Яким був Снейк Айз до того, як вступив до секретного підрозділу G.I. Joe? Приквел фантастичної франшизи дозволяє інакше поглянути на ефектного героя, одягненого у все чорне, показуючи те, чого ми ще не бачили. Наскільки вдалим вийшов перезапуск серії — читайте в новому матеріалі Yabl.
Гадаємо, не завадить передісторія, яка допоможе краще зрозуміти, чому взагалі відбулася прем’єра картини про Снейк Айза. У 2009 та 2013 роках вийшли два фільми, в основі яких — протистояння елітного секретного підрозділу G. I. Joe та терористичної організації Cobra. Історії та персонажі створювалися на базі серії іграшок Hasbro та коміксів, які з’явилися згодом, але досягти бажаного результату не вдалося — касові збори розчарували (сиквел хоча б окупився та дав прибуток, але очікування були іншими), і це вже не кажучи про якість обох стрічок. Не було ніякого сенсу випускати триквел після подібних невдач, хоча чутки все ж таки траплялися в Мережі. На щастя, проєкт так і не запустили у виробництво.
Звісно, Hasbro не змогли залишити амбітну франшизу на узбіччі, особливо після того, як інша серія фільмів, що завжди приносила їм багато грошей, почала відверто буксувати — «Трансформери» ніколи не дивували своїм змістом, але після другої частини кожна наступна стрічка опускалася на один щабель нижче за якістю. Що в підсумку? Після «Часу Вимирання» (збори — $1,104 млрд) трапився відчутний обвал, бо «Останній лицар» у 2017 році зібрав… $605 млн. Різниця відчутна, чи не так? Після цього Майкл Бей, який був незмінним режисером серії, залишив свій пост, а своєрідним перезапуском «Трансформерів» став спін-оф про Бамблбі, що продовжив тенденцію зниження виручки — $467 млн, але його бюджет значно менший, ніж у основних фільмів франшизи. Що чекає серію далі? Її продовжать картиною з підзаголовком «Повстання Звірів» у 2022 році.
З G. I. Joe, на відміну від «Трансформерів», все пішло не за планом з самого початку, але навіть наявна дилогія, яка стала провалом, ніяк не могла завадити зробити перезапуск, щоб змінити тональність та знайти більш вдалий кут подачі історії. Формула залишилася тією самою, тому «Очі Змії» фокусуються лише на Снейк Айзі (як це було з «Бамблбі»), який ще не став солдатом секретного підрозділу. Хто ж він такий?
В юності на очах Снейк Айза бандити жорстоко вбили його батька, але хлопчикові вдалося врятуватися. Відтоді він намагається знайти тих, хто це зробив, щоб справедливість нарешті тріумфувала. Минули роки, поки в нього з’явився реальний шанс реалізувати задумане, але для цього Снейк Айзу потрібно вступити в клан ніндзя Арашікаге, який у найближчі роки має очолити його друг Томмі. Перед героєм постає моральний вибір: назавжди залишитися там, де його поселили, нагодували та взялися тренувати, або ж поставити на перше місце те, чим він жив усі останні роки — помсту за батька.
Головна проблема попередніх фільмів — вони були настільки непродумано фантастичними та незбалансованими, що, окрім сміху, переважно нічого не викликали, тому ні про яке занурення в історію мова не йшла. Здається, студійні боси нарешті це зрозуміли, тому перезапуск майже у всьому набагато реалістичніший, у сюжет також вплели японську міфологію та фентезі — це було виправдано не тільки місцем подій, але й таємницями клану Арашікаге. Здавалося, нарешті серію G. I. Joe чекає успіх, але…
Як це часто буває, бадьорий старт поступово перетікав у алогічну розповідь, до того ж із не завжди переконливою мотивацією. Взаємини між Снейк Айзом та Томмі (він надалі зіграє дуже значну роль у протистоянні між G. I. Joe та Cobra) — чи не найкраще, що вдалося збудувати сценаристам, а от іншим героям пощастило не так сильно. Спокуса додати вже знайомих чи очікуваних персонажів призвела до втрати балансу, бо в кадрі опинилося забагато порожніх дійових осіб, які в сольному фільмі про Снейк Айза не потрібні (особливо невдалою вийшла Баронеса).
Насичена та яскрава картинка, бійки, погоні, жарти — усе це чудово допомагало розважати глядача, і за це варто подякувати творцям. Загалом «Очі Змії» — дійсно як робота над помилками, і багато в чому вдалося знайти дієву пропорцію ключових складових, чого не вистачало попереднім стрічкам серії. На жаль, цього виявилося недостатньо, бо останні 30-40 хвилин поступово тонули в хаотичній подачі подій, що знівелювало напрацювання та не дозволило витиснути максимум із протистояння Арішікаге з ворогами.
Підбиваючи підсумки: склалося враження, що в першій половині фільму нам намагалися показати, наскільки інакшим може бути G. I. Joe, але потім творці почали звідкись діставати ті самі граблі, щоб знову на них наступати. Так, все знято стильно, музичний супровід — завжди відмінний, але основна місія перезапуску виявилася невиконаною, бо піднятися на відчутно інший рівень якості не вдалося. Можливо, саме тому й результати у світовому прокаті настільки непереконливі — вони як ставлять під сумнів пряме продовження історії про ніндзя в чорному, так і віддаляють більш масштабну сутичку між підрозділом G. I. Joe та терористами з Cobra.