15 серпня у Київській опері відбудеться прем'єра мюзиклу «Соломон та Суламіф: пісня пісень». В його основі лежить один із найбільш знакових класичних творів: старозавітна «Пісня пісень», що оспівує кохання царя Соломона та юної Суламіф.
До відтворення образу царя Соломона співак Олександр Рудько підійшов з усією відповідальністю. Каже, для нього це виклик: «Ми, начебто, одного з ним віку, тому я розумію логіку його вчинків, його слова, звернені до коханої теж проходять крізь мене не надумано. Не ставлюсь до нього як до якогось фундаментального усталеного образу мудреця, царя царів, а як до людини, що має свої емоції».
Оперна співачка Ірина Ушаньова-Рудько вперше працює в жанрі мюзиклу. Вона відточувала джазову манеру просто на репетиціях, прислухаючись до порад досвідченого джазмена В'ячеслава Полянського. Її героїня – юна Суламіф. «Вона лишень починає входити у світ дорослих почуттів, вона дуже світла, відкрита. Її серце – чисте. Суламіф – глибока особистість, і цим вона зацікавила царя Соломона, що був набагато старший за неї», – розповідає Ушаньова-Рудько.
Третій персонаж у трикутнику взаємин – Цариця. За історією, одна з дружин Соломона була донькою єгипетського фараона. Їхній шлюб зупинив 500-річну війну. Виконавиця Тетяна Єсипова називає свою героїню рельєфною та емоційною у своїх рішеннях та діях: «Цариця одразу відчула, що Соломон закохався в іншу. Проте не планує втратити свою владу. У нас буде несподіваний фінал».
Над сценічним рішенням та лібрето працювала режисерка Юлія Журавкова. Вона створювала дію із уже наявних пісенних текстів Михайла Євшина і Ліляни Беліменко, а також окремо писала прозову частину. «Я створювала цілісний та органічний твір. Хотіла зберегти ту поетику, що була в текстах пісень. З іншого боку, потрібно було уникнути певних застарілих мовних зворотів і створити таке середовище, щоб кожен з глядачів міг себе уявити на місці чи Суламіф, чи Соломона».
Композитор і піаніст В'ячеслав Полянський додав у музичне полотно елементи джазу, що оживило фактуру фортепіано, разом із яким звучатимуть флейта та саксофони. «Це дуже повчальна історія та водночас – романтична. Хочу, щоб глядач вийшов із бажанням бути щирим із іншими людьми, а особливо – у спілкуванні із коханими. Нехай у кожного буде досвід такої романтичної щирості. Життя тоді буде цікавішим, наповненішим та, відповідно, – легшим. Не втрачайте віру у справжнє почуття», – закликає Полянський.
Фото: Анастасії Телікової