Зазвичай, лише справжній поціновувач оперного мистецтва впевниться, що ознайомлений зі змістом твору напередодні відвідин спектаклю, аби мати змогу отримати від нього найбільше задоволення та бути в курсі всіх сюжетних перипетій. Проте я впевнена, що прем’єра опери «Вишиваний. Король України», викликала бажання поцікавитись і менш «сумлінних» глядачів, адже ця постановка є однією з найгучніших подій українського музичного мистецтва останніх років. Авторами твору стали композиторка Алла Загайкевич і письменник та поет Сергій Жадан, який виступив у якості лібретиста, диригентом-постановником став Юрій Яковенко, а режисером – художній керівник Івано-Франківського драмтеатру Ростислав Держипільський. Та й саме місце всеукраїнської та світової прем’єри – ХНАТОБ імені М. Лисенка / Схід Опера – є не те, щоб неочікуваним, але трохи незвичним. Авжеж, ця непересічне явище для музичного життя Харкова. Отож, для глядача було достатньо приводів зацікавитися цією подією та трохи «посерфінгувати» просторами Інтернету в пошуках інформації.
На щастя, відомостей про постановку було вдосталь, і кожен бажаючий міг дізнатися як про історичний контекст подій опери, про масштабний проект, частиною якого вона стала (продюсерка проекту – голова ГО «Центр українських ініціатив» (Відень) Олександра Саєнко), так і про численні «вперше» та «най». Більше того, можна було навіть заздалегідь придбати спеціально видане лібрето з красивим концептуальним оформленням. Тож, в медіапросторі було сформовано певний «горизонт очікувань» стосовно того, що ми побачимо й почуємо на постановці. На щастя, як і має це робити добрий художній твір, опера не лише виправдала чи не виправдала чиїхось сподівань, але й надала нам можливість сприйняти її зміст у певній множині вимірів.
Очевидно, на перший план виходить історична складова сюжету. Головний герой опери – реальна історична особистість з неординарною біографією. Вільгельм фон Габсбург, представник королівської династії, дивовижно поєднав свою долю з долею України, ставши Василем Вишиваним. Окрім нього, до дійових осіб твору увійшли такі історичні персонажі, Петро Болбочан та Павло Скоропадський, а наприкінці опери у священнику Вишиваний впізнає Андрія Шептицького. До того ж, більшість подій опери відбуваються під час Першої світової війни, а також української революції 1917 – 1921 років, що також мало б надавати опері рис історичності. Проте, про неї можна говорити лише опосередковано, ця історичність стає необхідною канвою, на якій розміщуються теми дещо ширшого характеру.
Перш за все – це особиста історія Вишиваного, історія його здійснених виборів та їх наслідків. Власне, вся опера представляє нам процес рефлексії головного героя, спроба оцінити кожен свій ключовий вибір в житті, аби прийти до висновку, що, незважаючи на, здавалося б, поразку, йому не варто ні про що шкодувати. Так формуються два виміри оповіді: безпосереднє «зараз» Вишиваного – 1947 рік у Лук’янівській в’язниці, а також ряд марень-споминів, пов’язаних з Україною: від перших дитячих вражень про неї у розмові з батьком, до того моменту, де він майже став королем України. Ці два виміри оповіді представлені нам у двох інтро опери. В першому ми бачимо допит Вишиваного (у виконанні провідного соліста Харківської опери Володимира Козлова) слідчим (роль якого зіграв головний режисер ХНАТОБу Армен Калоян) у Лук’янівській в’язниці у 1947 році, у другому – діалог головного героя з Людиною в чорному, в якому йде мова про голоси з минулого, що їх чує Вишиваний. Так нас запрошують до подорожі примарним світом спогадів ув’язненого. Саме голоси стають структурною одиницею твору, замість звичних для опери сцен чи номерів. Це підкреслює особистісний, суб’єктивний характер наративу, адже ми бачимо події, які мають найбільшу вагу саме для головного героя.
Іншою темою, яка проглядається в сюжеті опери є доля українського народу. Так, дуже актуальною сприймається історія з міграцією українців у пошуках власної долі у першій дії. Пронизливе аріозо Чоловіка з чорною валізою (чудово виконане Олексієм Вєтровим) звучить як чумацька пісня нового часу. Не може не резонувати з нашою сучасністю і сцена на початку другої дії, яка розгортається на Східному фронті, де сакральне свято Різдва стає приводом для короткої розмови солдатів ворожих таборів.
Звісно, що тема війни також є важливою в творі. Опера складається з двох дій (вони, в свою чергу, діляться на голоси), де в першій ми спостерігаємо спогади Вишиваного з мирного життя до війни, а у другій – епізоди воєнного часу. Проте ця війна – не просто події 1917-1918 років, це війна як людська трагедія, і наша трагедія в тому числі. Очевидно, присутність політики складно було б оминути в контексті сюжету, проте у «Вишиваному» політична складова не набуває нав’язливих рис. Автори вміло змогли віднайти необхідні слова та інтонації, які ніколи не сприймалися пафосно чи плакатно, тож політичність сюжету стала частиною історій людей, які завжди тут на першому плані.
Музика опери вирізняється підкресленою експресивністю, яка втілена, перш за все, у лінії вокальних партій. Протягом прослуховування твору можна було розчути ритмоінтонацію, в якій поєднується тріольний ритм з «коливанням» звуків мелодії при широкій амплітуді. Варіанти цього мотиву репрезентовані у партії Вишиваного вже у першому інтро, а згодом цей мотив також у вигляді варіантів слухач може впізнати у партіях і інших дійових осіб, ніби у своїх спогадах головний герой задається одним і тим самим питанням, не знаходячи відповіді. Експресивний план вокальних партій опери доповнює вокальна техніка Sprechgesang (з німецької – мовний спів), а також спеціальна манера співу, яка передбачає комбінування вокалістом декількох тембрів та активної ролі у формуванні звуку дихання. Яскравими контрастами до сольних номерів виступають ансамблі та хорові сцени, де відчувається чітка ритмічна «чеканність», у певному сенсі механістичність. Це на музичному рівні створює антитезу «особистісне – колективне», де останнє несе загрозу знищення того індивідуального, що є в кожному з нас. Ключову роль в музиці опери відіграє електронна партія (електронікою наживо керував Георгій Потопальський, який також відповідав і за програмування електронної партії). Її звучання сприяє очуженню музики, яку виконує оркестр, а також занурює і забирає нас із того чи іншого спогаду Вишиваного, на музичному рівні утворюючи цілісність сюжету.
...спогади Вишиваного ніби вибудовують його власну «карту душі»
Персонажів опери, які не мають реальних історичних прототипів (як, до речі, і власних імен), можна трактувати не лише в умовах заданим лібрето функцій. Оскільки все, що ми спостерігали на сцені, було пропущеним через «фільтр» свідомості Вишиваного, ці персонажі набувають додаткових значень. Не відмовимо собі в задоволенні здійснити ряд спостережень в дусі К. Г. Юнга. Так, у персонажі Людини в чорному можна впізнати метафору архетипу Тіні, зустріч з якою є ключовим етапом процесу становлення особистості, а образ Дівчини нагадує нам про архетип Аніми – джерела почуттів і настрою чоловіка, його зв’язок з Безсвідомим. В цьому руслі особливого значення набуває і аркан мисливців з першої дії, який несе функцію обряду ініціації головного героя, його перехід до статусу дорослого чоловіка, який тепер може вбивати. Таким чином, спогади Вишиваного ніби вибудовують його власну «карту душі», якою він проходить шлях для визначення самого себе, а топонімами цієї карти, в результаті власного вибору героя, стали українські реалії початку минулого століття.
Оспівування свободи людини, яка передбачає і свідому відповідальність за власний вибір та дії, стало центральним меседжем опери, який резонує з кожним з нас на різних рівнях. Немов Вишиваний, кожен з нас колись залишиться сам на сам зі своїми спогадами, жалями, страхами та докорами. Тож є привід замислитися – що зрештою відповідатимемо на «допиті» ми самі, і чи зможемо, так само, як Вишиваний, не знищити ідеали власної мрії, хоча б їм і не судилося бути втіленими у реальності.
Ангеліна Мамона
Текст створено учасницею інтенсиву «Критична сила» у межах Всеукраїнського оперного форуму Opera UA 2021, який відбувся за підтримки Українського Культурного Фонду та у партнерстві із Харківським Національним академічним театром опери та балету ім. М. Лисенка / Схід Opera