Неодноразово визнаний найкращим драматичним театром Німеччини (за результатами щорічного опитування німецького журналу Theater heute 2019 та 2020 років), Münchner Kammerspiele цього року зробив акцент на Східну Європу. Цією нагодою скористались в українському Театрі драми та комедії на Лівому березі Дніпра. У листопаді його команда поїхала до Німеччини, де спільно з тамтешнім закладом створювала виставу «Офелія. Вихід з води».
Український показ мав відбутись на початку грудня, але через карантинні обмеження німецька команда не змогла прилетіти до України. У середині грудня українська команда знову відвідає Мюнхен, де заплановано два покази «Офелії». Українські прем'єри ж перенесено на весну. Проєкт реалізують в межах міжнародної лабораторії «Митці. Точки перетину» за підтримки УКФ. Про досвід співпраці розповідають учасниці та учасники процесу.
Про що вистава?
«Офелія. Вихід з води» – перший проєкт співпраці в межах програми «Sisterhood: далекі близькі», яка дала можливість обом театрам закласти фундамент для багатьох майбутніх подій та проєктів. Протягом місяця в Німеччині акторки українського театру Анастасія Пустовіт та Марина Клімова брали участь в створенні вистави спільно з німецькою акторкою Едіт Салдана. Також над виставою працювали режисер Алек Нєміро, композитор Матіас Кремсрайтер, драматург Меді Морадпур, художниця Марлен П’єро. Проєкт ставить на меті надати голос Офелії, уявити альтернативні шляхи її життя та долі: що якби вона не покінчила життя самогубством?
«Коли ми прочитали сценарій, то багато чого змінили. Наприклад, самі писали шматки тексту про те, що нас турбувало на тему Офелії. Ми розкривали тему героїні не по Шекспірівському Гамлету, а якою вона могла би бути у цей час, 20 років назад, 100 років назад», – розповідає Марина Клімова. – «Були питання: “Як ви вважаєте, якою вона ще могла б бути? Які у неї ще могли б бути відчуття та сприйняття? Як вона могла б взагалі вплинути на саму історію, якби вона не потонула?”».
(Робочі фрагменти вистави «Офелія. Вихід з води», які можна знайти на Youtube-сторінці Театру на Лівому березі)
Які враження від співпраці?
В роботі двох театрів багато чого схожого, але є й відмінності. За словами акторок, в німецькому театрі відчувається словосполучення «театральна махіна» – це і 10-поверхова будівля театру, і багато сцен, і величезний штат працівників, починаючи від робочих сцени та закінчуючи художниками та драматургами.
«Робота режисера й акторів, коли вони талановиті, нічим не відрізняється від тієї роботи, що відбувається в нашому театрі в Києві. Але я не очікувала, що з першого дня проєкту будуть костюми, світло, репетиційні приміщення, весь реквізит. По факту, в нас було майже все. Тільки залишилося трохи доробити художню частину. Музика створювалася тут і зараз – під час роботи. В технічному плані німецькі театри краще підготовлені» – свідчить Анастасія Пустовіт. До того, під час відвідин студентської постановки акторку вразив рівень організації університетських вистав: «...скільки можливостей надається молодим режисерами, як вони працюють, і це щоб просто захистити курсові роботи на другому чи третьому курсі. Мене це дуже приємно здивувало. Я задумалася, що в нас зовсім інша історія з цим всім. Наскільки в них є відкритий доступ не лише до перегляду будь-яких вистав, а й участі в різних колабораціях».
(Фото з репетицій вистави «Офелія. Вихід з води»)
І для Пустовіт, і для Клімової це був перший досвід роботи з німецьким театром. Для німецької сторони співпраця з українцями також була новою. «Я вперше працюю з українською командою, і я просто в захваті. Було дуже надихаюче працювати над такою темою з людьми з іншою культурою та іншою мовою. Наприклад, я працював з кількома міжнародними командами з Бельгії, Польщі та Нідерландів. Але ця співпраця була для мене чимось особливим» – запевняє Алек Нєміро, автор ідеї і режисер вистави «Офелія. Вихід з води». Нєміро подобається працювати з іноземними командами, бо доводиться сильно змінювати свій світогляд і мислення. Репетиції стають більш фізичними, адже є деякі мовні бар’єри, які потрібно просто перестрибнути, використовуючи все тіло. Роботу з українською командою Алек називає «унікальною», а «Настю та Марину» – «феноменальними акторками, які працюють незалежно» та надихають своїм підходом до театру.
Що ще у планах?
Протягом лабораторії в Мюнхені команди кооперувались, працювали та навчались один в одного. Поки проходили репетиції вистави, частина команди з українського боку знайомилась з внутрішнім укладом Каммершпілє, спілкувалася з керівниками різних департаментів, брала участь в репетиціях та вивчала внутрішню організацію театру, щоб згодом імплементувати цей досвід в українському театрі.
«По-перше, впродовж лабораторії ми придумали ще один проєкт, театральний марафон, який, маю надію, ми зможемо реалізувати навесні» – ділиться Стас Жирков, директор і художній керівник Театру на лівому березі. – «По-друге, ми спілкувалися про внутрішнє налаштування роботи театру, серія цих спілкувань ще попереду, тому ми спробуємо трохи змінити структуру всередині театру, бо хочемо найкращі приклади з Німеччини, Польщі, Литви та інших країн долучати до себе і намагатися працювати в нових системах. Наразі, завдяки співпраці з мюнхенським театром, ми усі отримуємо міжнародний досвід, і це стосується не лише керівництва та актрис нашого театру, він стосується і наших адміністраторів, художників, зав. постановочної частини – це велика комплексна робота з боку всього театру».
Напрацювання до вистави «Офелія. Вихід з води» можна подивитися у відеофрагменті – за посиланням. Деталі та новини щодо проєкту шукайте на сайті, Facebook- та Instagram-сторінках Театру на Лівому березі.