Епідемія коронавірусу призвела до багатьох перенесень у прокатній сітці… Саме така доля спіткала й «Тихе місце 2» — сиквелу хітового горору, який зібрав понад $340 млн при бюджеті $17 млн. Стрічка нарешті дісталася до великих екранів, тому Yabl розбирається, чи вдалося Джону Красінські знову зняти круте жанрове кіно і чи варте воно походу до кінотеатру?
Успіх першої частини дозволив Джону Красінські продовжити історію родини Ебботів, які намагаються вижити в дуже небезпечному світі, бо інопланетні монстри реагують на будь-який гучний звук. Якщо вас почули — ви з великою ймовірністю будете мертвими вже за лічені хвилини чи навіть секунди. Перспективи не надто обнадійливі, чи не так? Саме це зробило фільм дійсно напруженим, бо режисеру вдалося якнайкраще використати гнітючу атмосферу. На щастя, сиквел у цьому плані зберіг найкращі риси, тому кожен глядач отримає те, на що розраховує, при покупці білетів на довгоочікуваний сеанс.
Але є одне але. Історія фільму, яка продовжує те, що ми бачили у першій частині, дуже вдало використовує перенесення у той час, коли світ тільки-но зіштовхнувся зі сліпими монстрами, чутливими до шуму. Це дозволило дещо відволіктися від вже звичних подій та занепаду, що оточує героїв. Проте надалі розповідь увійшла в уже звичну колію, яка не має конкретного пункту призначення, бо кожен день — як останній, а виживання – головна ціль кожної людини в умовах недосипання, недоїдання та виснажливих вилазок з укриття. Як можна здогадатися, нічого принципово нового не слід очікувати, але це складно назвати мінусом, однак… Сюжет міг бути значно кращим у другій половині, особливо зважаючи на те, які були передумови для цього.
Ще при перегляді згадалася гра The Last of Us Part II, де розкішно струснули та розвили історію, виправдано ввели нових персонажів, при цьому стиль подачі ідеально підійшов би «Тихому місцю 2», якщо враховувати те, що відбувається з персонажами. На жаль, наявний потенціал не було реалізовано, хоча хід сюжету дозволяв значно краще розпорядитися новими локаціями — замість цього ми їх «пробігаємо» в достатньо швидкому темпі. Що це: страх втратити динаміку та напругу або нездатність зробити кіно, що виходить за рамки жанру? Це питання слід ставити Джону Красінські.
Насправді в бажанні отримати більшого, ніж в першій частині, немає нічого поганого. Ні, мова не йде про масштабні зіткнення чи війни між тими, хто залишився живим, бо навіть без цього були шляхи для різноманітного розвитку, а не лише прямого продовження. Стрічці істотно не вистачало глибини (несподіванкою це не стало), а дії деяких героїв відверто бісили, хоча це були свідомі «проблеми» — завдяки цьому генерувались небезпечні події, які потребували нестандартних рішень та тримали у напрузі глядача. Поціновувачі жанру до такого вже давно звикли, але «Тихому місцю 2» вдалося не переступити через червону лінію.
Позитиву все ж таки було значно більше. Дивитися якісне кіно — одна насолода, бо завжди хочеться бачити стильну картинку, доречний саундтрек та прискіпливу увагу до деталей. Останній пункт — чи не найважливіший, бо в типових представниках горорів дуже часто недооцінюють продуманість дій. Красінські також не зловживає усілякими «бу!»-моментами, які притискають тебе до крісла, бо надає перевагу іншому підходу до глядача – можна тільки в черговий раз подякувати йому за це.
Також Красінські дуже вдало використав повернення у минуле, щоб зіграти на контрастах та протиставленні того, що мали герої й інші люди, та того, до чого призвело інопланетне вторгнення. Історія отримала додаткові грані не лише завдяки темі виживання, бо втрата багатьма людського обличчя — не менша проблема, ніж кровожерливі прибульці. На що ви готові заради їжі, зброї, медикаментів? На яку жертву можете піти, якщо хтось близький — у смертельній небезпеці? Ці питання можна продовжувати й далі, бо апокаліптичне сьогодення для героїв «Тихого місця 2» залишає не так вже й багато варіантів відповідей, і це вже не говорячи про час.
Перейдемо до дійових осіб. Емілі Блант вже звично органічна в кадрі, а Кілліан Мерфі став чудовим доповненням акторського складу — його харизма ідеально гармоніює зі світом, який летить у самісіньке пекло. Також сподобалася взаємодія Калліана з Міллі Сіммондс, яка грає дуже важливу для історії роль (це було зрозуміло ще після першого фільму). Більше виділити нікого, хоча друга половина стрічки могла подарувати нам цікавих персонажів.
«Тихе місце 2» — міцний трилер, який забезпечує все те, за що ми полюбили першу частину, але цього недостатньо, щоб оцінити його на тому ж рівні. Під час перегляду не покидало відчуття, що фільм навіть не намагається чимось здивувати, бо став перевантажним пунктом на шляху до триквелу — наявні плани стосовно цього підтвердила Емілі Блант. Хочеться побажати Джону Красінські одного: зробити завершення історії більш глибоким та потужним, щоб фінальна крапка була дійсно ефектною.