Цього літа на великі екрани виходить довгоочікуване епічне фентезі «Легенда про Зеленого лицаря» Девіда Лоурі, засноване на відомій староанглійській поемі «Сер Гавейн та Зелений лицар», яка посідає провідне місце серед інших текстів з циклу легенд про короля Артура та лицарів Круглого столу.
За сюжетом, номінант на премію «Оскар» Дев Патель грає Гавейна – племінника Артура, який приймає умови турніру з загадковим смарагдовим незнайомцем – Зеленим лицарем. Герой вимушений відправитися у подорож, сповнену примар та спокус, щоб довести право на своє місце біля трону. Також у стрічці зіграла відразу дві жіночі ролі лауреатка премії «Оскар» Алісія Вікандер разом з Джоелом Едґертоном, Шоном Гаррісом, Кейт Дікі, Баррі Кеоґаном та іншими.
Серед усіх важковаговиків цього літа, «Легенда про Зеленого лицаря» поки що тримає найвищий рейтинг на Rotten Tomatoes у 95% «свіжості». Безумовно, що цікавість до проєкту Лоурі, автора «Дракона Піта» та «Історії примари», останніми днями тільки зростала. У недавньому інтерв’ю у режисера запитали, які з фільмів про короля Артура та його оточення були найбільшим джерелом натхнення, на що Лоурі відповів: «Я дуже люблю цю епоху, а хто ні? Лицарський роман – одне з найголовніших джерел англомовної літератури, а саме цією історією надихався Шекспір та Толкін. Вже знято багато видатних стрічок про Артура чи Гавейна, як той самий "Ескалібур" Джона Бурмена. Але я не надихався напряму попередніми фільмами про лицарів Круглого столу. Коли хочеш створити власну історію – це може стати пасткою для тебе. Тому я уважно переглядав інші фентезійні стрічки у пошуках натхнення».
Якими ж стали топ-5 улюблених фільмів Девіда Лоурі, що надихнули автора на «Легенду про Зеленого лицаря» і чому? Розбираємося нижче разом.
«Пристрасті Жанни Д’Арк», реж. Карл Теодор Дрейєр, 1928 рік
Німа французька історико-психологічна драма Дрейєра про останні дні життя легендарної Жанни Д’Арк все ще вважається шедевром світового кіно та входить до списку 250-ти кращих стрічок за версією IMDb, а студенти кіношкіл продовжують вивчати кожен кадр цієї картини. «Цей фільм залишається найвидатнішою роботою з крупними планами режисера, оператора та акторів. Робота Дрейєра та його команди відображена в кожному видатному фільмі після 1928-го року. Як тільки я зрозумів, що крупні плани стануть невід’ємною частиною історії про Гавейна та Зеленого лицаря – як слухняний учень – побіг знову дивитися “Жанну Д’Арк”», – розповів Девід Лоурі.
«Темний кристал», реж. Френк Оз і Джим Генсон, 1982 рік
Американо-британський ляльковий фентезійний фільм Оза та Генсона був величезним експериментом, який ледве окупився, проте приніс славу культового твору мистецтва. Лоурі теж цінує його: «Якщо ви хочете створити по-справжньому автентичне, темне, проте в жодному разі не експлуатаційне середовище для власної версії Середньовіччя – вам обов’язково треба подивитися “Темний кристал” і відчути естетику їх продакшн-дизайну. Приберіть звідти фантастичні елементи майбутнього – і перед вами та сама історія з Артурівського циклу».
«Віллоу», реж. Рон Говард, 1987 рік
Лоурі розповідає, що оригінальним поштовхом до створення «Легенди про Зеленого лицаря» була знайдена у шафі в сімейному будинку коробка з фігурками Віллоу з дитинства режисера. «Віллоу» – один із найкращих фільмів Рона Говарда – майже невідомий на наших теренах, абсолютно чарівний фентезійний фільм за оригінальною ідеєю Джорджа Лукаса. Лоурі як справжній фанат зазначає: «Я витягнув їх і подумав собі, що було б цікаво зняти такий фантастичний фільм, як Віллоу, і ось я через три роки я зняв його. Зелений лицар за виглядом зовсім не схожий на Віллоу, але там однакова ДНК, і я хотів би думати, що між ними є трохи спорідненості».
«Дракула Брема Стокера», реж. Френсіс Форд Коппола, 1992 рік
Епічна екранізація роману ірландського письменника Брема Стокера про найвідомішого вампіра у культурі, графа Дракулу, не лише зібрала винятково зірковий каст (Гері Олдмен, Вайнона Райдер, Ентоні Гопкінс, Кіану Рівз, Моніка Белуччі та ін.), а й була знята занадто ризиковим методом – у стилістиці класичного кіно 20-30-х років: «Для мене це не просто сексуальне фентезі з історичним шлейфом, а й великий та сміливий вчинок Френсіса Форда Копполи – режисера, який свого часу був революціонером в опануванні нових технік, а коли усі почали опановувати його манеру зйомки – він дозволив собі повернутися до витоків кіно про перших монстрів і зняти дуже особистісний фільм в обгортці екранізації роману про людину-монстра», – захоплюється Лоурі.
«Марія-Антуанетта», реж. Софія Коппола, 2006 рік
Яскравий попфеєрверк від молодшої Копполи. Кірстен Данст грає головну роль трагічно відомої королеви Франції, яка закінчила своє життя на ешафоті. Здається, що це занадто далека паралель до «Легенди про Зеленого лицаря», але Лоурі з цим не згоден: «Справа в емоційній чесності, не завжди виключно в естетиці. Це приклад того, як використовувати естетику для того, щоб розповісти історію, більшу за життя. Саме так я дивився і на свого “Лицаря”».
Старт нового фільму від режисера-візіонера Девіда Лоурі «Легенда про Зеленого лицаря» у широкому українському прокаті запланована на 26 серпня. До того, гості Одеського кінофестивалю (14-21 серпня) зможуть першими в країні побачити фентезі як фільм-відкриття Ґала-прем’єр фестивалю.