Netflix почули наші молитви та випустили продовження шедеврального анімаційного альманаху «Любов, смерть та роботи». Нова команда авторів, менша кількість епізодів та абсолютно інші історії. Все це викликало неабиякі очікування, але наскільки вони відповідають дійсності? Це ми й спробуємо з’ясувати, обговорюючи нову порцію фантастичних новел.
Та перш ніж перейти до огляду другого сезону, буде правильним згадати те, за що ми власне і покохали перший. У 2019 році, коли Netflix тільки випустили серіал, він спричинив справжню анімаційну та естетичну революцію серед глядачів. Продюсерський проєкт Девіда Фінчера та Тіма Міллера (режисер першого «Дедпула») представили нам 18 самобутніх, не схожих одна на одну короткометражних анімаційних новел, що були пов’язані між собою лише темою високих технологій майбутнього, певною провокативністю та оригінальним візуальним стилем. Частина історій були дійсно шедевральними та залишали після себе в голові багато філософських питань для роздумів. Впевнений, новелу «Зіма Блю» про робота-художника ви досі не забули, також важко викинути з пам’яті сюрреалістичну новелу «Свідок», де дівчина побачила зі сторони власне вбивство і потрапила у часову петлю, та й не закохатись в епізод «Гарного полювання»про лисицю-перевертня було також складно.
Кадр з «Зіма Блю»
Багатьох зацікавили й круті науково-комедійні новели на кшталт «Йогурту», «Трьох роботів» та «Історичних альтернатив», де можна було і подумати, і посміятись. Інші поєднували між собою ідейність та розвагу, пропонуючи нам круті екшнконцепції. Так чи інакше, майже кожна з новел запам’ятовувалась та лишала чималі враження. Лише кілька були слабкими на фоні інших, але це особливо не псувало загальних емоцій від проєкту.
Кадр з «Історичних альтернатив»
Зрозуміло, що після такого вибуху створення другого сезону було лише питанням часу. Складно було навіть уявити, яким може вийти продовження. А ми з вами знаємо, очікування та реальність інколи можуть існувати в зовсім різних просторах. І так, щоб не ходити навколо, скажу одразу, що другий сезон «Любові, смерті та роботів» — це абсолютний провал, особливо на фоні з тим, що ми дивились два роки тому. Менша кількість епізодів давала надію, що автори більше сил і грошей витратять на те, щоб всі 8 серій були максимально шедевральними. Натомість Netflix дуже сильно постаралися, щоб жодний епізод не вчинив ніякого емоційного ефекту на глядача.
Для початку хочеться посварити анімаційну складову. Так, вона зроблена якісно та круто, але більшість епізодів виконані приблизно в одному і тому ж напрямку, де на живих акторів накладають комп’ютерну графіку. Такий ефект почали використовувати в сучасних відеоіграх типу «Cyberpunk 2077». І загалом нічого поганого в цьому стилі нема, але коли таким чином зроблено половину епізодів сезону, то втрачається те анімаційне різноманіття, за яке ми так сильно полюбили проєкт у 2019 році. Там, якщо ви пам’ятаєте, була анімація на будь-який смак: аніме, європейська мальовка, 3D-графіка, всеможливі варіації 2D-мультфільмів. Другий сезон має чотири майже однакових візуально епізоди. Інші новели відрізняються одна від одної, але анімаційно вражають лише дві з них: «Лід» та «Висока трава». І якби хоча б сценарно історії були захопливими, то на все інше можна було б заплющити очі. Проте другий сезон банально не залишає глядачеві вибору.
Кадр з епізоду «Лід»
Зараз, можливо, прозвучить трохи суб’єктивна думка, але у другій частині нема жодної історії, після якої хочеться закричати: «Вау!». Найкращими, як не дивно, були саме комедійні серії. Так, епізод про кілера-пилососа та про Санту Клауса, який виявився монстром, здавалися найоригінальнішими. Звісно, вони теж не на десятку, але хоча б якесь задоволення від них можна отримати.
Короткометражка «Лід» має круту візуальну складову, починається досить цікаво та оригінально, але в фіналі дає нам досить передбачуваний результат, про який здогадуєшся ще на етапі зав’язки сюжету. Це сумно, адже тему людської унікальності можна було копнути набагато глибше та складніше.
З «Високої трави» можна було зробити якісний горор, якби автори не завершили його на середині шляху настільки погано, наскільки ви тільки можете це уявити.
Також цікаві питання змушує собі ставити фінальна новела про мертвого велетня. Та далі цих питань режисер Тім Міллер та доволі сильний автор Джеймс Баллард не заходять.
Дуже вторинна історія про безсмертних людей майбутнього, що вбивають немовлят заради боротьби з перенаселенням Землі. Схожу структуру ми бачили в фільмі «Еквілібріум» з Крістіаном Бейлом та у книзі «451 градус за Фаренгейтом» Рея Бредбері. Різниця тільки в тому, що в «Еквілібріумі» забороняли емоції та мистецтво, у Бредбері — книги, а тут не можна мати дітей. В іншому ми маємо того ж самого головного героя, що працює на службі цієї системи, але потім в ньому прокрадаються сумніви, і зрозумілий вже всім висновок, що наскільки б суспільство не було розвиненим, без певних речей ми перестаємо бути людьми та втрачаємо сенс свого існування. Не розумію, чому ця історія мала спрацювати, якщо нічого нового любителям антиутопій вона не пропонує.
Новела «Сноу в пустелі» ставить цікаві екзистенційні питання, але вони слугують лише причиною для сцен екшену, після завершення яких завершується й сама історія.
Якщо говорити загалом, то складається враження, наче продюсери Netflix дали авторам на швидкоруч щось написати, аби скоріше випустити другий сезон. Можливо, тиснули очікування фанатів, можливо, хотіли більше часу присвятити анімаційній складовій, яку довго робити, можливо, просто не було цікавих ідей в рамках цього всесвіту, але результат ми маємо невтішний. Припускаю, якби не було першого сезону, то другий міг би зайти, як непоганий науково-фантастичний експеримент, але зараз це просто ніяк.
Тому замість другого сезону проєкту «Любов, смерть та роботи» пропонуємо звернути увагу на досить схожий за концепцію анімаційний альманах під назвою «Аніматриця» 2003 року. Фішка в тому, що після всіх трьох частин «Матриці» брати (на той час) Вачовські випустили збірник анімешних новел про їх всесвіт. Так ось, «Аніматриця» робить приблизно те ж саме, що й перший сезон «Любові, смерті та роботів»: розповідає історії про високі технології, антиутопічне майбутнє та ставить глядачеві неочікувані екзистенційні питання. Оскільки саме цього ми очікували від другого сезону, «Аніматриця» зможе частково компенсувати погані враження від перегляду. Дивіться!