8 серпня Дастіну Гоффману виповнилося 84 роки, і він до сьогодні залишається на коні. Попри скорочення активних кінознімань, актор усе одно продовжує дивувати глядачів. Yabl трохи поміркував про творчий шлях Гоффмана та його нинішнє життя.
Дитинство та юність
Майбутній культовий актор народився 1937 року в єврейській сім’ї в Лос-Анджелесі. Мати Гоффмана — Лілліен Ґолд, була джазовою піаністкою та походила з родини євреїв із румунського міста Ясси. Батько Гаррі Гоффман, який спочатку працював декоратором на студії Columbia Pictures, а потім продавав меблі, мав українське коріння: його предки походили з Білої Церкви. Дастін був другою дитиною в сім’ї, матір назвала його на честь улюбленого коміка Дастіна Фарнума.
Малий Дастін Гоффман зі своєю мамою Лілліен Ґолд
Попри те, що родина була єврейською, своїх синів Гаррі та Лілліен виховували американцями. Як пізніше зізнавався актор, вони з братом ніколи не були обізнані в єврейських святах, а їдиш він чув, лише коли мати спілкувалася з бабусею про те, чого їм не треба було знати. Однак Гоффман наголошував, що своє єврейство почав відчувати з десяти років і це вело його по життю.
До трьох років Дастін не міг нормально розмовляти: як виявилося пізніше — це були прояви дислексії. Освіта взагалі давалася йому нелегко. Окрім хвороби, хлопець терпів постійні глузування однокласників через зовнішність та малий зріст. І невисокі оцінки, і знущання зробили хлопчика дуже замкнутим та сором’язливим (школу, де навчався майбутній актор, також відвідувала Барбра Стрейзанд).
Єдиним прикладом для маленького Дастіна став старший брат Рональд (наразі успішний правозахисник), який був відмінником і в підлітковому віці знявся в епізоді фільму «Містер Сміт їде до Вашингтона». Через цей факт і кепкування в школі хлопчик захотів стати актором. Батькам така ідея була не до вподоби, і щоб віднадити сина, тато влаштував його до першої дитячої акторської школи. Там викладачі сказали Дастіну, що він нездара, а з такою зовнішністю артистом йому ніколи не стати.
Після такого уроку Гоффман, за наполяганням матері, почав опановувати гру на фортепіано та вступив до коледжу Санта-Моніки на факультет мистецтв. Щоправда, навчання він кинув, бо акторству там присвячували більше часу, ніж грі на інструментах. Водночас він активно відвідував акторські курси при театрі «Пасадіна Плейхаус».
Сповнений нових надій, Дастін поставив собі за мету зробити кар’єру професійного актора та 1958 року переїхав до Нью-Йорка.
Початок кар’єри
Опинившись у Нью-Йорку, Дастін пробував вступити на курси, але отримував відмови через «несценічну» зовнішність. Врешті-решт, 1961 року юнакові вдалося потрапити до акторського класу Лі Страсберга — із четвертої спроби. Під час навчання Гоффман познайомився з актором Джином Гекменом і шукав власний стиль та амплуа.
Здобувши освіту, він проходив численні проби й кастинги на студіях, але протягом кількох років не міг отримати жодної ролі. Щоб оплачувати кімнату, він працював офіціантом, складачем текстів у друкарні, демонстратором товарів в універмазі, касиром, нічним барменом і навіть санітаром у божевільні.
Роки в Нью-Йорку допомогли Дастіну виробити свій стиль: він почав носити шкіряні штани, відростив волосся і придбав старий мотоцикл. 1967 року йому вдалося отримати місце в невеликому театрі. Дебют молодого виконавця відбувся в постановці «Подорож п’ятого коня», і за цю роль він одержав премію «Обі», яка щорічно вручається акторам позабродвейських театрів.
Саме під час роботи в театрі Гоффман зарекомендував себе як затятий прихильник системи Станіславського, унаслідок чого режисери та кастинг-менеджери почали приглядатися до нього пильніше.
Того ж 1967 року він отримав свою першу кінороль. Режисер Майк Ніколс шукав двадцятирічного спортивного блондина на роль Бена у свою драму «Випуск». Передбачалося, що головного персонажа, парубка на ім’я Бен, який крутить роман із набагато старшою жінкою, у картині зіграє Роберт Редфорд (підходив за типажем). Але побачивши невисокого, майже тридцятирічного Дастіна, Ніколс зрозумів, що знайшов свого героя. На початку сексуальної революції стрічка «Випуск» спричинила належний ефект, а Гоффман прокинувся знаменитим. За цю роль він отримав премію BAFTA та «Золотий глобус», а також номінацію на «Оскар».
Успіх та слава
Протягом наступних кількох років актор взяв участь у декількох картинах, і кожна роль вела його на вершину голлівудського Олімпу. У зворушливій драмі 1969 року «Джон і Мері» Дастін Гоффман і Міа Ферроу розповіли глядачам вічну історію про те, як легко не помітити свою долю.
У соціальній драмі «Опівнічний ковбой» Дастін перевтілився в безхатнього шахрая Ріко, який страждає через туберкульоз. Вирішивши стати менеджером відверто наївного ковбоя Джо (актор Джон Войт), Ріко підбиває його надавати сексуальні послуги за гроші. Актуалізовану в картині тему зайвих людей, що опинилися на дні життя, високо оцінили критики, а глядачі були вражені перевтіленням Дастіна: він реалістично кашляв і кульгав, зображуючи каліку. За роль Ріко його знову номінували на «Оскар». Під час знімань актор настільки вжився в образ, що в одній зі сцен кашлю його мало не знудило на Джона Войта.
Наступним успіхом Дастіна стала роль у драматичному вестерні «Маленька велика людина» за романом Томаса Бергера, що розповідає про взаємини білих та індіанців, про історію життя й усі труднощі, які довелося подолати герою — Джеку Кребу. Оповідь ведеться від імені головного персонажа, 120-річного старого, в якого перевтілився Гоффман. Щоб відтворити його «скрипучий» голос, актор кілька годин волав у гримерці та зривав свій.
З 1971 до 1978 року Дастін Гоффман з’являвся в картинах, кожна з яких увійшла в золотий фонд кіномистецтва — він заслужив особливе місце серед кінозірок не зовнішністю, а майстерністю.
У трилері «Солом’яні пси» актор виконав роль інтелігентного хлопця-математика Девіда, вимушеного захищати своє життя зі зброєю в руках. Однак вбивши одного з місцевих хуліганів, збудженого короткою спідницею його дівчини, він уже не може зупинитися та перетворюється на звіра.
У біографічній стрічці «Ленні» Гоффман зіграв знаменитого коміка Ленні Брюса, який доводив публіку до істеричного сміху своїми виступами та загинув за нез’ясованих обставин. Працюючи над образом культового артиста 1970-х, Дастін домігся неймовірної схожості зі своїм персонажем.
1979 року глибока та пронизлива картина «Крамер проти Крамера», в якій актор грав у дуеті з Меріл Стріп, закріпила за Дастіном Гоффманом славу кращого актора десятиліття та принесла йому перший «Оскар» і «Золотий глобус» за виконання ролі батька, що бореться за право виховувати сина.
До речі, Меріл Стріп була шокована роботою з актором, адже Гоффман міг проявити грубість, нетерпимість та диктаторські замашки. Потім вона неодноразово відгукувалася про нього нецензурними словами.
1980-ті роки були не менш плідними на кінороботи. У комедії 1982 року «Тутсі» Дастін зіграв актора-невдаху, що змушений перевдягатися в жіночу сукню заради отримання ролі. Становище ускладнюється закоханістю в партнерку, роль якої виконала Джессіка Ленґ. Вона теж різко критикувала грубість Гоффмана на знімальному майданчику.
Роль Реймонда в драмі 1989 року «Людина дощу» принесла Дастіну другий «Оскар». Бізнесмен-невдаха Чарлі (Том Круз) довідався, що батько залишив спадок хворому на аутизм брату Реймонду, і викрав його з притулку для душевнохворих. Під час подорожі Чарлі дізнається секрети минулого, що допомагає зблизитися з братом і допомогти йому орієнтуватися у світі. Тонка картина про самопізнання та велич душі, що здатна навіть на неможливе, дістала статус культової одразу ж після виходу.
У 1990-х Дастін передусім запам’ятався в пригодницькій стрічці Стівена Спілберга «Капітан Гак» — продовженні історії Пітера Пена, де ділив знімальний майданчик із Робіном Вільямсом. А також картиною «Епідемія»: це фільм-катастрофа режисера Вольфганга Петерсена, заснований на книзі Річарда Престона «Гаряча зона».
Актор — перфекціоніст. І ця риса неодноразово доводила режисерів до кипіння, коли незадоволений собою Дастін просив перезнімати сцену 30-40 разів.
2000-ні та наші дні
Нульові подарували нам кілька комедійних ролей у виконанні Гоффмана. У двох частинах картини «Знайомство з Факерами», у яких Дастін увійшов у зіркову команду: Роберт Де Ніро, Барбра Стрейзанд, Бен Стіллер і Блайт Даннер. А також у комедійній драмі «Змова», де він зіграв з Ізабель Юппер і Джудом Лоу.
А вже 2006 року в страшній драмі «Парфумер: Історія одного вбивці» актор утілив образ Джузеппе Бальдіні, який отримав від свого дивного учня сотні формул вишуканих ароматів.
2008 року він подарував свій голос майстрові Шіфу в мультфільмі «Панда Кунг-Фу» (озвучував цього персонажа й у сиквелах), а також щуру Роскуро з мультфільму «Пригоди Десперо».
У 2011-2012 роках виконував головну роль у драматичному серіалі про кінні перегони «Удача».
2012 року Гоффман уперше побував у режисерському кріслі — зняв картину «Квартет». У фільмі взяли участь Біллі Конноллі, Майкл Гембон та Меггі Сміт, номінована на «Золотий Глобус» за цю роль. Сам режисер отримав премію Голлівуду та приз глядацьких симпатій Міжнародного кінофестивалю в Чикаго.
2014 року актор знявся в комедії Джона Фавро «Кухар на колесах», а 2015-го — у драмі Тома Маккарті «Швець» разом із Адамом Сендлером.
2016 року Гоффман засвітився в першому сезоні історично-драматичного серіалу «Медічі: Володарі Флоренції». Актор виконав роль одного з впливових представників роду Медічі — Джованні ді Біччі Медічі.
Останні п’ять років Дастін не бере участі у резонансних голлівудських картинах. Серед його акторських робіт цього періоду — образ колоритного голови єврейського сімейства Гарольда Мейровіца у стрічці 2017 року «Історії сім’ї Мейровіц» та роль в італійському трилері «Дівчина в лабіринті» 2019 року.
Також Гоффман — батько та дідусь. Уперше він одружився 4 травня 1969 року з балериною Енн Бірн, яка покинула сцену заради подружнього життя. Від першого чоловіка вона мала доньку Каріну, яку Дастін удочерив після весілля. У шлюбі в них народилася друга донька — Дженна. 6 жовтня 1980 року подружжя Гоффманів розлучилося.
Менш ніж за тиждень, 12 жовтня 1980 року, Дастін Гоффман одружився з адвокаткою Лайзою Джо Ґоттсеґен. У подружжя — четверо дітей: Джейкоб «Джейк» Едвард, який також знімається в кіно, Ребекка Лілліен, Максвелл Джеффрі та Александра Лідія. Дастін має вже двох онуків.
Відбувалися в особистому житті Гоффмана й неприємні моменти. 2013 року він переніс операцію з видалення ракових клітин. Небезпеку виявили на ранніх стадіях, тому лікарі зробили все вчасно та без наслідків.
За чотири роки ім’я зірки прозвучало у зв’язку з масштабною боротьбою з харасментом у США. Якась Анна Грем Хантер заявила, що стала жертвою домагань актора на зніманні картини «Смерть комівояжера» (1985). Дастін нібито попросив 17-річну дівчину зробити йому масаж ніг, загравав і багато говорив про секс. Гоффман відповів, що з повагою ставиться до представниць прекрасної статі та шкодує про інцидент.
Чимало хвилювань близькі та друзі пережили, коли ЗМІ опублікували фото актора, який цілується з чоловіком на трибуні баскетбольного залу. Так Дастін святкував перемогу улюбленої команди LA Lakers. На жартівливу провокацію повівся його приятель-колега Джейсон Бейтман. Почуття гумору обов’язково має бути, вважає Гоффман, тому любить розповідати анекдоти.
А ось до чого Дастін байдужий, так це до соцмереж. Однак шанувальники таланту артиста самі ведуть фан-сторінки в Instagram, куди викладають кадри з фільмів та особисті знімки, знайдені в Інтернеті.