На честь ювілею країни вирішив узятися за свій топ-30 художніх стрічок часів Незалежності. Без розподілу по місцях, просто 30 The Best у довільному порядку. Обирав ті фільми, які за певними ознаками чи характеристиками виділяються з-поміж інших, мають виняткові цінності або певну унікальність у межах усього нашого молодого кінематографа. По кожній картині акцент саме на її особливостях і сильних сторонах.
Кіно про звичайних моряків у майже безнадійній ситуації, до якої їх ніхто не готував.
1. Перше художнє кіно про окупацію Криму та про ВМС України.
2. Понад 70% подій фільму відбувається на кораблі у відкритому морі, тому біль подій весни 2014-го відчувається по-особливому.
3. Відсутність ура-патріотизму, моралізаторства та неприродного героїзму.
4. Одні з найбільш живих діалогів в українському кіно з вуст майбутніх зірок національного кінематографа.
Режисерський дебют драматургині та сценаристки Наталії Ворожбит.
1. П’ять новел, знятих у різних жанрах, і кожна може викликати несхожу реакцію — неприйняття, гнів, відразу, жах, страх, переживання, роздуми.
2. Діалогове кіно, де досліджуються цілі суспільні пласти, виводяться назовні людські вади й страхи, ріжеться по ще живому, але залишеному по той бік суспільству.
3. Кінороздуми про буття обох сторін нашої війни. Про скажену пост- та воєнну розруху, про розлад міжлюдських стосунків, про фізичні та моральні втрати, про прифронтове тихе, скажене людське оскотинення.
Жорік із периферії перебрався до Києва, працює та існує в непривабливих умовах, але мріє про якісне столичне життя.
1. У головному героєві чудово показана людина з глибинки, яка так само має мрії, але нічого для їхнього втілення не робить. І ці питання ідентифікації та дії зображені добре.
2. У «Герої» безліч гумористичних ситуацій, комічних персонажів, справжня народна мова, сатира щодо ЖЕКу, іронія щодо сучасного мистецтва та не насмішка, а світло-сумно-іронічний погляд на Жоріка.
3. Столична комедія з сильним регіональним присмаком, без запозичень чи наслідувань, із легким добрим смутком.
1. «Думки» спричинили мініреволюції в національному кінопрокаті, адже це чи не єдине кіно, успіх якого будувався на скаженому «сарафані» та яке за другий тиждень показів відвідало більше людей, ніж за перший.
2. Органічна суміш жанрів драмеді, роуд-муві, комедії ситуацій і навіть комедії абсурду; а також це кіно про маму та для мам.
3. Ірма Вітовська, тут слова зайві.
4. Чи не перший артмейнстрим, який зібрав солідну касу та отримав усенародну любов.
Фільм про дивакувату бабцю, її доньку та притрушеного онука, які залишилися жити в Чорнобильській зоні відчуження й не мають наміру покидати її.
1. Це чи не єдине по-справжньому круте містичне українське кіно.
2. Сам факт художнього фільму про Чорнобиль та фантазії на тему того, що містичного могло утворитися після цієї катастрофи.
3. Ірма Вітовська за допомогою гриму та геніальної акторської гри незабутньо втілила образ 80-річної напівбожевільної бабці.
4. Етнічно-психоделічна природа та гіпнотична дія, які дарують ефект повного охрініння.
Працівник ОБСЄ Лукас губить своїх колег на Херсонщині, а сам всупереч власному бажанню осідає в тих краях у добрих людей, з сумнівними перспективами вибратися звідти.
1. Таке авторське кіно, яке виходить за межі визначених жанрових рамок, законів кінодраматургії та звичних прозоро-зрозумілих сюжетів.
2. Медитативний, філософський, красивий, широкий, душевний і навіть трохи містичний фільм.
3. Перспективний молодик у цій глушині, де час зупинився. Кіно не про навіжені спроби звідси вирватися, а про метафізичні пошуки себе там, де нічого немає (і хтозна чи буде); про те, як приходиш до себе, рухаючись від себе; про буття в небутті і водночас про свіжий струмочок посеред затхлого болота; про парадоксальну сутність життя.
Пара аферистів надумала пограбувати багату жінку похилого віку. Для цього настроювачу піаніно необхідно втертися в довіру до жіночки та стати їй найближчою людиною.
1. Фірмовий муратовський іронічний гумор (режисерка стрічки Кіра Муратова) в союзі з одеською душею дарують вибуховий коктейль.
2. Неперевершений дует Георгія Делієва та Ренати Литвинової. Вона традиційно грає себе, а от він феєрить у дещо незвичному образі.
3. Кіно пишномовно ретроградне та оповите інтелектуально-дворянським шармом завдяки літературним діалогам, розкішним інтер’єрам, харизматичним інтелігентним бабулякам та антуражу «безкраїнного» безчасся.
Львів 1930-х років. Добрі та відважні батяри стають опікунами молодої дівчини, до рук якої потрапив амулет — об’єкт полювання комуняк і нациків.
1. Скажена динаміка з великою кількістю специфічного екшну та карколомних пригод.
2. Це дійсно глибоко регіональна кіноісторія, суто львівське кіно.
3. Театр абсурду та бурлеску, відчутно притрушений гумор із надмірною кількістю придурків, з майже нульовою реалістичністю.
4. «Волоцюги» — це ніби «Брати Гадюкіни» з усім своїм шармом, гумором, манерою подачі та перчинкою, пішли в кіно.
Батько та його живий молодший син везуть тіло старшого на Батьківщину — в окупований Крим, щоб там його і поховати.
1. Герої стрічки немов проходять ритуал очищення, зближення, поєднання та прийняття неминучого, і цей шлях, усі його нашарування та сенси роблять картину значнішою, ніж просто роуд-муві.
2. Широке розкриття теми окупації Криму та долі кримськотатарського народу.
3. Максимально потужна й разюча роль Ахтема Сеітаблаєва.
4. Останні п’ять хвилин фільму, що врізаються в пам’ять назавжди.
1. Перший художній фільм про депортацію кримських татар 1944 року, який зрежисував та де зіграв головну роль Ахтем Сеітаблаєв.
2. Фільм поширює знання про ці сторінки історії та чудово працює в межах своєї теми.
3. Приголомшливі масові знімання з залученням сотні кримських татар, деякі з яких були реально депортовані.
4. Автентичне відтворення побуту, одягу, кухні, обрядів та загалом культури кримських татар.
Словацько-українська стрічка, у центрі якої — контрабандні процеси на кордоні між цими країнами.
1. Сила та міць у кожній сцені. Насичений і розумний сценарій, яскраві й живі персонажі, харизматичний головний герой, некарикатурний злодій, неочевидні сюжетні ходи та потужний фінал.
2. Фільм побудований на протиставленні протилежностей: честь і зло, непохитні принципи й цинічність, вірність і зрада, сімейні традиції та бандитський кодекс.
3. Різнонаціональний колорит, побутові деталі життя окремих верств і нестандартний гумор.
Герман повертається на рідну землю, на Луганщину, де зник брат; до того ж їхню заправку хочуть віджати місцеві бандюки.
1. Якісна, «правильна» екранізація бестселера — «Ворошиловграду» Сергія Жадана.
2. Потужна синергія роботи оператора, худпоста, спеціаліста з кольорокорекції, звукорежисера та інших виробничих служб дарує естетичну насолоду.
3. Структурований, логічний, із суттєвими домішками жаданівського гумору, зрозумілий сюжет. Сценаристка — Наталія Ворожбит.
4. Це фактично новостворений жанр істерн — медитативна, східноукраїнська лісостепова відповідь усіляким пригодницьким вестернам.
Приречені та забуті на своїй «чужині» — так можна описати ідею цього фільму про проукраїнську вчительку та учня на окупованих територіях Донбасу.
1. Високий рівень драматургії породжує надемоційні відчуття від побаченого.
2. Зворушливі, чисті та відчайдушні стосунки між 30-річною жінкою та 17-річним хлопцем на тлі постійної війни й тотальної несвободи.
3. Опір та пристосування, втеча та боротьба, любов і білий прапор, воля та покірне мовчання — забагато протилежностей, занадто гіркі вердикти отримує глядач.
Вигадана реальність. 2020 рік. Українці можуть оселитися будь-де: усе населення України так і зробило, окрім восьми людей.
1. Жанр мок’юментарі — фактично псевдодокументалка, що тут доповнюється фантастичним сюжетом.
2. Сатира з розкриттям важливих питань: пошук і незнаходження свого місця тут, відчуття власної значимості серед великого ніщо, відданість Батьківщині поруч із бажанням втекти, нестримна внутрішня еміграція.
3. Зріла, розумна, парадоксальна картина, де гіперболізація — це спосіб прогнозування майбутнього та кут погляду на реальність.
Харків, початок 1930-х, НКВС вбиває американця Майкла, а його сина Пітера підбирає сліпий бандурист Кочерга (Станіслав Боклан), і вони вирушають у подорож.
1. Рівень постановки та виробництва такий, що й зараз у нас так знімають одиниці.
2. Перший наш фільм «тяжкого» жанру, що зібрав значну касу.
3. Це неопоетичне кіно, сучасний підхід до знімання історичних, глибинно українських картин, насичених етнічною романтикою, болем і приреченою вірою у світле майбутнє, яке не настане.
4. Сильний символізм — бандуристи увібрали в себе ознаки тогочасної поневоленої країни, будучи її уособленням, шляхом і долею.
Немолодий фотограф проживає кризу середнього віку.
1. Антидинамічне, мовчазне кіно, де видима простота приховує тектонічні рухи всередині людини.
2. Фірмова операторська робота Валентина Васяновича, коли кожен кадр із усім, що в ньому відбувається — справжній витвір мистецтва.
3. Екзистенційне переосмислення певного етапу життя не надто щасливої людини.
Дюжина з чимось історій-замальовок із окупованого Донбасу.
1. Правдива передача усіх «переваг» життя на цих територіях, жахливого рівня деградації місцевого населення та сутність проросійських діячів.
2. Різнобарвна суміш із комічних, сатиричних, жахливих і цинічних історій, що інколи перетинаються одна з одною.
3. Втілені в життя YouTube-ролики (за словами режисера Сергія Лозниці) мають дуже кінематографічний вигляд, і нагорода Канн за режисуру заслужена.
Тарас Шевченко (Роман Луцький) разом із українським самураєм (Сергій Стрельников) 1844 року борються з усім, із чим тільки можна.
1. Тут відбувається справжнє божевілля, калейдоскоп абсурду, нешаблонного гумору та глобальної нереальності.
2. Діалоги головних героїв, їхні стосунки та дії — прикраса цього мейнстримного трешу.
3. Рукопашні та збройні протистояння, кілька видів боїв поставлені високотехнічно та весело.
4. Безліч різнопланових героїв, чимало масовки, кілька не конче передбачуваних сюжетних ходів та висока динаміка.
1. Професійна постановка та приголомшлива реконструкція епохи: піротехніка, костюми, оператор, звук, візуальні ефекти, художник-постановник.
2. Образ дійсно потужної кіногероїні, яка може викликати захоплення: Юлія Пересільд чудово зіграла роль реальної снайперки Людмили Павличенко.
3. Любов на війні, мелодрама під руку з екшном — тут дивом усе це працює, насамперед завдяки структурованому сценарію.
4. Без відвертої агітки, зі зрозумілими та вічними меседжами.
Таксист Юра зі щойно розбитим серцем уподобав молоду Свєтку, яку разом із її матір’ю везе в село до їхньої бабці.
1. Чисте українське провінційно-сільське життя, зі своїм безумовним шармом, з урахуванням мовних, (без)культурних і ментальних рис.
2. Це справжня трагікомедія, де від трагедії до комедії — одна мить, і цілковита розмитість меж. Коли за сміхом іде смуток, а за ним крокує іронічна посмішка.
3. Колоритні персонажі на живому суржі крутяться у вирі абсурдних ситуацій, побутових сварок і розбитих пик. Усе — як у житті, лише смішніше та трагічніше.
Британець Ґарет Джонс, перебуваючи 1932 року в СРСР, дізнався про Голодомор і захотів розповісти про цей злочин світові.
1. Вдала кіноспроба порушити питання Голодомору через призму журналістського дослідження.
2. Розкриття маловідомої нам особистості, дії якої для України безцінні.
3. Кіно складається з трьох різнотемпових та відмінних частин, і кожна працює по-своєму: пошуки Ґарета в цинічній Москві, подорож в охоплені голодом провінції (шокує найбільше) та боротьба за правду в байдужій Великобританії.
Четверо не дуже вправних воїнів та журналістка на лінії фронту на Донбасі напередодні наступу ворога.
1. Максимально ризикована спроба зняти комедію про нашу війну виявилася вдалою — стрічка зайшла і глядачеві, і військовим.
2. Досить пристойний рівень постановки, притомний екшн, бурлеск і карикатурність сєпарів дарують справжнє задоволення.
3. Суцільне висміювання шаблонів і потурань табуйованим темам, знущання над моральними нормами — що свідчить про здоров’я кіногалузі та суспільства.
Гіперреалістична стрічка про одесита Стаса Домбровського — людину з вагомим наркоманським досвідом, яка твердо вирішила зав’язати.
1. Разюча, надемоційна історія з матюками та зі справжнім життям у кожному кадрі та русі, у кожній фразі.
2. Головний герой Домбровський зіграв персонажа на ім’я Домбровський і відтворив на екрані своє справжнє життя.
3. Шалена, психоделічна, позбавлена шаблонів і кліше кіноподорож усіма колами пекельного буття наркозалежного.
4. Соціальна стрічка, яку школярам треба показувати примусово.
Провінційна історія про підлітка Ларису, яка хоче вирватися з цієї «дірки», її бандикуватого хлопця Шрама та метушливу малу сестричку Вітку.
1. Якісне соціальне кіно про стандартні конфлікти між молоддю, яка хоче жити інакше, та сліпим до їхніх прагнень, законсервованим суспільством.
2. Фільм — як ярмарок молодих і неминуче зіркових у майбутньому акторів: Анастасія Пустовіт, Максим Самчик і наймолодша Соня Халаїмова.
3. Фестивальне кіно з відповідним набором — життєві ситуації, доречний мат, неяскраві кольори, складні соціальні питання, стабільне відчуття тривоги та граничні вчинки героїв.
1. Зворушливе кіно, з потрібними та доречними меседжами, із сильним набором не дуже відомих тоді акторів, яке дійсно зайшло в актуальний період.
2. Картина має високі художні цінності: продумані та щирі діалоги, прописані та розкриті персонажі, чудова операторська робота, потужна постановка боїв.
3. Рівень драматургії породжує ком у горлі, що тримається там увесь фільм і після нього. Сльози на очах глядачів після перегляду — як індикатор того, чи працює кіно. Працює.
Із героєм Сергія Бабкіна відбувається халепа: небо позеленіло, вулиці спорожніли, а виїзд із міста блокують війська.
1. Недороге кіно завдяки цікавому сюжету, постійним пошукам відповідей на питання та непогано підібраній візуальній стилістиці захоплює й тримає.
2. Фінальне пояснення всієї апокаліптичної бісовщини може бути близьким багато кому.
3. Це рідкісна українська фантастика, наповнена психоделікою. А ще — із майстерною грою Сергія Бабкіна.
До Ворохти прибувають емігранти з США з метою одружити родича зі щирою гуцулкою, і тут — красуня Ксеня.
1. Гарні знімання в мальовничих горах, приємний гумор та цікава історія.
2. Прекрасний музичний супровід від Dakh Daughters та «ДахиБрахи». А додавання різних танців робить фільм вартим перегляду навіть для хейтерів мюзиклів.
3. Наша історія з автентикою та колоритом, якими варто приваблювати свого та іноземного глядача.
Фільм про молодиків, що живуть в інтернаті для глухих.
1. Перше кіно, зняте винятково жестовою мовою, без субтитрів та перекладу.
2. Сильна та складна історія про людей, змушених перебувати в колі подібних собі, і про те, що породжується цим.
3. Глибоко соціальне кіно з питаннями про безнадійно хворе суспільство та людей, що від природи не такі, як усі.
4. Рекордсмен серед українських фільмів за кількістю фестивальних нагород.
Фільм про життєвий шлях відомого режисера, творця «Тіней забутих предків» Сергія Параджанова.
1. У зрозумілій, недепресивній, досить кінематографічній, місцями артовій манері змальовується значний відрізок життя важливого для українського кіно режисера.
2. Чимала увага до теми антилюдяної, антикультурної сутності радянського режиму.
3. Цікавий та інформативний погляд на Параджанова як геніального творця — гордовитого, суперечливого, самостійного, незламного, непокірного.
Під час змагань у басейні зникає команда з синхронного плавання, а за п’ять років щезає жінка з водолікарні, і з цими двома випадками працює слідча Глуховська.
1. Один із найзагадковіших та найнезрозуміліших фільмів українського кінематографа, що заходить на територію Лавкрафта, Лінча, але зі своєю індивідуальністю.
2. Цікаві рішення з кольорами, дивовижні інтер’єри, небанальна операторська робота, круто вибудувані кадри — усе це робить кіно візуально довершеним.
3. Детективно-містична складова змушує весь час шукати відповіді, а фінал — поле для побудови різних пояснень.