12-й Одеський міжнародний кінофестиваль, що пройде з 14 до 21 серпня, покаже ретроспективу фільмів знаменитого польського режисера Кшиштофа Кесльовського. Цього року дворазовому номінанту на премію «Оскар» та лауреату 70 нагород виповнилося б 80 років, з нагоди чого в межах ОМКФ відбудуться покази його п’яти фільмів.
У своїх ранніх документальних фільмах Кесльовський досліджував моральний стан нації та свого покоління, життя у комуністичній країні в цілому. На початку 1970-х років він почав працювати асистентом на Варшавській студії документального кіно, втім лише формально, оскільки від початку був там режисером. Документальний період режисера закінчився на початку 1980-х років.
Свій перший художній фільм Кесльовский зняв 1973 року. Це була короткометражна телевізійна стрічка «Підземний перехід», яку було знято за 9 днів і перезнято в останню ніч. Як писав сам автор, шлях до художнього кіно він обрав стандартний: від короткого телеметра до повного, від телевізора — до прокату. Фільми Кесльовського, зняті на початку 80-х, балансують на межі соцреалізму і документалістики, між виробничою драмою і соціальною критикою. Таким є, наприклад, його дебютний повний метр – «Шрам» 1976 року.
Але до програми ретроспективи увійшли інші стрічки, такі як:
- «Аматор», 1979 рік
Історія про Філіпа, який проти своєї волі стає режисером-документалістом. Герой купує кінокамеру після народження доньки, щоб зберегти на плівці кожен її день, але раптово стає зажаданим документалістом на рідному заводі. У своєму становленні як режисер Філіп починає розуміти, наскільки камера є потужним і небезпечним інструментом і що правда потрібна не всім. Цей складний та багато в чому автобіографічний фільм показує той стан, в якому перебувала Польща у кінці 1970-х. «Аматор» став перепусткою Кесльовського до світу великого кінематографа. Фільм отримав нагороди міжнародних кінофестивалів у Берліні, Чикаго, Москві.
- «Подвійне життя Вероніки», 1991 рік
Одна з вершин Кшиштофа Кесльовського як художника. Поділена на дві частини, стрічка розповідає про двох жінок на ім’я Вероніка й Веронік, яких зіграла Ірен Жакоб і стала найкращою акторкою Каннського кінофестивалю. І хоча у Польщі стрічку прийняли холодно, у світі, а особливо у Франції, публіка була в захваті. Про це свідчить приз ФІПРЕССІ та приз екуменістичного журі Каннського кінофестивалю. Крім того, паралелі зі стрічкою можна побачити і в видатних фільмах інших режисерів, на кшталт “Амелі” та “Малголленд Драйву”.
- «Три кольори: синій», 1993 рік
- «Три кольори: білий», 1994 рік
- «Три кольори: червоний», 1994 рік
Трилогія Кшиштова Кесльовського «Три кольори: синій, білий, червоний» стала прощальним есе режисера, в якому він розмірковує над базовими концептами європейської ідентичності: рівності, братерства, свободи, справедливості, межею цих речей і взаємодії між ними. Прем’єру кожного з фільмів трилогії зустріли з тріумфом. «Три кольори: синій» отримав «Золотого лева» Венеціанського кінофестивалю та премію Гойя. За другу частину Кесльовського визнали найкращим режисером Берлінале, а завершальний фільм трилогії отримав премію «Сезар», номінацію на «Оскар» та «Золоту пальмову гілку». Після прем’єри стрічки «Три кольори: червоний» на Каннському кінофестивалі у 1994 році Кшиштоф Кесльовський заявив про свій відхід від кіно. Його останньою роботою став сценарій трилогії з трьох фільмів: «Рай», «Пекло» і «Чистилище». За життя режисера проєкт не було завершено.
Придбати Фестивальні абонементи на ОМКФ можна за посиланням.