Адреналіновий екшн-трилер «Льодовий дрифт» вривається на українські екрани у розпал спеки, щоб подарувати таку бажану прохолоду та чергову історію про мужніх людей, які готові ризикувати усім заради досягнення мети. Наскільки успішним видався новий фільм з Ліамом Нісоном – читайте в новому матеріалі Yabl.
Про що кіно? На шахті трапилась аварія, що перетворила робоче місце багатьох людей на смертельну пастку. Порятунок ускладнюється через складнодоступність самої шахти та обмежений час, до того ж потрібно доставити доволі важкі конструкції… Для виконання завдання підходять лише вантажівки 30-тонники. Але головна проблема стосується траси, бо вчасно дістатися до пункту призначення можна лише за умови пересування по льодовій трасі, яку вже зачинили у зв`язку із завершенням експлуатаційного сезону…
Будемо чесні: навряд чи варто було очікувати від «Льодового дрифту» чогось неймовірного – трейлер був дуже красномовним, налаштовуючи на разову жанрову пригоду. Однак у картини виявилося занадто багато проблем, і це відчутно заважало під час перегляду. Розглянемо больові точки докладніше, бо саме це вбивало інтерес до подій на екрані.
Стосовно зав'язки, то до неї претензій немає: нам показали початкову точку історії, яка вимагала нестандартного рішення, як-от поїздка на вантажівках по льодовій трасі, причому йдеться про десятки і сотні кілометрів шляху. Ух! Така нетипова дорога, що йде в засніжену даль, дозволяла творцям рухатися в будь-якому напрямку, оскільки само собою додається багато потенційних загроз для головних героїв – одна сніжна буря чого варта! На жаль, місія виявилася неможливою для Джонатана Генслі – для нього це друга режисерська робота, причому дебют («Каратель» з Томасом Джейном та Джоном Траволтою) вийшов у далекому 2004 році.
Вийшло так, що по тонкому льоду їздили не тільки герої, але і творці фільму, проте успіху цей задум не мав. Персонажі абсолютно не розкриваються, до самого кінця залишаючись невиразними – спроби виправити ситуацію були, але вони виражалися лише в шаблонних фразах і діях. У взаємини між героями абсолютно не віриш, хіба що Ліам Нісон і його екранний брат хоча б частково рятували становище, але цього було недостатньо.
Нікому не було б цікаво спостерігати за безпроблемною поїздкою з точки «А» в точку «Б», тому творці спробували додати не тільки природний вплив, як-от неабияк підталий лід і раптову бурю, але й змову проти звичайних людей. Так, це могло спрацювати, і тоді тон рецензії був би зовсім іншим, проте це призвело лише до спроб рухати сюжет уперед і додавати нові перешкоди на шляху до заповітної мети. Ще в перші хвилин 20 з’явилося відчуття непереконливості екранних подій, що надалі лише посилювалося. Цей процес уже був невідворотним.
Складно знайти більш невідповідного актора на роль одного з поганців цієї стрічки (конкретизувати не будемо, щоб не псувати перегляд), який постійно вставлятиме палки в колеса героїв до самого фіналу. Персонаж викликає максимально негативні емоції, але це не заслуга сценарію чи приголомшливого перфомансу. Якби ж так було… До кого немає претензій, так це до Ліама Нісона. Безумовно, це стандартна робота на кшталт усіх його останніх проєктів, але ж який вигляд він має в кадрі, і це майже в 70 років! Здається, Ліам не планує звертати з так званого «Шляху Джейсона Стейтема», тому продовжить опановувати нові професії, щоб ефектно розбиратися з поганцями.
Перейдемо до екшну, що мав стати головним козирем стрічки. Звичайно, не варто очікувати «Форсажу» на вантажівках у крижаних умовах, хоча багато хто не відмовився б від такого видовища. Творці намагалися зробити драйвове кіно, особливо в другій половині, однак обмежений бюджет і прямолінійність практично в усьому не дозволили належно розвинути цю складову. Іноді хотілося, щоб екшну було менше, оскільки непереконливість і відірваність від реальності радше дратували, ніж розважали.
Неефективна драма виступила своєрідним блоком, що не дозволяв хоча б мінімально співпереживати і співчувати героям. Ця проблема набагато серйозніша, ніж посередні спецефекти, тому що ситуацію в кадрі насилу намагаються загострювати, але ти нічого не відчуваєш. Зовсім. Не кажучи про те, що деяких смертей можна було уникати, але творці не обирали прості способи, чи не так? Подібні недопрацювання спочатку дещо засмучують, а потім зовсім стомлюють, як і всі сюжетні повороти, що дуже легко вгадуються.
Варто визнати, що ідея фільму – дійсно непогана, але посередня реалізація не дозволила вичавити з неї щось вартісне. Все, що відбувається в кадрі, ми вже десь бачили, і тільки крижана траса виділяє проєкт серед багатьох інших представників у цьому жанрі, які ні на що не претендують.
Якщо порівнювати «Льодовий дрифт» з вантажівкою, що прямує до пункту призначення, то доведеться визнати невтішний факт: стрічка під вагою проблем провалилася під кригу, а Ліаму Нісону не вдалося врятувати становище.