Як часто ми кажемо: «Вони живуть, наче в казці!». Ця фраза стала синонімом «красивого життя», великої вдачі та багатства. Та якби ми занурились у справжнє народне коріння казок, певно ви б не стали просто так кидатись такими репліками.
Науковці Якоб і Вільгельм Грімм ніколи не думали, що їхня фольклорно-дослідна робота понад 200 років буде присипати малюків по всьому світі.
Звісно, більш ніж за 200 років казки перевидавалися неодноразово, а це означає, що більшість кривавих першоджерел до дітей просто не доходили. Метою казки завжди було навчання. А що навчить маленьких неслухів, як не страх, кров та відрубані кінцівки? Тож розглянемо кілька класичних німецьких народних творів, зміст яких із часом радикально змінився.
«Попелюшка»
Попри те, що Брати Грімм видали цю казку пізніше за Шарля Перро, у французькому фольклорі вона значно м’якша за німецьку варіацію. Перш за все у суворій німецькій версії не існує ніякої хрещеної феї! Попелюшка просить допомогти їй пташок, аби перебрати сочевицю від попелу. А коли справа доходить до балу, то сукню героїні дарує звичайна ліщина, висаджена на могилі матері, яку сирота благає про допомогу. На відміну від «кришталевих черевичків» у казці Перро, Грімм взувають дівчину у золоті. Один із них застрягає на просмолених сходах (задум хитрого принца), коли Попелюшка тікає з балу.
Далі «пошукова операція» принца приводить до будинку сім’ї Попелюшки. У французькій версії злі сестри не можуть взути черевичок, який ідеально пасує справжній власниці. Брати Грімм же описують змову мачухи і її двох дочок, в якій одна спочатку відтинає собі палець на нозі, а друга п’ятку. Але щоразу обман викривають пташки, співаючи про кров у взутті. Черевичок же ідеально підходить Попелюшці, яка стає нареченою принца. Та й на цьому ще не кінець. Злі сестри намагаються «підмазатись» до головної героїні на шляху до церкви, де має вінчатись Попелюшка. Але пташки, що залишились на захисті майбутньої принцеси, викльовують злодійкам очі за їхню злобу і лукавство.
Мораль: Будь чемним, працьовитим і не конфліктуй з людиною, що товаришує з птахами.
«Спляча красуня»
Коріння цієї казки можна простежити не тільки у Франції та Німеччині. Вперше вона була записана в Італії графом Джамбаттістою Базіле і мала назву «Сонце, Місяць і Талія».
Історія починається доволі типово: прокляття чаклунки та отруєне веретено, що змусило принцесу заснути. А от далі… Принцеса Талія проспала сторіччя, після чого все королівство занепало та поросло бур’яном. Одного разу повз проїжджав король, який заблукав і вирішив залишитись у занедбаному замку.
Він був здивований, коли знайшов там дівчину небаченої краси. Король вирішив не розмінюватись на поцілунки й просто «оволодів» принцесою, а після цього швидко накивав п’ятами із замку. Спляча красуня завагітніла і за 9 місяців народила двійнят — хлопчика Сонце та дівчинку Місяць, які смоктали груди матері після народження. Одного разу, хлопчик загубив груди й почав смоктати палець, в якому застрягло веретено, і таким чином витягнув його. Принцеса прокинулась, а тут ще й повернувся король, який вирішив здійснити “повторний візит” у замок. Побачивши Талію із дітьми, він усе зрозумів і ще більше покохав принцесу.
Однак монарх був уже одружений. За іронією долі, королева була доволі злою і намагалася всіляко дізнатись, куди так часто почав зникати її чоловік. Провівши власне «розслідування», вона наказала схопити коханку короля із дітьми.
З бастардів королева наказала кухарю зробити кілька страв і подати на королівський стіл. Але той пожалів дітей і залишив їх своїй жінці, а королю подав козенят.
Подумавши, що її план вдався, зла королева наказала скласти велике вогнище і спалити Талію на ньому. Красуня благала її помилувати, але правителька не знала жалю. Проте, побачивши вбрання принцеси, розшите золотом та перлинами, наказала їй зняти його аби залишити собі. Ридаючи Талія почала роздягатись. Та раптом її голос почув король, що вже довго шукав кохану після викрадення, і встиг врятувати красуню. Лиходійку замість принцеси кинули у вогонь, дітей повернули матері, а король нарешті одружився з жінкою, яку кохав.
Брати Грімм трохи спростили цю Санта-Барбару, зробивши королеву матір’ю принца та людожеркою, а закляття фей зникло само собою за сто років у королівстві, де всі слуги спали з принцесою глибоким сном.
Мораль: «Тому, до кого небо благоволить, щастить навіть уві сні». Сам автор оригіналу закінчив свою казку цим реченням!
«Білосніжка»
Давня німецька казка про принцесу, гномів, злу мачуху (в оригіналі рідну матір) та кохання прекрасного принца — це все є в історії про Білосніжку, яка, на перший погляд, дуже схожа на «Сплячу красуню». Все це приваблювало малих дітей, які раділи щастю Білосніжки та її весіллю. Щоправда, оригінал казки сповнений описів хитрощів злої королеви та ніякого поцілунку принца в ньому знову немає.
Перш за все, як ми зазначили вище, зла королева — мати Білосніжки, яка не змогла стерпіти доньку, красивішу за неї. Коли тій було лише 7 років, вона доручила королівському псареві піти у ліс та вбити принцесу. А щоб підтвердити вбивство, псар мав принести легеню та печінку Білосніжки королеві. Проте він не зміг це зробити й відпустив дівчину на волю, а королеві приніс легеню та печінку молодої лані, які злодійка підсмажила та з’їла.
Далі все по класиці, зустріч із гномами та 7 років переховувань у їхній хатинці посеред лісу.
Та королева за допомогою чарівного дзеркала відшукала втікачку, яка стала ще красивішою. Тричі приходила вона до хатинки гномів, аби вбити Білосніжку. Вперше із корсетом, щоб розчавити їй ребра, вдруге з отруєним гребінцем, яким хотіла подряпати дочку. Але двічі гномам вдавалося повернутися з шахт раніше і врятувати дівчину. Втретє королева перевдягнулась бабцею і прийшла до хатини гномів із кошиком отруйних яблук. Чим скінчилася ця спроба на замах — всім відомо.
Гноми поклали Білосніжку в кришталеву домовину, яку самі охороняли. Одного разу повз проїжджав принц, що закохався у покійницю і вмовив гномів за гроші віддати йому домовину. Ті важко, але погодились, та коли почали нести дівчину до карети принца, так її трусили, що шматок отруйного яблука, який застряг в горлі — випав! Білосніжка прийшла до тями та одружилася з принцом.
Вони влаштували розкішне весілля, на яке прийшла і мати принцеси. Та дізнавшись від гномів про її спроби вбити дочку, принц наказав одягти їй на ноги розжарені залізні черевики. Зла королева «танцювала» в них, поки не впала мертвою.
«Казка про ялівець»
Канібалізм у німецьких казках братів Грімм зустрічається дуже часто. «Спляча красуня», «Білосніжка», «Ґензель та Ґретель». Та от казка про ялівець змушує волосся стати дибки.
Заможна і благочестива пара щодня молилася, щоб Бог подарував їм дитину. Через пів року дружина тяжко захворіла через ягоди ялівцю і попросила чоловіка поховати її під деревом, якщо вона помре. Через місяць вона народжує хлопчика, білого, як сніг, і червоного, як кров. Вона вмирає від щастя. Дотримуючись обіцянки, чоловік поховав її під ялівцем. Врешті-решт він одружується знову, і у нього та його нової дружини з’являється дочка Марлінхен (у деяких версіях Марлен, Марджорі або Енн Марі).
Нова дружина любить доньку, але зневажає пасинка. Одного дня після школи мачуха планує заманити пасинка у порожню кімнату, де була скриня з яблуками. Коли хлопчик заходить до кімнати та тягнеться до скрині за яблуком, мачуха ляпає кришкою на його шию, обезголовлюючи його. Вона пов’язує йому хусткою голову з рештою тіла і підпирає його тіло стільцем зовні, з яблуком на колінах. Марлінхен, не знаючи про ситуацію, просить у свого зведеного брата яблуко. Не почувши відповіді, її мама змушує вдарити його у вухо, аби його голова скотилася на землю. Марлінхен рясно плаче протягом дня, поки мачуха готує з тіла пасинка «кров'яний суп» (пудинг — Yabl) на вечерю. Згодом вона обманює свого чоловіка, повідомляючи йому, що його син залишився в будинку великого дядька матері. Чоловік з'їдає «кров'яний суп» під час обіду і називає його смачним. Марлінхен зі сльозами на очах збирає кістки від обіду і ховає в хустці під ялівцем.
Раптом з дерева з’являється туман і вилітає прекрасний птах. Птах відвідує місцевих городян і співає про жорстоке вбивство мачухи. Захоплений його колисковою піснею, ювелір, швець та мельник пропонують птахові золотий ланцюжок, пару червоних черевиків та жорна в обмін на те, що він знову заспіває свою пісню. Птах повертається додому, щоб подарувати чоловікові золотий ланцюжок, а Марлінхен червоні черевики. Мати теж виходить на вулицю за дарунком, але птах скидає жорна на її голову і вбиває. Оточений димом та полум’ям, син, який виявився птахом, возз’єднується зі своєю родиною. Вони святкують і живуть щасливо до кінця.
«Дівчина-безручка»
Сучасна версія більш цензурна: Диявол обіцяв мельнику незліченне багатство, але за це той повинен був віддати млин разом з усім його вмістом. Мельник не врахував, що на той момент там була його дочка. Дівчина виявляється непорочною, і диявол не може забрати її в пекло. Тоді він погрожує забрати мельника, якщо дівчина не відрубає собі руки. Бідолаха вирішується на це, і полишає батьків, а сама йде мандрувати світом. Бог не залишає її та веде на зустріч янгола, який годує та оберігає безручку. В неї закохується король, який на весілля дарує дівчині срібні руки.
Але диявол не дає їй спокою. Він обманює матір короля і змушує її вигнати безручку разом з дітьми. Вона знаходить самотню хатину, де оселяється надовго, і руки у неї відростають заново. Король її знаходить попри всі негаразди та повертається додому, де вони живуть щасливо.
У більш ранній версії все скінчилося набагато гірше:
Мельник домагався власної дочки та просив, щоб та вийшла за нього заміж. Дівчина не витримала і відрубала собі руки для того, щоб батько більше не вважав її красивою і не приставав до неї з жахливими намірами.
Наступного разу ми розповімо вам про недитячі казки Ганса Крістіана Андерсена. Стеж за Yabl!