Крислатий капелюх, пончо, сигарилла, чоботи та вірний пістолет «Кольт» — атрибути, що одразу змальовують ковбоя в уяві. Останніми роками жанр вестерну, знов повернув цей образ на екрани. Тут тобі й «Джанго вільний» з «Мерзенною вісімкою” від Квентіна Тарантіно, «Чудова сімка» Антуана Фукуа та «Одинокий рейнджер» Гора Вербінського.
Але всі ці сучасні воскресіння «ковбоїв» меркнуть перед єдиним образом Клінта Іствуда. Головний герой «доларової трилогії» Серджо Леоне закарбувався у пам’яті кількох поколінь Голлівуду і залишатиметься там ще довго.
Його ім’я стало номінальним для «крутих героїв-стрілків», а режисура і продюсування стали еталоном для молодих режисерів. Йому сьогодні, в останній день весни, виповнюється 91 рік, але ж хто ховається за суворим поглядом? Ковбой та суровий герой, режисер та актор, нонконформіст та консерватор чи просто старий джентльмен?
Yabl спробував розібратися!
Дитинство. Отроцтво. Юність
Клінтон Іствуд-молодший народився 31 травня 1930 року в Сан-Франциско (штат Каліфорнія) у звичайній робітничій сім'ї. Клінтон Іствуд-старший, батько майбутнього кіноартиста, був робітником на сталеплавильному заводі, мати, Маргарет Рут Іствуд, працювала інженеркою на тому ж заводі.
Хлопчик при народженні важив понад п'ять кілограмів, чим заслужив прізвисько «Самсон» від персоналу пологового будинку.
Клінтон Іствуд та його батько
Його ранні роки припали на період Великої депресії. Тому батьки Клінта часто змінювали місце проживання, намагаючись знайти стабільну роботу.
У школі Клінт був відверто слабким учнем, часто залишався на літо. Вчителі відзначали його здібності до музики та хороші фізичні дані. Особливо талановитим він був у баскетболі. Але Іствуд ігнорував всі запрошення у шкільний оркестр та спортивні команди. За його власними словами, його в той момент цікавили тільки «швидкі тачки та красиві жінки».
Через погані оцінки він на пів року затримався в середніх класах, і в січні 1946 року перевівся в старшу школу з технічним ухилом в Окленді.
Майбутній актор мав нарешті закінчити школу в січні 1949 року, але ніхто не знає, випустився він в результаті чи ні, оскільки шкільні записи тих років засекречені.
Далі Клінт вів активне нічне життя, працював на целюлозному заводі разом із батьком, а ще встиг отримати ліцензію Червоного Хреста, підпрацьовувати рятівником у басейні та халтурити граючи на піаніно в барах.
Але вже у 1951 його призвали до лав Військово-повітряних сил США. Одного раз на службі він мало не загинув. Хлопця відпустили у звільнення в Сіетл до батьків і подружки. Туди й назад його доставили літаком — штурмовиком Douglas AD-1Q. На висоті сталася розгерметизація кабіни, а навігаційна система вийшла з ладу. Пілотові вдалося посадити літак в океан за п'ять кілометрів від мису Пойнт Реєс. Ніхто не постраждав — обидва допливли до берега. Але Іствуд запам’ятав той жах на все життя.
Після демобілізації в 1952 році Клінт повернувся в Сіетл, якийсь час працював рятувальником на пляжі, але робота не приносила грошей. До того ж в Сіетлі була сім'я, але не було друзів, і парубок поїхав підкорювати Лос-Анджелес.
Високий зріст (193 см), молодість та краса — здавалося, Іствуд мав «карт-бланш», який міг би допомогти йому зробити швидку кар’єру в Голлівуді. Проте невпевненість у собі та невміння поводитись перед камерою не допомагали. А ще дивна вимова: він говорив зі свистячим шепотінням (цей акцент він застосує в образі Людини без імені в «доларовій трилогії» Серджо Леоне). Але Клінт знав, чого бажав, і вперто працював над своєю акторською майстерністю. Хоч і на початку йому світили лише епізоди у різних стрічках («Помста тварі» (1955), «Френсіс на флоті» (1955), «Тарантул» (1955), «Прибрати всі шлюпки» (1956) та рідкісні невеличкі головні ролі («Перша жінка-комівояжер» (1956) і «Засідка на перевалі Сімаррон» (1958).
Через повільний кар’єрний ріст актор почав втрачати надію на перспективи у кіно. Але випадкова зустріч з одним із режисерів популярного телевізійного вестерн-серіалу «Сиром’ятний батіг» (1959-1966), допомогла Іствуду нарешті отримати вагому головну роль та вийти на голлівудську передову.
«Був месником до того, як це стало мейнстримом»
Цього разу успіх не забарився, і молодому актору почали надходити різні пропозиції зйомок. Вмовити Іствуда на головну роль у фільмі «За жменю доларів» (1964) вдалося невідомому на той час італійському режисерові — Серджо Леоне.
Жанр спагеті-вестернів лише набирав обертів, адже знімати «ковбойське кіно в Італії та Іспанії було в рази дешевше, ніж у Штатах. Але сама картина була не оригінальним явищем — американізація сюжету стрічки Акіри Куросави «Охоронець» (1961) (через що потім відбулися судові розгляди з приводу авторських прав).
Але фільм на той час розбомбив касу, зібравши 14 мільйонів доларів в прокаті з бюджетом 200 тисяч. Крім глядацького успіху, картина заклала початок «доларової трилогії» («На декілька доларів більше», «Хороший, поганий, злий») та закріпила за Клінтом Іствудом статус голлівудської зірки першого ешелону.
А у 2008 році журнал Empire включив безіменного антигероя стрічок до списку «найвеличніших кіноперсонажів всіх часів».
Далі значущою в кар’єрі актора стала роль поліцейського інспектора Гаррі Каллагана у стрічці «Брудний Гаррі» (1971). Підгорнута губа, незмінний твідовий костюм і такий же незмінний, в будь-яку мить готовий вискочити з кобури, «Магнум». Гаррі Каллаган перебуває в нескінченному протистоянні часто не стільки зі злочинним світом, скільки зі своїм продажним некомпетентним начальством.
Того ж року актор успішно дебютував як режисер, представивши на суд публіки трилер «Заграйте мені Місті». Почався новий етап творчості Клінта Іствуда, період його найбільшої зайнятості. Йому доводилося поєднувати активну режисуру у власних фільмах («Вогняний лис» (1981), «Раптова смерть» (1983), «Вершник на коні блідому» (1985)) з інтенсивною акторською роботою в кінострічках різних режисерів.
З величезної кількості чудових картин Іствуда шанувальники його таланту особливо виділяють «Втечу з Алькатраса» (1979) — апогей творчого союзу Клінта і режисера Дона Сігела. Актор створив цікавий образ в’язня Френка Морріса, який зумів реалізувати фантастичний план втечі з легендарно-неприступної в'язниці завдяки своєму високому інтелекту і потягу до свободи.
«Сіль життя в пошуках нового»
Наприкінці 80-х Клінт Іствуд вже міг заслужено пишатися чималими успіхами. Критики називали його блискучим режисером. Фільм-біографія «Птах» (1988), що показав життя джазмена Чарлі Паркера, відзначили «Оскаром» (за найкращий звук), а сам актор був нагороджений «Золотим Глобусом» за найкращу режисуру.
У 1991 році Іствуд вважав себе готовим взятися за втілення найважливішого проєкту в його житті - фільму «Непрощенний» (1992). Актор одночасно був виконавцем ролі Вільяма Манні та режисером картини. Це був справжній тріумф Іствуда: поряд з величезними касовими зборами, кінострічка допомогла своєму творцеві завоювати чотири «Оскари».
До переліку успіхів Іствуда можна внести також і трилер «Таємнича ріка» (2003): знімався в цій картині Шон Пенн, який отримав «Оскар» за головну роль.
Незабаром кінематографіст знову отримає золоті статуетки: кінобестселер 2004 року «Крихітка на мільйон доларів» був премійований як найкращий фільм, а сам Клінт - як найкращий режисер. Отримали свої «Оскари» акторка Гіларі Свонк (за головну роль) і найближчий друг Іствуда актор Морган Фрімен (за роль другого плану).
На цьому перелік картин від режисера не закінчується. Він майже припинив працювати як актор (лише у 2012 році з’явився в стрічці «Кручений м’яч», яку продюсував, та у власній стрічці «Наркокур’єр» 2018 року), але плідно працює в режисерському кріслі.
До того ж він пообіцяв повернутися до акторської роботи у майбутній картині «Плач мачо», що вийде на екрани в жовтні 2021 року.
Його режисерські роботи завжди високо відзначалися критиками. А сам Іствуд розкриває історичних постатей у байопіках («Дж.Гувер, «Нескорений», «Саллі» та «Річард Джуелл»), лоскоче нерви глядачам у трилерах («Підміна», «Поїзд на Париж»), змушує плакати у воєнних драмах («Прапори наших батьків», «Листи з Іодзіми», «Снайпер») та думати у кримінальних драмах («Гран Торіно», «Наркокур’єр»).
«Ну, добре, хто ж ти є?»
Клінт Іствуд — людина, що досягла вершин на теренах кіно, прийшовши в цю сферу ніким. Але у списку досягнень творця не лише кінонагороди. В 91-річного режисера семеро дітей та два шлюби за спиною. А сам він донині має репутацію «бабія».
Клінт Іствуд з сім'єю
Клінт є активним прибічником медитацій. За його словами, це ідеальний спосіб розслабитись і відпустити всі негаразди.
Режисер є великим поціновувачем джазу, та композитором. До кількох своїх фільмів він сам писав музику та навіть видав джазову платівку із цими мелодіями.
Він володіє готелем, рестораном та гольф-клубом у містечку Кармел-бай-те-Сі, мером якого він встиг попрацювати у 1986 році.
Іствуд не любить стояти в заторах, тому якось просто вирішив отримати сертифікат пілота, і тепер спокійно може перелітати затори на власному гелікоптері.
Актор свого часу підтримав Дональда Трампа у президентських перегонах. Адже сам він має консервативні погляди щодо питань політкоректності.
Кілька цитат для прикладу:
«Політкоректність змушує людей поступово втрачати почуття гумору. Раніше ми вільно жартували про людей різних рас і національностей, а сьогодні, якщо ти захочеш так пожартувати, ти будеш рота рукою прикривати, щоб тебе ніхто не чув».
«Мені здається, люди стали злішими та нетерпимішими, ніж були раніше. Раніше ми могли бути незгодними з якогось важливого питання, але все одно залишалися друзями. А сьогодні той, хто з тобою не згоден, придурок та ідіот».
«Сьогоднішнє покоління — це покоління пухких котиків. Зіткнувшись з проблемою, вони кажуть: розберімо поведінку хулігана з точки зору психології. А ми просто давали хуліганам по дупі».
Читайте Yabl — дізнавайтесь більше!