iStage 2021 — це п’ятиденний фестиваль-лабораторія ідей актуального театру, що відбудеться в Маріуполі з 11 до 15 серпня. Нова фестивальна платформа для діалогу мовою театрального мистецтва. У межах події учасники з різних регіонів України презентуватимуть театральні проєкти, що віддзеркалюють контекст сьогодення. Yabl дізнався деталі про проєкт у куратора iStage 2021 Андрія Палатного.
Для тих, хто вперше чує про iStage, розкажи, будь ласка, більше про фестиваль. Як і коли він з’явився, у чому його головна мета?
З погляду індустрії це спроба зафіксувати, в якому стані сьогодні український театр. Разом із командою ми питали себе, яку роль відіграє театр у нашому житті. Чи це щось, що стосується минулого, що спрямоване на класичну форму. Чи все-таки театр — певна соціальна трибуна, місце, де люди розуміють, що можуть поставити складні питання, спробувати знайти на них відповіді, програти різні ритуали. Театр — це завжди про присутність разом у просторі. І бути разом — одна з украй важливих людських цінностей, особливо зараз, коли ми майже два роки на карантині. iStage — ніби вікно можливостей, в якому ми опинилися цього літа, і я дуже радий, що саме в Маріуполі з’явилася можливість провести п’ять днів разом із театром.
Формат фестивалю визначений як «лабораторія». Що це означає?
Спершу це був просто фестиваль, а далі під час розмірковувань ми дійшли до цієї тези «лабораторія ідей актуального театру», де ключове слово — ідея. Бо з неї все починається. Маленька ідея може стати великою ідеєю, яка змінює світ, покращує життя. І про це, власне, «лабораторія ідей актуального театру».
Про те, що стоїть за кожним із театрів. Бо це певний шлях об’єднаних цінностями людей, які всупереч обставинам створюють театр. І цей шлях завжди в тіні. Тож фестиваль — спроба показати, відкрити глядачу, як виникає те, що ми бачимо на сцені. А ще — які питання порушують театральні ком’юніті, чому вони обирають саме такі форми та формати.
Чому саме Маріуполь обрали містом проведення такого фестивалю? Чи плануєте ви розширювати географію?
iStage реалізується в Маріуполі вперше, зокрема, він створюється в межах проєкту культурно-мистецьких ініціатив «Діалог мовою мистецтва» за підтримки Українського культурного фонду.
Також вперше в Україні з’явилася модель великої та малої культурної столиці, з певним фокусом на місто, яке отримує це почесне звання. Я радий, що саме Маріуполь — перша культурна столиця України. Увесь рік насичена програма, зовсім різні й дуже цікаві проєкти. Частина з них уже була, частина ще реалізується. Окрім iStage, паралельно триває Марафон міжнародних театральних резиденцій. Тобто ми поєднуємо дві події: одна презентаційного типу, де ми бачимо спектр актуальних вистав. Інша — лабораторного, де будуть створюватися ці вистави. Усе працює в синтезі, і важливо, що Маріуполь отримає цю можливість, а жителі й гості міста зможуть завітати на фестиваль абсолютно безкоштовно. Тут ми знову приходимо до тези про об’єднання, про відкриття міст, активізацію місцевого бізнесу, людей. Бо все це починає працювати як єдина екосистема та дає позитивний результат.
За яким принципом відбиралися спектаклі для фестивалю?
Ми маємо п’ять міст-учасників фестивалю. Починаючи з Західної України: Івано-Франківськ та Львів. Також три столичні колективи: державні й незалежні команди. Окрім цього, міста Харків і Дніпро. Ці команди приїздять у Маріуполь у центр сучасного мистецтва «Готель Континенталь» на п’ять днів, де на двох сценах ми покажемо дев’ять вистав.
Сім із них — це готові проєкти, які привезуть команди, а ще дві вистави створюються просто зараз із залученням маріупольських артистів. Перша — ексклюзивна співпраця між Маріуполем та Лондоном, співтворчість двох режисерів: Антона Тельбізова, керівника народного театру «Театроманія», та Джозі Дейл-Джонс із Британії. Це колаборація, створена під час карантину онлайн. Режисерка працювала з акторами через Zoom і зробила дуже цікаве дослідження, результат якого буде на фестивалі iStage. Інша колаборація створюється на місці. До Маріуполя приїхала постановниця, акторка та педагогиня з Женеви — Мадлен Бонгард, яка разом із маріупольськими професійними й непрофесійними акторками готує виставу «Enter the Lab», що теж буде представлена на фестивалі.
Хто цільова аудиторія фесту?
Основна аудиторія — це, звісно, молодь, що цікавиться сучасним мистецтвом і готова змінювати країну. Театр у такому разі стає соціальною трибуною, дозволяє отримати право на голос, право заявити про сенси, які тебе хвилюють.
Які вистави треба обов’язково відвідати й чому?
Програма фестивалю об’єднує сім українських театральних команд із п’яти міст: Києва, Львова, Івано-Франківська, Харкова та Дніпра. Кожна вистава особлива й цікава по-своєму. Усі вони висвітлюють актуальні теми, соціальні питання, на які люди завжди прагнуть знайти відповідь. Оскільки події безкоштовні за умови попередньої реєстрації, глядачі мають можливість побачити їх усі. Люди, які фізично не перебувають у Маріуполі, зможуть переглянути онлайнстримінг на платформі Open Theatre, що дозволить долучитися глядачам із усієї України. Окрім цього, ми робимо відеопокази проєктів, які не потрапили в офіційну програму, але ми б хотіли, щоб їх побачили. Переважно вони були створені під час карантину — яскраві зразки цифрового театрального мистецтва за формою та форматами.
Відкриватиме фестиваль Центр сучасного мистецтва «ДАХ» виставою «Про що казав Заратустра» режисера Владислава Троїцького. Перформанс дозволяє глядачам пірнути вглиб філософської дискусії учнів Заратустри.
Наступним стане показ незалежного театрального проєкту «Осінь на Плутоні». Автор Сашко Брама запрошує глядачів подивитися в очі власним страхам і здійснити онтологічну експедицію у старість як таку.
Театр «Віримо» з виставою «Однокласники» режисера Володимира Петренка, яка розповідає про долі учнів одного з класів загальноосвітньої школи — поляків і євреїв — невеликого містечка на сході Польщі.
А Дикий театр із виставою «Нові Шрами» молодої режисерки Наташі Сиваненко розповість реальні історії жінок. Історії стосунків і взаємодій, рани й рубці від яких так і не змогли загоїтися.
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра покаже виставу «Клас» на теми школи, булінгу, еміграції, вчителів, учнів і, звісно ж, нашої країни. Режисер Стас Жирков.
Театр «Нефть» привезе виставу «Страждання на Гончарівці» режисера Артема Вусика — апґрейд класичної п’єси Григорія Квітки-Основ’яненка.
Вистава «Дванадцята ніч, або Що захочете» режисера Олексія Гнатковського — спільна робота першого соціального англомовного театру ветеранів та волонтерів АТО Project «W» — Veterans, Volunteers and William та Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.
Один із потенційних наслідків — ми маємо події, ми маємо вистави на сцені. Глядач приходить, дивиться, ми створюємо простір для діалогу, робимо дискусії після вистави. Глядач може обговорити її безпосередньо з творцями: поставити питання режисеру, акторам, композитору, сценографу, бо театр — це колективна дія. Дуже багато людей стоїть за тим, що ми потім бачимо на сцені. І цікаво про це дізнатися. Особливо з огляду на інноваційність проєктів, які будуть на фестивалі.
Вистави дуже захопливі: способом створення, сенсами, формами, естетикою, моделлю поведінки актора на сцені — усе різне, і ця поліфонія дозволить глядачам відчути різноманітність театру. Я нагадаю, що за останні шість років дійсно відбувся театральний бум: з’явилася генерація акторів, режисерів, theatre makers — визначальний термін, тобто ті, які створюють театр, і ком’юніті, за ними стоять цікаві сенси. І звісно, обговорення може призвести до того, що ми побачимо нові співпраці, проєкти і фідбек глядача, що є ключовим, адже театр завжди робиться для людини, яка дивиться, сидячи в залі.