарний екстер'єр, доброзичливий офіціант, смачна їжа та алкоголь — ідеальні складові для зустрічі, побачення чи свята.
Якщо ми говоримо про достатньо «зрозумілу» їжу, як піца, це дозволяє суттєво скоротити відстань між глядачем та героєм завдяки доступності практично кожному — це вам не стейк Томагавк чи лобстер. Саме тому в багатьох популярних фільмах («Сам удома», «Їсти, молитися, кохати» та інші) та серіалах («Друзі», «Секс і місто» та інші) персонажі ласують піцою (іншими стравами також). Натомість нікуди не зникає інтерес до розкішного життя на великому екрані — це стосується як просторих будинків, так і вечері у ресторанах на такі суми, що очі лізуть на лоба. Пояснення просте: кіно дозволяє втекти від реальності, тому завжди буде глядацький попит на те, що здається майже недоступним чи занадто дорогим.
Повернемося безпосередньо до фільмів. Ми не можемо не згадати Квентіна Тарантіно та його «Кримінальне чтиво». Що слід виділити більше — молочний коктейль чи бургер? Кіномани без будь-яких проблем згадають, про які сцени йде мова, бо Тарантіно дійсно круто вписав їжу у те, що відбувається на екрані. Згадали соковитий бюргер у руках Семюела Л. Джексона? Так-так, йому вдається не лише влучно вживати міцні вислови. Що ж до коктейлю, то йому, звісно, не переплюнути культовий танок Уми Турман та Джона Траволти, але він також став одним із символів фільму.
Пам'ятаєте «Закусочну на колесах» з Джекі Чаном? Там жовтий фургон постійно опинявся в епіцентрі подій, і це виділяє стрічку з-поміж інших з Чаном, який підкорював глядача карколомними трюками та кумедними моментами. Трюки — на місці, гумор — також, але до них ще додали той самий фудтрак яскравого кольору, в якому готують вуличну їжу (і паралельно показують поганцям, де раки зимують).
Анімаційна короткометражка «Бао» від студії Pixar здобула премію «Оскар», бо історія перетворення пиріжка (баоцзи) традиційної китайської кухні вийшла дуже зворушливою та глибокою. Якщо не бачили — подивіться, ця робота отримала заслужену нагороду та викликає теплі емоції. Ще раніше також був відзначений золотою статуеткою Американської кіноакадемії повнометражний мультфільм «Рататуй», в якому сюжет та їжа — єдине ціле.
На початку ми обіцяли написати також про еволюцію, чи не так? Саме тому слід відзначити комедію «Крильце чи ніжка» Клода Зіді з неповторним Луї Де Фюнесом у головній ролі. Вона уособлює в собі все те, за що ми любимо французьке кіно 60-70-х років, але головне інше — пародія на глобалізацію та стрімко наростальне споживання вийшла настільки вдалою, що не втрачає актуальності й понині.
Ідентичність нації також залежить від їжі, що стало центральною темою цієї стрічки. Головний герой Луї Де Фюнеса — гастрономічний критик, якому дуже не подобається популярність напівфабрикатів, тому він починає «воювати» з цією індустрією. Звісно, комедійна обгортка може здатися дещо оманливою, але ж меседж фільму працює. Щобільше, «Крильце чи ніжка» — як пророцтво для сучасного світу, бо штучність та обман нікуди не зникають, а вже згадана ідентичність поступово розмивається.
Але є і гарні новини: здорове харчування поступово поширюється, і це стосується не тільки їжі, але і напоїв. В багатьох класичних фільмах ви не знайдете низки вегетаріанських страв чи смузі, і це нормально — тоді ще не прийшов їх час. Зараз все інакше. Ми будемо все частіше бачити в руках героїв склянки зі смузі, бо напій стає все популярнішим (у США бум відбувся наприкінці 60-х із подальшим зростом попиту). Звичайно, піца, бургери та коробочки з локшиною нікуди не зникнуть з екранів, бо закривають одну з головних сучасних потреб — допомагають жити у швидкому ритмі. Так, тренд здорового харчування стає все більш помітним, але ніщо не заважає сусідити чизбургерам, смузі та вегетаріанській їжі (більший попит на неї ви можете відстежувати навіть в українських ресторанах та кафе).
Еволюція — це добре, бо вона підтримує рух уперед. Різноманітність — ще краще, бо кожному до вподоби своє. Всі ми — немов герої фільму «Клуб “Сніданок”», коли кожен з них приніс із собою ланч, який підкреслює індивідуальні уподобання, сімейні особливості та матеріальне становище.