У травні Кейт Бланшетт виповнилося 52 роки, - ми й не помітили, як пронеслися її півстоліття, за які акторка встигла зробити чимало, щоб завоювати прихильність кіноманів з усіх куточків світу. Ми не могли залишитися осторонь, тому поговоримо про її ролі та фільми, які багато хто міг пропустити.
Свіженька добірка Yabl — чудовий привід надолужити згаяне!
Меріл Стріп привчила всіх до того, що завжди (незалежно від стрічки/режисера) тримає планку якості, на яку повинні рівнятися інші, і в цьому Кейт можна вважати її послідовницею. Стріп та Бланшетт, яка вже назбирала чималу колекцію потужних ролей та нагород (два «Оскари» — як вишенька на торті, точніше, дві золоті вишеньки), — королеви акторської справи, які роблять те, за що ми любимо кіно — повністю вживаються у ролі, в прямому сенсі проживають своїх персонажів. Вони немов безликі з Браавоса — завжди готові приміряти нову особистість, видаючи чергову потужну роботу. Така самовіддача викликає суцільний захват як у критиків, так і глядачів.
Ще у підлітковому віці Кейт зрозуміла, що хоче зв'язати своє життя з акторством, але не в кіно, а в театрі. На щастя для нас, через деякий час вона почала зніматися в телевізійних проєктах, а згодом глядачі вперше побачили її у повному метрі — в історичній драмі «Дорога до раю» (1997 рік). Після дебюту акторці знадобилося не так багато часу, щоб заявити про себе на весь голос: коли Бланшетт отримала роль Єлизавети I, її кар'єра стрімко пішла вгору.
Вона з тих, хто може зіграти кого завгодно, і довела це неодноразово. Навіть тоді, коли здавалося, що Кейт вже нічим здивувати не може, ми побачили експериментальне «Маніфесто», а трохи згодом — ефектну злодійську роль в блокбастері «Тор: Раґнарок», де вона постала перед нами з химерними рогами та нестримною жагою до знищення Асгарду. Кейт завжди вибирає проєкти так, щоб робота в них ставала викликом, а їй доводилося відкривати у собі щось нове.
«Маніфесто»
Будемо відвертими: день народження — лише як підстава нагадати вам (і собі також!), якою талановитою є акторка, тому нижче ви знайдете 7 видатних ролей Кейт Бланшетт, які дійсно варті уваги, особливо у тому випадку, якщо ви не дивилися будь-яку зі згаданих нижче стрічок.
«Єлизавета»
Ми не даремно згадали про дебют Кейт у 1997-му, бо вже через рік на великі екрани вийшла історична драма «Єлизавета». Молода акторка настільки впевнено зіграла королеву, що отримала за свій перфоманс номінацію на «Оскар». Звісно, після цього про неї заговорили не тільки в контексті театру. Вже у 1998 році глядачі змогли відчути потужну енергетику та шляхетність, без яких зіграти могутню правительку неможливо. Цікавий факт: ще одна поява у ролі Єлизавети I сталась через дев'ять років у стрічці «Золотий вік», і Кейт знов отримала номінацію на найпрестижнішу нагороду в кінематографі.
«Авіатор»
Біографічна драма Мартіна Скорсезе — це не лише осяяний Леонардо Ді Капріо у ролі Говарда Г'юза, але і Кетрін Гепберн у виконанні Бланшетт. Підготовка до ролі була непростою, та для Кейт це звична справа, бо вона завжди намагається якнайкраще вжитися в нового персонажа. Мартін Скорсезе попросив Бланшетт передивитися 15 перших фільмів Гепберн, але це був лише початок. Що далі? Ознайомлення з безліччю матеріалів про видатну акторку театру та кіно, приймання холодних ванн (саме це робила Гепберн), заняття тенісом та гольфом — рецепт блискучого перевтілення та основа впевненості у кожному кадрі, де б не відбувалися події. Кейт Бланшетт зрозуміла Гепберн, і це принесло їй перший «Оскар» у кар'єрі.
«Мене там немає»
Тодд Гейнс зняв дуже нетиповий байопік про Боба Ділана, в якому головну роль виконують шість акторів — кожному дістався певний відрізок біографії. Присутності Крістіана Бейла чи Гіта Леджера навряд чи хтось здивувався, але Кейт Бланшетт у ролі Ділана — це сміливо. Найголовніше — це спрацювало, бо майстерність перевтілення, яка стала візитівкою Бланшетт, подарувала нам дуже цікавій відрізок фільму, поділеного на новели. Невеличкий спойлер: Кейт відвели найуспішніші роки життя музиканта, і ціна поразки була б занадто високою, тому Бланшетт зробила все, щоб після перегляду мова йшла лише про успішне рішення щодо її запрошення до проєкту.
«Загадкова історія Бенджаміна Баттона»
Цей фільм вдало грає на протиставленні головного героя (Бред Пітт), який з кожним роком молодшає, та людей, що його оточують. Серед них — персонаж Кейт, яка незмінно витончена в кадрі. Вона пройшла трансформацію від молодої дівчини до старої, і зробила це дуже впевнено. Так, грим та спецефекти завжди допомагають досягти потрібного результату, але ж треба копати глибше — без певної енергетики, яка повинна бути відчутною, справді важко створити не лише потрібну атмосферу, але й розвивати стосунки завдяки діалогам, монологам, поглядам, дотикам тощо. Бенджамін Баттон у виконанні Пітта — розкішний, але не менш важливою складовою успіху стрічки стала й Кейт Бланшетт.
«Жасмін»
Вуді Аллен привчив нас до романтичних та легких фільмів, але «Жасмін» до таких не належить. Драматична історія розвивається навколо героїні Бланшетт, і вже на перших хвилинах приходить розуміння: ця роль буде бомбою. Так і вийшло. Порівняння Кейт з вином напрошується мимоволі, і це вино не тільки стає все більш насиченим та гармонічним у своїх тонах, воно ідеально пасує до будь-якої кінострави. Бланшетт неймовірно передала увесь той жах, що трапився у житті героїні, яка вимушена звикати до нових, більш жорстких реалій, поступово занурюючись у в'язку пригніченість. Акторці вдалося бездоганно передати стан, коли людина опиняється у глухому куті, не знаючи, як жити далі. Ця роль принесла Кейт другий «Оскар» у кар'єрі (сумнівів щодо її перемоги на тій церемонії не було).
«Керол»
Друга картина Тодда Гейнса у цій добірці, але вона зовсім інакша, ніж «Мене там немає». Естетика, ніжність та вивірена неспішність подій настільки зачаровують, що відірватися неможливо. Аристократичні манери та струнка постава Бланшетт якнайкраще підійшли цьому фільму, в якому любовний інтерес її героїні грала Руні Мара. Хімія між акторками вийшла надзвичайною, і це посприяло природності та переконливості. До цієї історії хочеться вертатися через деякий час, бо сумна краса, якою насичена стрічка, викликає емоційний відгук при перегляді, завдяки чому отримуєш справжню насолоду.
«Маніфесто»
Цей фільм — інсталяція, метою якої був показ маніфестів різного часу в сучасних реаліях та з включенням відомих подій. «Маніфесто» Юліана Розефельдта — квінтесенція акторської майстерності у виконанні Кейт, яка протягом 13 сцен зачитує тексти в різних образах — вона постає і панк-зіркою, і вчителькою, і безхатьком. Цей експеримент дозволив розкрити нові грані таланту, бо бездоганна ораторська майстерність підкріплюється разючими змінами стосовно подачі матеріалу. Маніфести треба було не лише зачитати, вони потребували першокласної акторської гри, яку і забезпечила Бланшетт.
Бонус
Не фільмами єдиними, бо в житті Кейт не менш крута, наочно демонструючи, що їй вдалося втілити давню мрію — подорожувати та багато спілкуватися з цікавими людьми — акторами, режисерами, ведучими, журналістами. Ви тільки подивіться на те, як розкуто вона себе поводить, притягуючи до себе увагу, немов магніт. Хоча… Напрошується аналогія навіть не з магнітом, а з діамантом — багатогранним, яскравим та неповторним.
Звісно, цю добірку кожен може доповнити сам, варіантів вистачає: ельфійка Ґаладріель з «Володаря перснів», викладачка Шеба Харт зі «Скандального щоденника» тощо. І це можна вважати її особливістю — кожен глядач буде формувати свій список улюблених робіт, бо вищезгаданий акторський рівень подарував нам безліч чудових ролей (і подарує в майбутньому).
Коли немає меж — талант пурхає, немов птах. Кейт — саме такий птах, якому не страшні ніякі висоти, бо вона вже розправила крила на шляху до нових викликів, і нам залишається лише насолоджуватися видовищним польотом та розказувати про неї іншим.
«Ти тільки подивись на неї!»
І ти дивишся… та не можеш відвести очей, бо вона — королева, якій не потрібна корона.