Міністра не скасували. Шурик із Лідою косі й тлусті. Токарчук підколола націоналістів. Melovin такий, а от Заріцька ні. Сенцова залишили без грошей. Володарському дали трішки Бабеля. У Каннах переміг секс із машинами. Спайк Лі вбив інтригу. Лозниця обмовив українців. Зеленського прибрали і повернули. Серьожа тупий, але це не точно. Контрреволюція не пройде.
За декілька годин до початку липня міністра культури України звинуватили в расизмі. Телеведуча Кароліна Ашіон пригадала, що шість років тому Олександр Ткаченко не допустив її до кастингу на телеканалі 2+2 нібито через темний колір шкіри, та спробувала влаштувати міністрові культури культуру скасування. У відповідь Ткаченко заявив, що нічого подібного не було, а якщо й було, то зовсім не так чи то не зовсім так, і взагалі — Ашіон усе перекручує. Україна вам не яка-небудь Америка, міністрів тут через дрібниці не скасовують.
У країні, яку ми палко ненавидимо, продовжують зводити дивні пам’ятники. На початку липня стало відомо, що в артпросторі села Ютанівка Білгородської області встановили пам’ятник студентам Шурику й Ліді, героям фільму «Операція „И“ та інші пригоди Шурика». Проєкт вартістю 1 млн рублів місцевим жителям чомусь не сподобався. Цікаво, що рік тому в Білгороді Шурика і Ліду змалювали на муралі, і місцеві так само обурилися. За їхніми словами, гайдаївські персонажі вийшли косими і тлустими.
Нобелівська лавреатка Ольга Токарчук продемонструвала, як треба відповідати на хейтерство. Після інтерв’ю італійській газеті Corriere della Sera, в якому вона засудила польський уряд за заборону абортів і підтримала протести білорусів проти режиму Лукашенка, польські націоналісти запустили флешмоб «Поверни Ользі її книги» і почали надсилати письменниці розірвані й розписані образливими словами екземпляри її творів. У відповідь Токарчук виставила отримані видання на аукціон і заявила, що передасть усю виручку організаціям, які підтримують польську ЛГБТ-спільноту.
І ще про ЛГБТ. 5 липня Костянтин Бочаров, він же Melovin, зробив резонансний камінг-аут на фестивалі Atlas Weekend. Тиждень потому солістка гурту KAZKA Олександра Заріцька виступила на підтримку Melovin’а. Вона заявила, що поважає меншини, підтримує прайди, вважає себе квір-людиною і чомусь здивувалася, коли її слова сприйняли як зізнання в гомосексуальності. Наступного дня Заріцька роздратовано пояснювала, що вона не така, а просто співчутлива. Гомофоби принишкли, але осад у них залишився.
Олег Сенцов звинуватив Держкіно — хоч і не в расизмі, але теж не слабо — у дискримінації за політичними мотивами. Після того як режисера не допустили до пітчингу зі сценарієм фільму «Кай», він заявив, що отримав низькі оцінки експертів через свою громадянську позицію й політичні погляди. Дійсно, уявити, що колишній в’язень Кремля написав поганий сценарій, геть неможливо. Схоже, в експертної комісії Держкіно серйозні проблеми з патріотичним вихованням.
13 липня в день народження Ісака Бабеля в Одесі вп’яте вручили міжнародну премію його імені, яку присуджують за кращу коротку прозу. Нарешті перше місце дісталося письменникові, який не досяг шістдесятирічного віку, — переможницею стала Тінатін Мжаванадзе з Грузії. Особисто мене радує, що також звання лауреата (за друге місце) отримав киянин Володарський. Щоправда, не Юрій, а Олександр, але все одно приємно. Хай буде більше Володарських, хороших і різних.
17 липня 74-й раз назвав переможців Каннський кінофестиваль. Цьогоріч «Золоту пальмову гілку» присудили найбільш скаженому фільму програми — «Титану» Джулії Дюкорно. Героїня цієї стрічки злягається з автомобілями (не питайте мене, як), народжує від одного з них дитину (знову не питайте) та ще й вбиває людей (кажуть, виходить дуже смішно). Нагадаю, що «Золотого ведмедя» Берлінале цього року вручили картині Раду Жуде «Недоречний трах, або Божевільне порно». Сподіваюся, що на Венеційському кінофестивалі теж переможе секс, бо all you need is love.
До речі, на фінальній церемонії Канн відбувся забавний конфуз. Володаря головного призу завжди називають останнім, але цього разу щось пішло не так. Голова журі кінорежисер Спайк Лі замість того, щоб оголосити переможця першої номінації, «Кращий актор», одразу назвав лауреата «Золотої пальмової гілки». Одна з членкинь журі заволала: «Wait, wait, wait!», інша у відчаї закрила обличчя руками, у ведучої Дорії Тільє сукня ледь не зіскочила з бюсту. Подейкують, причина казусу в тому, що англомовний Лі не дуже й розуміє французьку.
Також у Каннах спеціальний приз журі премії «Золоте око» отримав український кінорежисер Сергій Лозниця. Втім, патріотичній спільноті радості це не принесло. Річ у тім, що в документальному фільмі Лозниці «Бабин яр. Контекст» розповідається, зокрема, про те, як у вбивствах євреїв нацистами в Києві 1941 року брали участь місцеві жителі. Патріотична спільнота наполягає на тому, що нічого подібного не було, а якщо й було, то не на часі про це говорити, і взагалі Лозниця разом із архівною кінохронікою все перекручують. Незрозуміло, як цьому наклепнику вдалося обдурити поважне каннське журі.
А ще через євреїв постраждав головний режисер церемонії відкриття Олімпіади в Токіо Кентаро Кобаясі. З’ясувалося, що 23 роки тому, будучи ще не олімпійським режисером, а просто популярним коміком, Кобаясі дозволив собі неоковирні жарти про Голокост. Тепер ця історія випливла, Кобаясі публічно розкаявся, але високий пост йому все одно довелося покинути — начебто, за власним бажанням. Ось яка цікава штука: євреїв у Японії практично немає, але антисемітизм там все одно знайшовся.
19 липня в Київській публічній бібліотеці імені Лесі Українки відкрили виставку робіт карикатуриста Олега Смаля, до якої увійшли портрети всіх Президентів України. За кілька днів карикатуру на чинного голову держави Володимира Зеленського з експозиції тихенько прибрали — як заявила директорка закладу, щоб не ображати шанувальників шостого Президента. Після того як Смаль висловив бурхливе обурення, карикатуру помістили в рамку та поставили на стіл біля входу до виставки. Ймовірно, в бібліотеці вважають, що так карикатура нікого не образить.
Що українцю добре, то росіянину смерть. На губернатора Томської області карикатур не малювали, але злі язики стверджують, що афішу вистави за п’єсою Дмитра Данилова зі стіни місцевого драматичного театру наказав прибрати саме він. Сіль цієї історії в тому, що вистава називається «Серьожа дуже тупий», а губернатора звуть Сергій Жвачкин. На сайті обласного департаменту культури повідомили, що банер зняли через перенесення прем’єри — мовляв, губернатор тут ні до чого. Громадськість Томська з цікавістю чекає, що буде написано на афіші, коли виставу нарешті випустять.
Остання новина — про свято, яке ледь не зіпсував рокгурт Green Grey. Відомий у минулому вокально-інструментальний ансамбль на концерті на честь 30-ліття незалежності України збирався підступно виконати пісню російською мовою, але організатори заходу вчасно припинили цю повзучу контрреволюцію. Славити Україну тепер можна лише державною, і це, погодьтеся, великий здобуток. Наші цілі ясні, завдання визначені — до роботи, товариші!