Покази класики тривають — в українських кінотеатрах з’явиться французький мюзикл Жака Демі з неповторною Катрін Денев. Чому треба запланувати перегляд на великому екрані — читайте в новому матеріалі Yabl.
«Артхаус Трафік» продовжує серію показів класики в кінотеатрах, і цьому можна лише порадіти — ми отримуємо чудову нагоду доторкнутися до чарівного в найкращому місці — у просторому залі з неповторною атмосферою. Ми вже побачили «Чунцінський експрес» і «Любовний настрій» Вонга Карвая, а також «Пролітаючи над гніздом зозулі» Мілоша Формана, тому з терпінням очікуємо й на подальші релізи.
Тепер перейдемо до «Шербурзьких парасольок». За сюжетом, юна Женев’єва (Катрін Денев) працює в затишному сімейному магазинчику, продаючи парасольки. Вона закохана в автомеханіка Гі Фуше (Ніно Кастельнуово), який теж не уявляє свого життя без чарівної дівчини, але… За деякий час Гі забирають в армію. Розлучаючись, вони обіцяють чекати одне одного. Згодом Женев’єва дізнається про свою вагітність, однак звісток від коханого, якого направили в Алжир, немає, і ця невизначеність штовхає її до складного рішення — шлюбу з заможним і солідним чоловіком...
Історія могла розвиватися в будь-якому напрямку, бо романтична піднесеність перших хвилин давала «зелене світло» як стандартній мелодрамі, так і більш закрученому сюжету — відгалуження та розширення посприяли дослідженню характерів в умовах, що випробовують на міцність, і далеко не кожен може їх витримати. Чи впливає на це час, який минув від моменту прем’єри 1964 року в Каннах (там стрічка отримала головну нагороду фестивалю — «Золоту пальмову гілку»)? Зовсім ні, бо актуальності вона не втрачає, особливо з огляду на події, що відбуваються в сучасній Україні.
Безумовно, фільм концентрується на героях, однак порушуються різні питання, які сприяють багатогранності. Наприклад, у картині досить переконливо показане ставлення різних соціальних класів до любові й до життя, але водночас уникнути складної за сприйняттям оповіді — це б украй негативно позначилося на загальній тональності. Таке досягнення — одне з найзначніших, і немає нічого дивного в тому, що для Жака Демі цей фільм став головним у кар’єрі.
Творці показали проблеми робітничого класу та дрібної буржуазії, не можна також забувати й про військову складову історії, бо вона впливала не тільки на героїв, але й на суспільство загалом — людські долі немов потрапляють у круговерть, і дуже складно (або неможливо) передбачити, із чим тобі доведеться зіштовхнутися в майбутньому. І йдеться не про якісь віддалені перспективи — зміни можуть збити з ніг миттєво.
Головні герої зазнають досить болісної трансформації через події, що направили сюжет в інше русло — це дозволило розвиватися не тільки персонажам, але також їхнім відносинам; вдало додати нових дійових осіб, чий вплив на історію — колосальний. Стати заручником ситуації, яку неможливо змінити — реальність, що протвережує та дещо руйнує тебе зсередини. Головне — не допустити, аби події та оточення зламали тебе повністю: тоді ти втрачаєш орієнтир, і це дуже небезпечно, коли вирушаєш у подорож на ненадійному човнику, який не в змозі забезпечити захист.
Випробування, підкинуті тобі долею, неминуче приводять до прийняття рішень. Вони можуть бути помилковими або ж навпаки — все змінюють настільки сильно, що згодом неодноразово згадуєш це, дякуючи собі чи оточенню, яке підштовхнуло тебе. Ми завжди бажаємо щастя, ми розчаровуємося та зустрічаємо тих, хто знову повертає віру в краще, ми дорослішаємо. Катрін Денев вдалося зробити так, щоб глядач повірив у це дорослішання та непростий шлях із труднощами, які врешті-решт завершили трансформацію її героїні. Після потужної гри в «Шербурзьких парасольках» на француженку чекав стрімкий розвиток кар’єри, а згодом вона стала зіркою.
Хочеться наголосити на дуже витонченій стилістиці картини — поетичність, естетичність, максимально вдале використання всіх наявних переваг портового міста для візуальної складової. Саме це забезпечило повне занурення в дію, і не за деякий час, а одразу. Подякувати варто й композитору — Мішелю Леграну, який дуже тонко перейнявся настроєм стрічки та мінливої історії, бо з кожною сценою вона змінювалася разом із героями. Це особливо помітно наприкінці, де найбільш відчутні нові фарби, прагнення та, що найцінніше, інший життєвий багаж.
«Шербурзькі парасольки» розповідають про головне, але роблять це без навмисної та виснажливої серйозності. Жаку Демі вдалося зберегти легкість та романтичність оповіді, завдяки чому значно простіше співчувати героям та занурюватися у світ нездійснених надій, несподіваних поворотів долі й такого необхідного кожному з нас дорослішання.