Складно повірити, але в кінотеатрах уже можна побачити довгоочікуване продовження антисупергеройського блокбастера «Загін самогубців». Перша частина 2016 року хоч і була розгромлена критиками та глядачами, але зібрала в прокаті доволі пристойні гроші, аби продюсери зрозуміли: публіці подобається концепція, у якій очевидні поганці намагаються врятувати світ. У другому фільмі Ворнери замінили режисера, майже повністю оновили акторський склад та зробили все зовсім інакше. Що з цього вийшло врешті-решт? Давайте поглянемо.
Друга частина починається майже так само, як і перша. Аманда Воллер набирає у в’язницях відчайдушних злочинців із надздібностями для свого загону. Із попередніх учасників залишилися Рік Флег, Капітан Бумеранг та Гарлі Квінн. Угруповання має вирушити на тоталітарний острів, де всіма править диктатор Луна, і знищити лабораторію «Йотонгейм», у якій проводять експерименти над людьми. Наразі Луна розробляє там проєкт-зброю «Морська зірка», через яку міс Воллер і готує це завдання.
Якщо говорити відверто, то «Загін самогубців: Місія навиліт» вийшов саме таким, яким ми очікували побачити перший фільм. Але про все по черзі. Режисер Девід Еєр зараз відкрито заявляє, що картина 2016 року — не зовсім те, що він планував зробити, мовляв, вона сильно постраждала через студійних босів, що хотіли, як у Marvel, а тому відмовилися від експериментів заради типового сюжету про супергероїв. У результаті ми отримали звичайнісіньку за історією та побудовою стрічку з непоганими акторами (якщо не брати до уваги погану гру Джареда Лето), жахливим монтажем та ідіотським формуванням саундтреку, який робили за принципом «давайте якомога більше пісень напхаємо, щоб було весело». Фільм не те щоб викликав сильно негативні емоції, але й позитивних вражень від нього було небагато: під час перегляду сприймався з цікавістю, а вже за кілька днів забувався. І це можна було б пробачити якомусь іншому блокбастеру, проте компанія презентувала трейлери та промо «Загону самогубців» так, ніби на нас очікує щось революційне. Саме тому рівень сподівань був відповідний.
А втім, одразу після прокату студія почала розробку другої частини. Спочатку до її створення повинні були повернутися Девід Еєр і Вілл Сміт, але згодом режисер пішов заради іншого проєкту. Керівники переглянули з десяток кандидатів, які або не підходили їм, або відмовлялися через тривалу затримку виробництва, як-от Мел Гібсон. Паралельно з цим, 2018 року, голова Мarvel Кевін Файге звільнив режисера Джеймса Ганна («Вартові галактики») після актуалізації в медіа його старих чорногуморних твітів про зґвалтування та педофілію. Той якраз розробляв триквел «Вартових». Продюсери Warner Bros., довго не розмірковуючи, покликали його створювати «Загін самогубців» та дали цілковиту творчу свободу: він міг робити все, що заманеться. Режисер погодився, самостійно написав сценарій за оригінальним коміксом та розпочав знімання.
Складно взагалі повірити, що студія зважилася на цей крок, але новий «Загін самогубців» — найсміливіший проєкт після «Джокера» за всю історію нового Кіновсесвіту DC. Ви можете забути про слово «шаблони», оскільки Джеймс Ганн руйнуватиме їх протягом усієї стрічки. Перший фільм хоч і розповідав про антигероїв, але все ще був націлений на підліткову аудиторію. А тут режисер із перших секунд заявив, що в нього буде дуже доросле кіно, де кров литиметься рікою, а кожен із головних героїв може реально померти будь-якої миті, незважаючи на те, чи сильно він подобається глядачеві. Джеймс Ганн у цій картині — ніби доросла дитина, до рук якої потрапили улюблені іграшки: він робить із ними все, що спаде на думку.
Майже щоразу, коли здається, ніби ти передбачив подальші події стрічки, усе бере й перевертається з ніг на голову.
Якщо говорити про стилістику, то друга частина ну дуже сильно відрізняється від першої. Фільм Еєра був темним і похмурим, а деякі сцени складно розгледіти навіть у кінотеатрі. Джеймс Ганн зняв кислотно-яскраве трешове кіно, де кольорова палітра просто не має меж. А щоб зрозуміти всю різницю, раджу візуально порівняти персонажа Ріка Флега у виконанні Джоела Кіннамана в обох картинах — і тоді все стане на свої місця.
Багато сцен у фільмі — це вже маленькі шедеври, які навіть окремо від стрічки сприймалися б із великим задоволенням. На жаль, опис кожної з них ризикує засвітити якісь спойлери, тому повірте на слово: епізоди вражатимуть вас один за одним, особливо сцена, коли головні герої йдуть рятувати Ріка Флега з полону.
Так, студія та Джеймс сильно змінили акторський склад. Із попередніх залишилися Віола Девіс, Марго Роббі, Джоел Кіннаман і Джай Кортні. Усі інші — це абсолютно нові герої та персонажі. До складу приєдналися Ідріс Ельба, Сильвестр Сталлоне в ролі Короля Акул, Майкл Рукер, Пітер Капальді, Джон Сіна, Девід Дастмалчян та ще багато зірок, які з’являються або в повноцінних ролях, або як камео (Тайка Вайтіті).
А найголовніше, що Джеймс Ганн відчуває, як і коли потрібно використовувати музичні хіти, аби підсилити ту чи іншу сцену у фільмі. Якщо в першій частині відомі пісні рандомно пхали всюди, щоб кіно сприймалося веселіше, то в другій — усе ідеально збалансовано й точно б’є по емоціях.
Ну й так, не закохатися у нових героїв просто неможливо. Якщо Ідріс Ельба виконує приблизно ту ж роль, що й Вілл Сміт, але блискуче, то всі інші — просто знахідка. Чого варті лише Король Акул і депресивний персонаж Людина в горошок. Усе, що вони роблять, нереально сприймати без сліз від сміху. Щуролов складає гідну конкуренцію Гарлі Квінн у своїй скаженості та відчайдушності. А Джон Сіна тут нарешті на своєму місці й не викликає роздратування, як це було у «Форсажі» та інших фільмах, де він брав участь.
І незважаючи на комедійну трешовість стрічки, Джеймсу вдалося вплести кілька потужних драматичних моментів у середині історії. Розмова Щуролова зі своїм батьком на даху взагалі пройняла до сліз просто під час шаленої екшн-сцени.
Складно переоцінити майстерність Джеймса Ганна, який зі звичайних супергеройських історій робить витвори мистецтва, де немає місця банальностям та кліше. Він режисує так, що цим неможливо не захоплюватися під час перегляду. Враження від «Загону самогубців 2» — наче потрапив у Діснейленд, де нескінченна кількість крутезних атракціонів. Як же хочеться повернутися в цей Діснейленд ще не один раз. Саме тому раджу, як би скептично ви не ставилися до «Загону» чи до супергеройських фільмів узагалі — сходіть у кіно та отримайте дві години справжнього задоволення.