Колишній губернатор Каліфорнії, бодібілдер, актор та просто герой нашого дитинства, значущість якого неможливо переоцінити. Для нас усіх Арнольд Шварценеггер — це справжній культ. На фільмах із ним виросло не одне покоління, а нещодавно легендарному кінематографістові виповнилося 74 роки. Yabl вирішив згадати культові ролі Арнольда, за які ми його, власне, так сильно й полюбили свого часу.
Франшиза про Конана, що налічує дві частини «Конан-варвар» та «Конан-руйнівник», принесла Арнольдові славу актора бойовиків за кілька років до революційного «Термінатора» Джеймса Кемерона. Екранізацію оповідань Роберта Говарда 1980-х років сьогодні вже складно дивитися, зважаючи на те, як далеко зайшов технічний прогрес у створенні фільмів, але картини про Конана були, як сьогодні фільми про Супермена чи Аквамена. Не мала заслуга в цьому самого Арнольда, бо об’єктивно стрічки були доволі слабенькі навіть на той час, але Шварц завдяки своїй брутальності та харизмі створив образ, який неможливо забути і на який всі діти (і не тільки діти) того часу хотіли бути схожими. Хоча без антуражу, навіть сьогодні крутої операторської роботи та магічного саундтреку фільм не став би настільки знаковим для цілої епохи. Потім на хвилі успіху картин про Конана було знято «Руду Соню» — також з Арні, герой якого у фільмі дуже схожий на Конана, але це все ж таки не пов’язані одна з одною стрічки.
Мабуть, Арні так і не зіграв ролі більш знакової у своїй кар’єрі, аніж смертоносний робот-убивця у відомій на весь світ кінокласиці Джеймса Кемерона «Термінатор» (перша та друга частини). Ці фільми навіть сьогодні ми переглядаємо з великим задоволенням, а сиквел ще й постійно пускають у кінотеатрах у межах ретроспективних показів, і він завжди збирає аншлаги на сеансах.
Який секрет успіху франшизи? Складно сказати, чи були б ці фільми настільки популярними без Арні, якби на роль Т-800 взяли іншого актора, але сьогодні уявити «Термінатора» без Шварценеггера абсолютно неможливо. Здається, наче Джеймс писав цю роль саме під нього. Перша та друга частини «Термінатора» не боялися тоді бути ризиковими. У першому фільмі нас змусили зненавидіти Т-800, але вже в наступному ми безмежно його полюбили. Джеймс перетворив антагоніста на головного героя. І в обох випадках Арні був неперевершений. Ти боїшся його в «Термінаторі», а в «Термінаторі 2: Судний день» так само сильно — любиш. Окрім того, обидві частини є прекрасними представниками жанру наукової фантастики. Вони пропонують нам доволі філософські та прогресивні на той час ідеї, які можуть підірвати мозок під час перегляду. Джеймс Кемерон своїм творінням випередив час і зняв кіно для кількох наступних поколінь, чого не скажеш про всі наступні частини, що були зроблені без участі Кемерона. Останні два фільми взагалі хочеться забути, хоча в одному Джеймс був продюсером, а інший він нахвалював на камеру.
Фраза з фільму «Червона спека» (заберіть дітей від статті) «Поцілуй мою залупу» вже сама собою стала культовою та розійшлася на меми. Проте й без неї там вистачає легендарності. Дивитися американські бойовики 1980-х років про Росію та Радянський Союз — це окремий вид задоволення. Уся ця стереотипна та гіперболізована «клюква» (іронічний ідіоматичний вислів — Yabl) настільки крута й безглузда водночас, що ти буквально губишся під час перегляду десь поміж своїх емоцій. «Червона спека» працює як неймовірно кумедна пародійна комедія та як типовий прокатний бойовик тих часів з Арнольдом Шварценеггером у головній ролі. Ну й так, Арні зі своїм акцентом грає російського офіцера — це ж просто не передати словами! А головне, що чим більше часу минає від прем’єри фільму, тим сильніше йому вдається тебе здивувати. Деякі ідеї та прийоми, які є там, сьогодні вже ніде не побачиш. Можливо, це й добре, але «Червона спека» в цьому дуже крута.
Складно виділити якийсь конкретний фільм, адже Арнольд Шварценеггер виявився нічогеньким комедійним актором. «Близнята», «Джуніор», «Дитсадковий поліцейський», «Подарунок на Різдво» та інші схожі стрічки розкрили нам Арні з іншого боку, яким ми його зовсім не могли уявити. Навіть більше, неможливо було навіть припустити, що дует Денні ДеВіто та Арнольда Шварценеггера — це гарна ідея. А втім, їхня спільна робота в «Джуніорі» та «Близнятах» показує, наскільки задум спрацював. Двоє абсолютно різних акторів створили неймовірну дружню хімію на екрані, від якої не відірватися.
Арні був вагітним, займався вихованням купки дітей та намагався стати ідеальним батьком напередодні Різдва. Усі ці сімейні комедії, можливо, не дуже «зайшли» американській публіці, але наш глядач їх обожнює та постійно передивляється. А ми й не проти, адже фільми дійсно добрі та душевні.
Фільм, який холодно сприйняли критики, але дуже полюбили звичайні глядачі. Це пародійна історія про те, як герой бойовиків у виконанні Арнольда потрапляє з кіносвіту в реальний та намагається адаптуватися. Його провідником стає хлопець-підліток, що був у той момент в кінотеатрі. Він допомагає герою пристосуватися до життя там, де правила існування дуже відрізняються від кіно. Якщо говорити конкретно, то ця картина просто нереально висміює всі кліше та жанрові стереотипи фільмів, у яких Арні зазвичай знімався. «Останній кіногерой» сміється з усього: починаючи від нескінченних патронів у зброї та закінчуючи довгими промовами лиходіїв, які через бажання «штовхнути» пафосний монолог не можуть вбити головного героя. Якщо ви не дивилися це кіно, то наполегливо раджу виправитися.
Франшиза «Нестримні» — це просто геніальна ідея. Що ви кажете, зібрати в одному фільмі всіх улюблених акторів нашого дитинства заради нескінченного екшену за їхньою участю? Арнольд Шварценеггер, Сильвестр Сталлоне, Джет Лі, Дольф Лундгрен, Джейсон Стейтем, Міккі Рурк і ще десяток імен, якими свого часу був заповнений відеопрокат. І так, вони всі разом на екрані мочать поганців. Про таке можна було тільки мріяти в дитинстві, але «Нестримні» — це наче втілення наших найсміливіших ідей. Купа екшну, безкомпромісна жорстокість, сотні потенційно мертвих поганців — чи може бути щось більш круте, аби повернутися в минуле та зловити порцію ностальгії за старими фільмами? Так, «Нестримні» радше доза guilty pleasure, ніж високе мистецтво, але таке рідне та своє, що не любити ці стрічки складно.
Також варті згадки: «Командо», «Хижак», «Згадати все», «Шостий день», «Правдива брехня».