15 серпня на 12-му Одеському міжнародному кінофестивалі відбулася презентація стрічки «Погані сусіди» та творча зустріч із її творцями: актором і режисером Даніелем Брюлем і продюсером Мальте Ґрунертом.
Даніель Брюль — німецький актор, який зіграв у культових стрічках різних жанрів: щемкій історії про війну – «Щасливого Різдва» (Joyeux Noël, 2005), динамічному фільмі Тарантіно з зірковим складом – «Безславні Виродки» (Inglourious Bastards, 2008); а також у головній ролі в моторошному та гіпнотичному серіалі «Алієніст».
Продюсер Мальте Ґрунерт відомий своїм фільмом «Остання Любов на Землі» або ж «Ідеальне Відчуття» (Perfect Sense, 2011), у якому від невідомого вірусу в людей відбирає спершу нюх, потім смак, а далі й усі інші відчуття.
На творчій зустрічі обговорювали нову спільну роботу Брюля та Ґрунерта — трагікомедію «Поганий сусід». Це режисерський дебют Даніеля Брюля, в якому він зіграв гіперболізовану версію самого себе. Ґрунерт розповів про виклики та форс-мажори, з якими вони зіштовхнулися під час виробництва стрічки: «Найбільшим викликом стала пандемія. Щойно ми почали роботу, одразу закрилися на 6 тижнів. Число хворих росло, не було ніяких протоколів, що робити, всі панікували. Ми закрили фільм і відправили всіх додому. Ми вклали багато грошей в цей проєкт і боялися, що пандемія стане не лише завершенням фільму, а й кінцем нашої компанії. Ось такий от форс-мажор».
Найбільшу частину зустрічі приділили питанням аудиторії. Брюля запитували про його акторську кар’єру, а Даніель, своєю чергою, поділився спогадами, як все починалося. «Коли мені було 15, в мене вдома був старий відеопрогравач Panasonic і касети з класичними фільмами (здебільшого з батькової колекції). Я почав дивитися класику 50-х, 60-х, 70-х років з усіма цими класними хлопцями, такими як Ален Делон і Жан-Поль Бельмондо. Дивився як вони знімали класичне вічне кіно і саме вони змусили мене хотіти бути в кіно, створювати кіно, бути актором» – розповів актор. – «Потрібно запитати себе, подивитися глибоко всередину себе і запитати, чи ти справді хочеш бути актором. Я зустрічав людей, які хотіли стати акторами, бо насправді хотіли стати знаменитими. І це нормально. Але вони не хотіли дійсно бути акторами. Це важка робота, ти часто знаходишся під тиском, маєш бути готовим, що часто не отримуєш роль. Потрібне реальне і дуже сильне внутрішнє бажання всередині себе. Лише тоді треба продовжувати». Брюль також поділився тим, як він вживається в ролі: він приміряє різні голоси та рухи, сидячи в домашній сауні, де тихо і ніхто не чує.