Це така надія, що в епоху комерційного кіно справжнє мистецтво досі живе!”, - сценарист і продюсер Олексій Гладушевський ексклюзивно для Yabl ділиться враженнями від цьогорічного Каннського кінофестивалю та, зокрема, від фільму-відкриття “Аннет”, де зіграли Адам Драйвер та Маріон Котійяр.
Це щось (такого вам інші медіа не напишуть): сигарети на показі та застрибування у смокінг прямо зранку!
Четвертий для мене Каннський кінофестиваль, можливо, стане найяскравішим і найбільш непередбачуваним! Починаючи від «нервів» з питаннями виїзду до Європи, коли нікого нікуди не пускають, збором документів та запрошень і закінчуючи радістю, коли ти благополучно на місці й можна вгамувати “голод” від пропущених за рік відмінних і несподіваних фільмів, представлених нарешті у Каннах.
З «плюсів» цього року. Те, що багато хто не зміг приїхати, дало можливість тим, хто все ж ризикнув, отримати запрошення на сеанси, які раніше були важкодоступними. Саме в цьому році я вперше отримав запрошення на Церемонію відкриття фестивалю, не кажучи вже про велику кількість вечірніх «червоних доріжок».
У смокінг іноді доводиться застрибувати прямо зранку! Бо через ділові зустрічі, а також ранкові, денні й вечірні кіносеанси часу немає навіть на те, щоб поїсти.
Якщо атмосфера на «доріжках» і прем'єрах не змінилася, то в самому Palais, де завжди між павільйонами ходило чимало людей, зараз майже порожньо. Та й потрапити туди можна, тільки пред'явивши тест на COVID-19, який можна зробити на території фестивалю безкоштовно, але раз на два дні. І чекати на результат до шести годин.
Вечірки, які делегації кожної країни раніше проводили з розмахом і танцями до ранку, теж змінили формат. Тепер вони проходять у форматі вечері з обов'язковим розсаджуванням гостей за столами. Між зміною страв особливо і не поспілкуєшся, якщо цікавий тобі співрозмовник сидить за іншим столом. Але потім можна піти на «закриту» вечірку, де правила вже не такі жорсткі.
Приємною несподіванкою став і фільм-відкриття «Аннетт» Лео Каракса. Останній свій фільм “Holy monsters" Каракс випустив у 2012 році, й майже 10 років очікування говорили про одне: чи черговий шедевр, чи провал.
«Аннетт» - справжній шедевр в епоху, коли вже ніхто не чекає на шедеври.
«Аннетт» для мене - це один з найбільш несамовитих фільмів Каракса і один з найбільш дивовижних фільмів у світі навіть. Любителів лінійних історій прошу не турбуватися. Незручний монтаж, склеювання, віжуал. Все це не вписується у стандартне розуміння гарного кіно. Під час перегляду із залу вийшло багато людей. Але кожен такий вихід із зали переконував мене в тому, що я перебуваю в переддень чогось великого! Дійсно, це велике кіно для вузької (сподіваюся, я помилився) аудиторії.
«Аннетт» - справжній шедевр в епоху, коли вже ніхто не чекає на шедеври.
Для мене це мистецтво навіть не в квадраті, а в кубі!
Зворушлива сцена між Адамом Драйвером і Маріон Котійяр однозначно увійдуть в історію, як кращі сцена і пісня за останні років 10. Сцена сексу знята так, як ніхто до цього не знімав.
Геніальні метафори з дитиною-лялькою і потім її перетворення на дівчинку оцінять ті, хто знає історію самого Каракса та історію його стосунків з дружиною, актрисою Катериною Голубєвою (Каракс знімав її у своєму фільмі “Пола Х” в дуеті з Катрін Деньов), яка потім трагічно загинула.
Тепер, після 30-хвилинних овацій, Лео і Адам Драйвер, по-моєму, вперше в сучасній історії фестивалю (можу помилятися) від емоцій і хвилювання закурили прямо в головному залі Palais! Це така надія, що в епоху комерційного кіно справжнє мистецтво досі живе!
І, до речі, це - мюзикл. Музика культових Sparks, які створили саундтрек, - неймовірна!
Слідкуйте за подальшими оглядами. Цього року інсайдерів тут не багато, але ми вам розповімо про найцікавіші прем'єри цього дуже очікуваного Каннського кінофестивалю!