На початку серпня 44-му президенту США Бараку Обамі виповнилося 60 років. До ювілею політика HBO випустили документальну стрічку на понад 5 годин «Обама: В гонитві за більш досконалим союзом». Для цього платформа співпрацювала із режисером Пітером Кунгардтом, досвідченим документалістом, який раніше зняв фільми про Лінкольна, Ніксона, Маккейна й інших американських політиків.
«В гонитві за більш досконалим союзом» – монументальний портрет Обами на три серії. Все починається з дитинства, а воно у екс-президента було дивним. Його батько – кенієць, мати – американка, місце їх зустрічі та народження Барака – Гаваї. Обама з дитинства стикався із побутовим расизмом і до коледжу ніяк не міг знайти собі місце в суспільстві, попри любов сім'ї.
Він ріс без батька, що теж вплинуло на його характер. Згодом це переросте з особистого болю в політичну перевагу. Уже в ролі президента Обама завжди вмів знаходити спільну мову з молодими темношкірими американцями, особливо із малозабезпечених сімей. Ще в університеті Нью-Йорку його соціальне походження підштовхнуло Барака до фокусування на расових та соціальних суперечностях життя в Америці. Саме там фактично і стартувала його політична кар'єра, хоч і до значущих державних постів було ще далеко.
Якщо перша серія присвячена формуванню характеру Обами та першим крокам в політиці, то друга – це вже битва за президентське крісло з Гілларі Клінтон. Тоді із двох нових для посади президента фігур – жінки та темношкірого – демократична Америка обрала Обаму. У фільмі не так детально говорять про механізми передвиборчих перегонів, але стає очевидно, що саме Обама в очах багатьох американців перетворився зі спокійного впевненого кандидата на символ змін. Він першим змусив темношкіре населення прийти на вибори та проголосувати.
У третій серії ми спостерігаємо Обаму в Білому домі протягом двох термінів, таких різних і схожих водночас. Саме тут нарешті стає зрозумілим зміст назви: «В гонитві за більш досконалим союзом» – це ідеалістичне прагнення Обами помирити білу, коричневу, чорну й інші Америки одна з іншою. Можливо, він бачив мету саме в цьому, бо сам знаходився на кордоні двох расових світів. Темношкірий мислитель Вільям Дюбуа задовго до Обами описав спосіб мислення темношкірого американця: «Ми завжди відчуваємо "несхожість", "відмінність", "інакшість", тому що ми і американці, і негри. У нас дві душі, дві думки, два непоєднуваних устремління – два ворожих одне до одного ідеали в одному чорному тілі». Кунгардт підводить до того, що Обама – це найкраще уособлення дилеми Дюбуа в історії Америки. І його президентство, і взагалі вся політична кар'єра просякнута цією суперечністю.
«В гонитві за більш досконалим союзом» – це, звісно, стрічка не лише про Обаму, а й про сучасну Америку, яку роздирають расові конфлікти. Про людину, яка спробувала після Мартіна Лютера Кінґа нагадати рідній нації про ту саму мрію, яку Кінґ озвучував ще у 1963-му. Барак Обама хотів намацати той самий «досконалий союз», який би підійшов Америці.