Якби вас попросили змалювати портрет типового модельєра, то який би він був? Звісно, дуже стильний та вишуканий. Манірний та капризний з нотками нарцисизму? Гомо- чи бісексуальний? Яка доля склалась би у вашого героя, якби він жив у епоху розквіту диско в Нью-Йорку? Неймовірний успіх та слава, за умови, звісно, що він дуже талановитий дизайнер? Гучні вечірки, багато наркотиків та проміскуїтет (невпорядковані статеві відносини)? А чим би все завершилось? Наркотичною залежністю, проблемами з бізнесом, сварками з друзями та, на превеликий жаль, СНІДом?
Все це знайдете і в «Голстоні», але чи клішованість історії робить серіал недостойним для перегляду, розберемось далі.
Перш за все, не соромтесь, якщо не знаєте Роя Голстона Фровіка. І хоча ця постать є дійсно важливою для американської моди та для моди в цілому, та якщо ви не знавець фешн-індустрії, то навряд чи вам до цього моменту зустрічалось ім’я дизайнера. Його бренд не набагато пережив самого творця. І на цей час досі легендарним та популярним залишається тільки його парфюм.
Про Голстона, а саме так його всі називали, вам потрібно знати декілька речей, щоб гідно підтримати розмову в колі модників:
-
Почав з дизайну капелюхів і прославився вперше, спроєктувавши капелюх-таблетку, який Жаклін Кеннеді одягла на інавгурацію свого чоловіка.
-
Був адептом мінімалістичного, практичного, але вишуканого одягу. Vogue саме його звинувачує в популяризації джерсі, синтетичних тканин та принтів в стилі тай-дай.
-
Чи не найперший запрошував на покази моделей різних рас, а також зірок світового масштабу.
-
Мріяв «одягнути всю Америку», але, як Ікар, наблизившись надто близько до сонця, стрімко полетів донизу. Наприкінці своїх днів втратив компанію і можливість створювати одяг під своїм іменем.
Серіал від Netflix нам розповідає історію Голстона від моменту, коли він усвідомлює, що жінки перестали носити капелюшки та амбіційно й пристрасно починає створювати свою імперію до її занепаду. Дійсно, в сюжеті серіалу немає нічого революційного, і у вас постійно складається враження «я десь це вже бачив», але таке було життя цього талановитого дизайнера, і цю історію вже не змінити. Тому «пробачаючи» біографічність, хочеться похвалити драматургію, яка має добре розставлені акценти та не показує в кадрі нічого зайвого.
Те ж саме можна сказати щодо дизайну костюмів та інтер’єрів. Відразу впадає в очі, що команда добре попрацювала з архівами. Картинка настільки переконлива, що ти повністю занурюєшся в буремну атмосферу 70-х та 80-х. Особливо цьому допомагають кадри, де дизайнер виходить на вулиці Нью-Йорка і шукає натхнення серед простих жінок, які поспішають на роботу, серед зірок, які в стані наркотичного сп’яніння відриваються на вечірках «Студії 54», а іноді навіть серед хастлерів (вуличні геї проститутки) на нічних стоянках.
У серіалі окрім Голстона зустрічаються і багато інших відомих персон того часу. Воно і не дивно, оскільки життя модельєра проходило в оточенні найгламурніших та найзнаменитіших. Варто відзначити ретельність, з якою було підібрано акторів, адже вони всі дійсно дуже схожі на друзів Голстона: Ельза Перетті, Лайза Міннеллі, Віктор Гюго, Марта Грем, Джо Юла та інші.
Ну і, звісно, Юен Макгрегор просто неперевершений у ролі екстравагантного дизайнера, який оточує себе дюжинами орхідей і посилає секретарку за кокаїном. Сам Том Форд, який є давнім фанатом Голстона, сказав: «Коли я дізнався, хто грає Роя, я подумав, що це буде повний провал. Але ні, Юен був дуже переконливий у своїй ролі». І це дійсно одне з найкращих амплуа актора! Можна стверджувати, що він ніби прожив цю історію на екрані. На думку спадає тільки одна людина, яка теж нещодавно так само чуттєво і багатогранно передала старіння та занепад зіркового гомосексуала — Джим Парсонс у мінісеріалі «Голлівуд» та у фільмі «Хлопці в гурті», які, до речі, є теж творіннями Netflix.
Але попри це, Раян Мерфі, творець серіалу, показавши все найкраще (костюми, декорації, акторів), не створив хімії між екраном та глядачем. Проєкту так і не вистачило сміливості та динамічності, хоча в самого дизайнера цього було вдосталь. Ми розуміємо, що Голстон побіг за «білим кроликом» і падає все нижче в яму, чекаємо, коли на екрані з’явиться сюр, і нам покажуть в повній красі цю «Країну чудес диско», але цього не стається. Так само як і не отримуємо цілковитого катарсису у сценах тріумфу дизайнера, а саме під час «Битви за Версаль» та прем’єри «Персефони», оскільки їх нещадно обрізали та швиденько погнали нас далі по сценарію. Цілком зрозуміло, що сама історія Голстона настільки захопила Раяна Мерфі, що намагаючись показати всі події його життя, він знехтував художньою складовою серіалу.
То ж, якщо ви хочете «прокачатись» в історії моди, вивчити нові імена, події, тренди, то «Голстон» — саме той варіант художньої документалістики, який буде приємно дивитись. Він дасть вам доволі сухий переказ кар’єри дизайнера. Проте, на жаль, більше нічим цей серіал вас не зачепить.