Лондон 1970-х років міг запам'ятатися панк-роковою атмосферою, яка панувала на вулицях міста, але Круелла зробила все, щоб всі говорили лише про неї. Disney не прогадав зі ставкою на приквел про лиходійку, яку всі знають за зовсім іншою історією, подарувавши глядачам одну з найстильніших стрічок за останні роки.
Чому варто подивитися «Круеллу» Крейга Гіллеспі («Я, Тоня», «Ларс і справжня дівчина»), яка вже у вітчизняному прокаті, — читайте в новому матеріалі Yabl, та йдіть в кіно!
Якщо ви не чули про Круеллу де Віль, то маємо одну підказку: «101 далматинець». Згадали? Роман Доді Сміт з однойменною назвою став основою класичного мультфільму від студії Disney, а надалі виходили як нові анімаційні картини та серіали, так і повнометражні стрічки, в яких роль епатажної лиходійки зіграла Гленн Клоуз. У приквелі головну партію віддали Еммі Стоун, і вже після перших кадрів, постерів та трейлерів стало зрозуміло — вибір був максимально вдалим.
Ідея саме такого фільму позитивно сприймалася задовго до виходу стрічки, бо новий погляд на історію чи героя — це завжди цікаво в епоху нескінченних рімейків та сиквелів. Також слід відзначити, що ігрова версія «101 далматинця» (як і його прямого продовження) була не надто вдалою, практично в усьому поступаючись мультфільму. Можливо, саме це й підштовхнуло творців до того, щоб обрати абсолютно інший підхід до створення картини, і ця сміливість була дуже доречною — «Круелла» могла стати черговою рафінованою стрічкою, але натомість ми отримали становлення лиходійки, зняте в неповторному стилі, що стало приємною несподіванкою.
Чи вдалося залишитися на «сімейній» території? Так, але відчутний ухил до більш дорослої аудиторії складно не помітити, до того ж незламна героїня чудово вписується в сучасні реалії — попит саме на такі історії продовжує зростати. Втім, фільм не перетворюється на агітку, бо акценти розставлені на іншому — протистоянні юної дівчини Естелли, яка має незрівнянний смак, та пафосної й холодної Баронеси, одяг якої завжди викликає фурор. Перші шпальти газет, захмарні ціни на продукцію та титул законодавиці моди — ці вершини здаються недосяжними практично для всіх… Але Естелла, в якій додатково розгорається полум'я помсти, приймає рішення кинути виклик, що стає початком справжньої війни, де зброєю виступають голки, нитки, різноманітні тканини та планування кожного подальшого кроку.
Можна провести паралелі з недавнім «Джокером», бо головна героїня напряму взаємодіє не тільки з Баронесою, але також з суспільством. Так, не слід очікувати тих же самих подій, які ми бачили у картині з Хоакіном Феніксом, але порівняння стосовно становлення антигероїв напрошуються самі собою. «Круелла» все ж таки не допускала тотального згущення фарб, бо події розбавляли гумором, однак непохитна віра в обраний стиль та відсутність будь-якого наслідування зі знайомих робіт обох франчайзів ріднить стрічки.
До чого призвело протистояння Баронеси та Круелли? Оскільки ставки постійно підвищувалися, ми стали свідками зухвалого, епатажного і феєричного шоу, в якому обидві сторони мали свої індивідуальні плюси. Саме завдяки цьому й будувалася історія, яка ближче до фіналу повноцінно розкрилася — це відбулося завдяки очікуваним, але необхідним сюжетним ходам та змінам в поведінці персонажів. Ми не завжди стаємо свідками того, як фільму вдається продемонструвати шлях героя від пункту «А» до пункту «Б», до якого б не виникали запитання, але «Круелла» — саме той випадок. Якщо серйозні претензії й можуть бути, то лише до відверто слабких та непереконливих комп'ютерних собак — чому так склалося, зрозуміти важко, особливо на тлі незмінної візуальної насолоди в кадрі.
Повернемося до персонажів, завдяки яким і вдався цей фільм. Естелла, яка потроху перетворюється на Круеллу, — негативна чарівність, що в деяких випадках діє на межі, але її не переступає. Емма Стоун сяє у цій ролі (ніхто й не сумнівався), ефектно балансуючи між божевіллям, комедією та одержимістю поставлених цілей. Образ, який точно запам'ятається після перегляду, можна віднести до списку найкращих ролей акторки, бо якщо до історії можуть бути питання (дещо рвана подача, алогічність деяких сцен тощо), то до Емми — ні в якому випадку. Ідеальне перевтілення.
Емма Томпсон, якій дісталась роль Баронеси, ні в чому не поступається Стоун — здається, ця героїня була створена саме для неї, настільки органічний вигляд вона має в кадрі (хоча обрали її не одразу). Сподобалася увага до деталей (черговий доказ, наскільки добре прописані персонажі), причому її Баронеса періодично робить все для того, щоб пропонувати комічне приниженнями оточення — хіба що корони не вистачає. Всі актори другого плану також впоралися зі своїми завданнями — у будь-якому випадку змагатися зі Стоун та Томпсон вони все одно не змогли б.
Протягом останніх років хочеться значно частіше відмічати легке сприйняття, вдалий гумор, неймовірно яскраву картинку та чудову музику, яка постійно додає драйву тому, що відбувається на екрані. «Круелла» дійсно сподобалася своєю атмосферою, причому також виникло бажання побачити продовження цієї історії, якщо творці залишать незмінною тональність стрічки та, звісно, нададуть Еммі Стоун міцний та переконливий ґрунт для подальшого розвитку лиходійки. Але все це за умови, що сюжет та конфлікти будуть дійсно вдалими, бо опустити задану планку дуже легко, коли успіх вже сп'янив.
Слід подякувати Disney за те, що вони готові братися за такі проєкти, які мають все необхідне, щоб з перших хвилин заволодіти увагою глядача. Так, історія далека від ідеалу та має певні проблеми, але вони не стають катастрофічними під час перегляду, бо плюси в підсумку переважають. І це найголовніше, чи не так? Так тримати, Disney!