Стримінговий сервіс Apple TV+ починає балувати нас продовженням своїх хітових серіалів. Лише нещодавно вийшов другий сезон «Дому з прислугою» від М. Найта Ш’ямалана, восени планується другий сезон «Ранкового шоу», а просто зараз з’являються нові епізоди комедійного серіалу «Тед Лассо», який торік зовсім неочікувано вистрілив і буквально підкорив серця глядачів з усіх куточків світу. Тут виникає цілком логічне запитання: чи збереже другий сезон якість першого, чи стане ще кращим? А можливо, продовження зайве для такої історії? Yabl пропонує поглянути на серіал загалом і на першу серію нового сезону, щоб зрозуміти це.
До появи «Теда Лассо» на екранах ідея з серіалом нагадувала пранк, який вийшов з-під контролю. Річ у тім, що Тед Лассо — це рекламний карикатурний персонаж Джейсона Судейкіса, що був героєм роликів телекомпанії NBC Sport. І, на перший погляд, робити з пародійного образу повноцінного головного героя серіалу — це, як полюбляють казати зараз, цілковитий кріндж. Далеко не завжди те, що працює в короткому форматі, може так само подіяти в чомусь більшому та вагомому. Проте з «Тедом Лассо» відбулося диво.
Перший сезон розповідав про тренера з американського футболу (регбі), якого кличуть працювати з англійською командою, що грає у звичайний футбол (soccer). Робить це власниця, яка мріє помститися колишньому чоловіку та знищити його клуб, отриманий після розлучення. Спочатку всі відверто сміються з Теда, бо він в очах інших — відвертий дурень, який не розуміє, що його використовують, і з чистим серцем приїздить займатися тим, чого зовсім не вміє. Але минає певний час, і всі усвідомлюють, що Тед передусім — дуже позитивна людина, яка на глузування відповідає добром та любов’ю. І хоча він нічого не тямить у soccer — учить гравців бути командою, підтримувати один одного та з повагою ставитися до своїх товаришів. Замість футбольного тренера клуб отримує сильного наставника, який завжди готовий підставити своє плече та допомогти.
Перший сезон — це своєрідна психологічна терапія, яка простою мовою через комедію порушує важливі питання та говорить із глядачем про це. Історія «Теда Лассо» — не комедія про дурника-невдаху, який увесь серіал лажає, а в фіналі стає переможцем. Ні, це серіал про чоловіка, який, незважаючи на всі свої слабкості, особисту драму та певну наївність, завжди знаходить у собі сили залишатися людиною й показувати приклад усім навколо. У серіалі були сцени, що змушували тебе плакати, але після перегляду всього сезону ти залишався з усмішкою на обличчі. Що важливо, тут немає пафосу, як в інших спортивних сюжетах, а є простота й душевність, від яких натхнення куди потужніше.
Навіть більше, завдяки серіалу та гумору в ньому можна зрозуміти культурні відмінності між США та Англією. Цьому аспекту «Тед Лассо» надає багато уваги, на ньому будуються майже всі кумедні геги: починаючи від жартів про любов англійців до чаю й закінчуючи мовними відмінностями американської англійської та англійської (британської) англійської (так, раджу дивитися в оригіналі з сабами).
Та перейдемо до другого сезону. Він починається з того, що Дені Рохас — один із гравців клубу (для якого футбол — це життя), випадково під час гри м’ячем убиває собаку, який стрибав біля воріт, коли той намагався забити гол суперникам. Для футболіста це стає травмою, і він більше не може забивати м’ячі. Кредо «футбол — це життя» перетворилося на «футбол — це смерть». Тед намагається знайти підхід до Дені, пояснити, що він ні в чому не винен і ця смерть — збіг випадкових обставин. Дирекція клубу вирішує найняти психотерапевтку, щоб розв’язати цю проблему. Однак після розлучення з дружиною Тед Лассо має власні спогади про психологів — це щось погане! — а тому дуже скептично ставиться до цієї ідеї.
Отож другий сезон (принаймні його перший епізод) впевнено тримається на рівні попереднього. Попри всі страхи та сумніви, це той самий серіал, який ми так полюбили рік тому. Ми бачимо розвиток абсолютно всіх значущих героїв: від Теда та директорки клубу до гравців. За одну серію автори дають непоганий «струс» із кількох проблем, з якими ми всі зіштовхуємося в реальному житті. Чого варта хоча б лінія власниці з її спробами налагодити своє особисте життя, йдучи на побачення з абсолютно звичайним, непримітним чуваком, щоб не відчувати себе самотньою. За сюжет про психологічну травму взагалі браво! Фраза «Футбол — це життя, інколи футбол — це смерть, а інколи футбол — це просто футбол» надовго засіла в голові. А ще (як сприймати репліку більш метафорично) її можна ідеально застосовувати, коли сам маєш певні труднощі в житті.
А ось якість жартів стала ще кращою. «Тед Лассо» дуже тонко стібеться над життєвими забаганками й дивацтвами. Це чітко можна побачити в сцені з «жіночим» діалогом. Також серіал не оминає і попкультуру, сміючись із різних відомих фільмів, акторів та виконавців. Впевнений, що під час розмови про «Магнолію» Пола Томаса Андерсона та Тома Круза справжні кіномани будуть валятися на підлозі від сміху.
Джейсон Судейкіс усе ще геніальний в цій ролі. І знаєте, це не та геніальність (за яку ми любимо Деніел Дей-Льюїса чи Марлона Брандо), коли актори змінюються для ролі на 200 відсотків. Ні, у Судейкіса та його Теда вона полягає в тому, що, поки дивишся серіал, він робить усе, аби ти відчував, ніби Тед Лассо твій найліпший друг, що завжди поруч. Це дуже цінна акторська риса, за яку ми безмежно вдячні Джейсону.
Тож якщо ви ще не дивилися «Теда Лассо» — Yabl рекомендує зробити це якомога швидше. Адже шедевральних серіалів зараз виходить чимало, а ось таких простих і душевних дуже не вистачає останнім часом. Він не вразить складними сюжетами та хитрими твістами, а натомість зробить вас трішечки добрішими та кращими. Якщо ж ви хвилювалися за долю другого сезону, то теж можете бути спокійні: він нас не підвів. Я рекомендую почекати кілька тижнів, щоб вийшло хоча б дві-три серії, бо дуже складно дивитися по одному 30-хвилинному епізоду раз на 7 днів.