“Кендімен”, який орудує гаком і роздає цукерки, знову на великих екранах, але наскільки вдалим вийшов його камбек? Відповідь можна знайти в новому матеріалі Yabl.
Коронавірус вніс корективи у прокатні плани «Кендімена», бо спочатку прем'єра була назначена на літо 2020-го, але далі пішли вже традиційні перенесення на більш пізні дати. Що ж, ми до цього вже звикли, бо навіть зараз можна очікувати чого завгодно через ймовірні локдауни.
Перейдемо до картини. Останнім часом бажання експлуатувати відомі горор-сюжети і повернення відомих героїв не завжди призводить до успішного результату, тому подібні сиквели, приквели і перезапуски завжди сприймаються із часткою скепсису. І не дарма. Перед нами вже четвертий фільм серії – вперше Кендімена побачили у стрічці 1992 року, яку зняли за мотивами оповідання Клайва Баркера «Заборонене». Сиквел розповідає про вже знайому нам легенду про загадкового Кендімена – примару з паралельного світу. Щоб зустрітися з ним, слід лише стати перед дзеркалом і п’ять разів вимовити його ім'я…
Подальші події обіцяють криваву розправу над тим, хто насмілився потривожити Кендімена, бо він немов отримує запрошення перейти межу між темрявою та нашим світом. Сюжетна канва за великим рахунком копіює оригінальну стрічку, і в цьому немає нічого поганого – цей жанр давно застряг в копіювальній кімнаті та у більшості випадків не пропонує глядачеві нічого нового. Проста історія, стандартні «бу!»-моменти і вже до болю неадекватні дії майже всіх персонажів. «Кендімен» є продовжувачем цих традицій, проте творці зробили спробу підняти додаткові теми (расизм, неблагополучні райони тощо), аби додати чогось цікавого.
Слід відзначити досить впевнену роботу Ях'я Абдула-Матіна II, і це не дивно, бо він зіграв ключового персонажа. Більш того, його герой – ледь не єдиний, хто хоча б якось розвивається за сюжетом, але всі зміни досить легко вгадуються, тому чимось здивувати або ж шокувати не вдалося. Чи був потенціал для досягнення більшого? Так, стрічка хоча й продовжує фільм 1992-го року, при цьому має досить багато тематичних ниточок, які з'явилися завдяки тому ж Джордану Пілу (один зі сценаристів та продюсерів) – він полюбляє підкріпляти історії соціальним підтекстом. У деяких випадках це навіть спрацювало, але поступово розчинилося в занадто стандартному наповненні, яке притаманне горор-картинам.
Трилерна складова взагалі вийшла мертвонародженою, тому залишалося сподіватися на те, що творцям вдасться інакше захопити глядачів. Очікування були марними. Одна з найбільших проблем фільму – неспроможність повноцінно ступити навіть на територію слешера, хоча це було логічним кроком. Саспенсу не дочекалися через те, що «Кендімен» був дуже прямолінійним, а спроби погратися чи то у детектив, чи то у горор призвели до того, що стрічка вийшла максимально неоднорідною. Близько до середини історія просто почала буксувати, і до фіналу ситуація не поліпшилася.
Великою загадкою стало включення до фінальної версії фільму другорядних і просто випадкових персонажів зі школи. Це настільки зайві елементи у всій історії, що навіть камео Конструктора з «Пили» виявилося б не найгіршим рішенням творців. Знову ж таки, подібні сцени звичні для типових слешерів, але, як уже згадувалося вище, «Кендімен» на цій території зазнав повного фіаско, чогось йдучи убік від мистецтва, міських загадок і сімейних випробувань (визначальні для сиквела складові).
Якщо сюжетно «Кендімен» розчарував, то картинка протягом всієї стрічки – стильна та атмосферна. Місто (конкретніше – певний район) грає дуже велику роль, і це інколи рятувало стрічку від повної втрати глядацької уваги. Цікавий факт про режисерку Ніа ДаКосту: вона йде на своєрідне підвищення, бо їй доручили один із наступних фільмів Всесвіту Marvel – мова йде про пряме продовження «Капітана Марвел» з Брі Ларсон, яке має назву «Марвели». Що ж, за візуальну складову можна не турбуватися, тим паче Ніа отримає солідний бюджет для реалізації наймасштабніших замислів та знову попрацює з Тейоною Парріс, яка виконала одну з головних ролей в «Кендімені».
Можна констатувати, що основний задум картини просто не спрацював, хоча повернення Кендімена складно назвати повністю провальним. Творці спробували зіграти в більш різноманітну гру при перенесенні надміру простої і прямолінійної історії (і це – великий плюс), але після перегляду запам'ятовуються тільки красиві види міста і мальовані флешбеки в події з минулого. Сенсу продовжувати це – небагато, але ніхто не здивується черговому сиквелу, щоб герой з гаком замість руки зміг на повну відірватися у своїй кривавій люті.