Місяць тому премію «Оскар» за найкращий оригінальний сценарій отримала Емеральд Феннел. Її пронизана спокусливою помстою «Перспективна дівчина» вразила кіноакадеміків, а також надихнула Yabl зробити тематичну добірку. Читаємо!
Кумедна річ про помсту. Це може зробити вбивцю з черниці
Тема помсти ніколи не втратить актуальності, тому що це основа людської сутності, але вона не завжди реалізується в реальному житті. Причина проста — кінематограф привчив нас до того, що проблеми різного масштабу зазвичай можуть вирішуватися в ефектному стилі, а необхідні засоби — або випадково під рукою (ви й самі все розумієте), або дуже доступні завдяки статусу, зв'язкам чи фінансам. Але все це не означає, що фільми з такою ідеєю приречені розвиватися за одними й тими ж лекалами; на щастя, це не так.
Доречними будуть слова письменника Кевіса Гендріксона: «Кумедна річ про помсту. Це може зробити вбивцю з черниці».
Почнемо саме з «Перспективної дівчини». Ця історія про сміливу Кассандру, мета якої — провчити чоловіків, які постійно користуються беззахисністю п'яних дівчат в закладах і не тільки. Таке бажання виникло не на пустому місці, тому ми поступово краще дізнаємося і про головну героїню, і трагічність подій в минулому. Що дійсно цікаво: картина про помсту, проте сама помста не займає домінантну позицію, і це певною мірою дивує у позитивному сенсі. Кассандра поступово втрачає себе у погоні за розплатою, і подібна втрата контролю може дорого коштувати — в такому випадку все те, що відбувається в її житті, покрито оманливою плівкою. Звісно, у стрічці є проблеми, і одна з них стосується занадто прямої й невиразної антипатріархальності, але це, очевидно, було свідоме рішення Феннел.
Озлоблений О Де-Су після 15 років в ув'язненні, куди він потрапив з невідомих причин, вирушає на пошуки того, хто його туди запроторив. В «Олдбої» неповторна атмосфера та історія, що затягує, до того ж ближче до фіналу вона вибухає, немов бомба, оглушуючи не тільки головного героя, але й глядача. Порада: не дивіться американський рімейк з Джошем Броліном, якщо не бачили корейській оригінал — той випадок, коли повторити успіх абсолютно не вдалося навіть наполовину.
Слід також зазначити, що режисер Пак Чхан Ук зняв «Трилогію помсти», і «Олдбой» — один із цих фільмів. Дві інші картини — «Співчуття панові Помсті», де йдеться про помсту глухонімого робочого його босові, через дії якого той був позбавлений можливості врятувати життя своєї сестри, та «Співчуття пані Помсті», де дівчина проводить за ґратами 13 років через безпідставні звинувачення, тому вирішує жорстоко покарати справжнього винуватця.
Класичний пеплум 1959 року, події якого відбуваються у стародавній Юдеї. Вільям Вайлер створив епічну картину, яка дозволила розповісти історію Юди Бен-Гура з епічним розмахом. Немає нічого дивного в тому, що основним «двигуном» виступають все ті ж прості речі, які актуальні й понині (пройшли сотні й тисячі років!) — розбіжності в поглядах, сварка та зрада. Звісно, головному герою не залишається нічного іншого, як мститися за себе та своїх рідних, і тому він стає одним із учасників щорічної гонитви колісниць. Фільм отримав приголомшливі 11 «Оскарів» — лише «Титанік» та «Володар перснів: Повернення короля» змогли повторити це досягнення.
В цій добірці ми згадаємо різні історії, але жодна з них не схожа на «Ворона». Головний герой заради помсти… повстає з мертвих! А все тому, що одного разу на його могилу прилетів чорний ворон, який «будить» чоловіка, щоб той завершив одну справу — душа не знайде спокою, поки він не помститься банді. Герой раніше був музикантом, який готувався до весілля, але божевільні члени тієї банди вбили і його, і наречену. Але тепер справедливість має бути відновлена. Культова стрічка, готична атмосфера якої заворожує, стала останню роботою для Брендона Лі.
Цей психологічний трилер — дебютна робота режисера Крістофера Нолана, якого не треба представляти. Особливістю фільму є нелінійне оповідання, бо вже на самому початку ми бачимо… фінал історії, тоді як ближче до завершення глядачу показують початок шляху головного героя (блискуча роль Гая Пірса). Такий прийом — надзвичайно вдалий, тому що робить персонажа значно ближчим, тому ми разом з Гаєм Пірсом намагаємося зрозуміти, що ж відбувалося декілька хвилин/годин тому. «Пам'ятай» — це незвична за подачею картина про силу мстивих почуттів, якій вдалося копнути достатньо глибоко, щоб після перегляду було що обговорити.
Роберт Де Ніро грає Макса Кейді, якому довелося відсидіти 14 років за зґвалтування. Увесь цей час він виношував план помсти своєму адвокатові, який навмисно не використав всю наявну інформацію, щоб допомогти на суді. Знищення не тільки адвоката, але і його сім'ї, стає головною метою злочинця, який з лячною відповідальністю підійшов до складання пунктів того самого плану, і за напруженням у кадрі дуже цікаво споглядати. Практично еталонний психологічний трилер з потужними акторськими роботами — нині фільми подібного рівня — дуже велика рідкість, бо жанр переживає не найкращі часи.
В основі фільму — реальній події, які трапилися під час проведення Олімпійських ігор-1972 у Мюнхені. Палестинська терористична організація «Чорний вересень» бере в заручники 11 членів ізраїльської збірної, які гинуть в ході невдалого звільнення. Теракт був приголомшливим, та на цьому все не завершилося. Ерік Бана грає офіцера, який очолює спецгрупу. Головна мета підготовлених людей — вистежити та ліквідувати організаторів того захоплення. Таким чином, перед нами не особиста помста, бо вона зачіпає інтереси всієї країни, і це накладає додаткову відповідальність на всіх, хто причетний до спецоперації. Особливо коли доводиться приймати незручні рішення.
Г'ю Гласс (Леонардо Ді Капріо) — мисливець, який разом із сином супроводжує загін підкорювачів Дикого Заходу. Все нібито йде за планом, аж раптом на чоловіка нападає ведмідь. Жорстока сутичка могла завершитися трагедією, але герой виживає, отримавши важкі рани. Самопочуття Г'ю стає все гіршим, і це стало приводом до розколу групи, бо частина експедиторів хотіла дочекатися його смерті задля поховання, проте Джон, керівник групи, робить все, щоб залишити пораненого гинути самого, вбиваючи також і сина Г'ю. Але мисливець вижив, тому він відправляється на пошуки зрадника живописними місцям Америки (Алехандро Іньярітту довго готувався до зйомок, щоб забезпечити ідеальну картинку). Саме ця роль принесла довгоочікувану оскарівську статуетку Ді Капріо.
Рассел Кроу грає мужнього та відважного генерала Максимуса, який уникає розправи через підступний переділ влади, але ціна за це — подальше рабство. Так, він не втратив своє життя, але тепер йому доводиться брати участь в гладіаторських боях... Відсутність страху та блискуче вміння битися сприяє визнанню публіки, та це його мало тішить. Його основна ціль — помста за смерть імператора, зганьблену честь та сім'ю. Це те, що не дасть розслабитися або прийняти необачні рішення, тому що найгірше вже трапилося. Жага до життя поступилася місцем ненависті, і це той рушій, завдяки якому вдається підійматися після потужних ударів та досягати поставленої мети. Якщо ти нажив собі такого ворога — складно спокійно спати. Звичайно, це якщо говорити не про вічний сон.
Якщо ви досі вважаєте, що «Джокер» — це лише чергова екранізація коміксів, то можемо вас запевнити в іншому: фільм заслуговує уваги завдяки не тільки відсиланням до культового «Таксиста», але й також неймовірно глибокому розкриттю головного героя. Сам Джокер у Тодда Філліпса — це позашлюбне дитя жорсткого суспільства та будь-якої серйозної кризи у світі, крайні чи місті. Методи мстивих дій цієї «дитини», які є зображенням найгірших рис суспільства, згодом переростають у щось більше та загрозливе, коли слово «контроль» стає недоречним. Справжньою прикрасою стрічки став Хоакін Фенікс, який отримав «Оскар» за свій перфоманс.
Квентін Тарантіно знається на тому, щоб робити до біса ефектне та стильне кіно. Особливо в тому випадку, коли помста стає головною темою його дилогії, бо «Убити Білла» дуже легко знаходить шлях до глядацький сердець — зйомки, саундтрек та актори лише сприяють цьому. Ума Турман, яка сяяла у «Кримінальному чтиві», була першим вибором на роль Нареченої з елітного загону вбивць «Смертоносна гадюка». Звісно, фільми стали культовими, тому шанувальники творчості Тарантіно й понині жадають виходу третьої частини (інша справа — наскільки це потрібно).
Проєкт 1998 року з Жерарем Депардьє, який знімали за однойменним романом Александра Дюма. Це історія про Едмона Дантеса, капітана далекого плавання, якого у день свого заручення без суду і слідства королівській прокурор визнав винним, відправивши у в'язницю Замку Іф. Після довгих років ув'язнення Дантесу вдається утекти, а всі подальші події складалися якнайкраще для нього, роблячи реальністю очікувану мету — руйнування життя тих, хто влаштував проти нього підступну змову. Так, його кривдники тепер займають високе становище в суспільстві, але це не стане перепоною.
Добірку можна продовжувати й далі, бо тема помсти — центрова в багатьох вдалих стрічках. Якщо ви не дивилися, то слід додати до списку «Лють» із Дензелом Вашингтоном, «Законослухняного громадянина» з Джерардом Батлером та Джеймі Фоксом, вестерн «Джосі Вейлз — людина поза законом» з Клінтом Іствудом (він також і режисер фільму), трилогію про Джона Віка, яка у наступному році буде продовжена четвертою картиною, та «V означає Вендета» з Наталі Портман, де месник в масці Гая Фокса стає відплатою тоталітарному уряду, відкривачі очі втомленому народові.
Найкраще те, що помста може бути тихою, вивіреною чи кривавою — кожен глядач знайде для себе відповідну картину. Головне — не забувати, що в реальному житті проблеми слід вирішувати більш миролюбно.