Усі ми купу разів передивлялися улюблені фільми або мультсеріали з персонажами-котами (згадайте тільки «Шрека»). Та сьогодні ми розкажемо, що стоїть за красивою картинкою і як цих чудових кітиків створювали. Enjoy!
Цей серіал — класика для дітей та підлітків 2000-х років. Скільки дівчаток з надією дивилися на чорного кота вдома, сподіваючись, що він вміє говорити, як Салем!
Шоу розповідає про юну відьму Сабріну, яка дізнається про свої сили лише в 16 років. Вона живе разом із тітоньками та котом у великому будинку. Але кіт насправді й не кіт — це маг, який колись намагався отримати владу над усім світом, і за це його ув’язнили в тілі тварини.
Його монологи — прекрасні! Салем із таким розчаруванням і спокоєм вимовляє буквально кожне слово, що це хочеться слухати й слухати. До речі, озвучує його сценарист проєкту Нік Бекей. Він також був художником мультсеріалу про Сабріну, а потім став спортивним журналістом і коментатором. Як там кажуть: «Талановита людина талановита у всьому»?
А цю стрічку зняли за однойменною повістю британського автора Джеймса Бовена. Книжка написана у стилі особистого щоденника. Усі події розгортаються на вулицях Лондона (і всі вони реальні), де колишній безхатько, який намагається побороти наркозалежність, помічає в під’їзді свого соціального житла бездомного кота.
Сотні тисяч людей плакали й після прочитання книжки, і після перегляду фільму. «Вуличний кіт на ім’я Боб» — це не просто якась «мімімішна» історія про кота й бездомного. Це історія про наркотики. І дружбу, звісно.
До речі, фільм отримав продовження — «Різдво кота Боба» (вийшов 2020-го). Це була остання поява Боба на екрані, оскільки торік кітик помер.
Пам’ятаєте кота головної героїні Голлі Голайтлі, якого вона навіть не хотіла називати? Насправді він був зіркою кінематографу 50-60-х років, майже як і Одрі Гепберн. Кітик на ім’я Оранджі навіть двічі отримував нагороду «Петсі» (а це, на секундочку, аналог «Оскара» для акторів-тварин).
Для знімань фільмів та телепрограм з Оранджі використовували десятки дублерів, кожного з яких навчали певному трюку. Ось вам і зіркове життя!
Здається, нема в цьому світі людини, яка б не чула про Чеширського Кота. Думаєте, його вигадав Льюїс Керрол? Це не зовсім так. Є кілька версій виникнення персонажа.
У церкві Вільфріда Йоркського в Граппенголлі, неподалік від місця народження Керрола, є барельєф XVI століття. На ньому зображений кіт, який усміхається. Також схожий барельєф є в стародавньому будинку Брімстейдж-Голл у графстві Чешир. Саме його літератор і згадував у своїх мемуарах. Схоже, що для жителів графства це важливий культурний персонаж, бо там навіть виготовляли сир у формі усміхненого кота.
Також є теорія, що Чеширський Кіт у Керрола виник як пародія на оксфордського професора Едварда Боварі Пасі (англійською прізвище звучить подібно до слова «puss» — кіт), наставника Керрола.
Окрім цього, у графстві Чешир із XVIII століття існує легенда про кота-привида. Це білий кіт, який сидить біля руїн місцевого абатства. Колись він начебто належав доглядачці цього абатства, місіс Вінґе. Якось із ним щось сталося, і кіт більше не заходив до будівлі. А коли його бачили, той поступово зникав у повітрі.
Про цього персонажа зняли купу екранізацій, але найбільше він запам’ятався людям у мультфільмах про Шрека. Хіба можна забути такі великі зелені котячі очі?
І новий Кіт у чоботях так сподобався глядачам, що автори проєкту вирішили виділити йому окремий мультсеріал. За сюжетом, головний герой вирушає в зачароване місто Сан-Лоренцо. Воно приховане від зовнішнього світу, та Кіт у чоботях випадково руйнує чари. Тепер він повинен не тільки захистити Сан-Лоренцо від грабіжників, але й виправити свою помилку.
А ще про Кота у чоботях створили аніме. Вгадаєте, хто саме? Звісно ж, Хаяо Міядзакі! Це ціла однойменна трилогія. Щоправда, режисером проєкту став Кіміо Ябукі, а ось художником був Міядзакі. У мультфільмах вони використали все, що тільки можна: оригінальну казку Шарля Перро, елементи вестерну, історію з батьком-королем і принцесою, яка не хоче заміж, а ще ввели персонажа Люцифера!