Останнім часом пішов бум на екранізації культових науково-фантастичних романів. Вільнев перетворив “Дюну” на ціле кінополотно, Netflix взялися за Террі Пратчетта з його пророцькими ідеями, а Apple TV+ випустили серіал “Фундація” за твором Айзека Азімова, відомого своїми трьома законами робототехніки.
Про останній ми сьогодні і будемо говорити. Платформа має потенціал запустити новий серіальний всесвіт на рівні “Гри престолів” чи “Зоряних війн”. Але наскільки продукт відповідає очікуванням? Це цікаве запитання.
Люди давно покинули Землю і мешкають на різних планетах галактики, але всі підкоряються одній імперії, якій вже понад 12 000 років. Імперія існує за певними законами та принципами. Все змінюється, коли на горизонті з’являється вчений Гарі Салдон, який завдяки математичному аналізу дійшов висновку, що імперія зникне через 500 років, і в галактиці почнеться повний хаос та розбрат. Влада починає сприймати Салдона, як зрадника-революціонера, який просто хоче знищити імперію та зародити в головах мешканців страх. І поки імперія полює на вченого, Салдон створює організацію “Фундація”, що повинна підготувати майбутню цивілізацію до життя перед тим, як всі зникнуть.
Якщо дивитись на “Фундацію” в кінематографі під призмою сьогодення, то як і у випадку з “Дюною”, ви нічого нового в цьому сюжеті не побачите. Оскільки Джордж Лукас свого часу надихався творами Азімова та Герберта, то все, що є в “Дюні” чи “Фундації”, ми вже бачили у “Зоряних війнах” та в наступних схожих науково-фантастичних кінопроєктах. Усі потрібні елементи на місці: зла імперія, яка хоче контролювати всю галактику; повстанці, що протидіють тоталітарній владі; планети-пустелі, які відіграють роль у формуванні головного героя, а також політичні війни.
Оскільки “Зоряні війни” були першими саме у кінематографі, хто керувався подібною міфологією, то є ризик, що ознайомлені з науковою-фантастичними романами минулого сторіччя сприйматимуть кожен наступний схожий проєкт, як вторинний, і не розбиратимуться у витоках цього сюжету..
Проте, тій самій “Дюні” пощастило з режисером-постановником, чиє бачення дозволяє будувати неповторний та оригінальний кіновсесвіт, який виділяється на фоні ідентичних історій. Про “Фундацію”, на жаль, такого сказати не можна.
Apple TV+ не намагаються йти шляхом оригінальності, а навпаки роблять “Фундацію” візуально схожою одночасно на “Зоряні війни” та на “Гру престолів”.
Чи робить це серіал поганим? У жодному разі. Проте новим революційним хітом він теж навряд чи стане, бо йде перевіреним шляхом замість того, щоб прокладати власний. І це не означає, що Азімова через це не потрібно екранізувати, але підхід при створенні має бути особливим. Щоб дивувати і відвойовувати увагу глядача у нескінченому потоці різноманітного контенту на стримінгових платформах!
Але якщо розглядати “Фундацію” у відриві від попкультурного контексту, то за першими двома серіями можна сказати, що ми маємо доволі непоганий комерційний продукт, який цікаво дивитись і який грамотно працює з історією.
Візуально все виглядає так, наче серіал знімали для IMAX кінотеатрів: космічні пейзажі не гірші за яку-небудь “Гравітацію” Альфонсо Куарона чи “Марсіанина” Рідлі Скотта; міста галактичної імперії за виконанням недалеко пішли від імперії “Зоряних війн” за своєю масштабністю; правдоподібні спецефекти та різноманіття несхожих одна на одну планет - все це дійсно вражає, коли розумієш, що Apple зробили все, щоб якість була по-справжньому “кіношною”.
Дві головні ролі виконали відомі актори Джаред Гарріс, якого ви знаєте за серіалом “Чорнобиль” та Лі Пейс з трилогії “Гоббіт”. Джаред грає Селдона, а Пейс - імператора. І що мені особисто подобається у “Фундації”, так це неоднозначність головних героїв. На ділі, Селдон - один з протагоністів на боці добра, а імператор - уособлення диктатури та влади. Та під час перегляду розумієш, що Селдон має свої таємні скелети в шафі, а в імператорі навпаки відчувається певна людяність. А тому неможливо почати безмежно любити та вболівати за одного і ненавидіти іншого, а хочется саме розібратися, що до чого.
Також підкупає історія саме з наукової точки зору. Окрім того, що тут багато цікавих космічних теорій, є ще гіпотеза про те, що математичний аналіз допомагає розрахувати та побачити майбутнє - саме це змушує очікувати на нові епізоди із певним захопленням. Автори розумно обійшлися з тематикою, яка в них була на руках: якщо спілкуватися з шанувальниками книги, то більшість задоволена результатами.
У серіалу мало шансів стати культовим та розірвати рейтинги за переглядами, проте це не заважає бути йому просто якісним та цікавим. Історія тримає, актори працюють на повну, візуал захоплює, а атмосфера змушує повірити у запропонований світ. Цього вже достатньо, щоб рекомендувати “Фундацію” до перегляду.