Виникає враження, наче Netflix цього року хоче встановити якийсь рекорд. Адже та кількість хітових фільмів і серіалів, які компанія випускає 2021-го, дійсно феноменальна. Не встиг світ оговтатись від хайпу після «Гри в кальмара», як зненацька платформа презентує мультсеріал «Аркейн» — екранізацію відомої відеогри «League of Legends». І за лічені дні серіал стає мегапопулярним у всьому світі, займаючи перші місця у глядацьких рейтингах багатьох країн. Ми ж, як завжди, хочемо зрозуміти, у чому секрет успіху та чи вартий проєкт того галасу навколо нього.
Потрібно зазначити, що це вже не перша спроба Netflix зробити анімаційну екранізацію тієї чи іншої відеогри. Раніше ми бачили трохи невдале аніме за всесвітом «Дота» та чотирисерійне аніме за «Оселею зла», яке також ніхто особливо не зацінив. Проте з «Аркейном» склалось інакше. На відміну від тієї ж «Доти», де зрозуміти події могли лише справжні фанати гри, «Аркейн» — це самостійний серіал, який буде цікавий пересічному глядачеві, далекому від всесвіту оригінальної відеогри.
«Аркейн» — це чергова антиутопія, що вкотре говорить про соціальну нерівність та класовий поділ на бідних і заможних. Історія розповідає про жителів двох районів Пілтовер та Заун, що ворогують між собою. Хтось хоче змін і отримання ресурсів, які в них відсутні, а інші мріють залишити те життя, що мають. У центрі сюжету опиняються дві сестри Вай та Паудер, які вирішують пограбувати наукову лабораторію в Пілтовері, що і призводить до загострення конфлікту між районами.
Насправді екранізація відеоігор — це завжди справа дуже невдячна та складна для кіношників. Глядачі постійно поділяються на два табори: звичайні люди, незнайомі з першоджерелом, та фанати, що дуже прискіпливо ставляться до кіновтілень своїх улюблених ігор. Перед авторами стоїть завдання захопити увагу та любов перших і водночас не образити других. І здебільшого кінодіячам не вдається утримати цей баланс, тому вони або роблять занадто узагальнене кіно, що втрачає всю глибину першоджерела, як це було з «Кредом вбивці», або навпаки — знімають так, що розуміють фільм лише шанувальники гри, а пересічні глядачі залишаються з багатьма запитаннями, як це було з «Варкрафтом». Більш-менш вдалі екранізації ігор можна перерахувати на пальцях обох рук, і то з певними обмовками та знижками. У випадку з «Аркейном» не хочеться робити знижки, бо це самодостатній серіал, якому якраз вдається зробити так, щоб обидва табори глядачів були захоплені побаченим.
Я з оригінальним «LoL» не знайомий, а тому суджу винятково з боку глядача серіалу. І що Netflix вдалося — так це з перших хвилин захопити мою увагу та змусити мене хотіти вмикати кожен наступний епізод. Серіал ідеально балансує між розкриттям своїх філософсько-ідейних мотивів і екшном, що не дає засумувати і тримає тебе постійно прикутим до екрану. Тут однаково класно прописані діалоги, які цікаво слухати, та різноманітний екшн, чия винахідливість просто вражає: неймовірна хореографія бійок, видовищні погоні, дуже влучний slow motion, динамічні перестрілки — усім цим насичений «Аркейн». Той випадок, коли автори не забувають про «подумати» для глядача, але й видовищність не лишають поза кадром. Саме так і має працювати ідеальне розважальне кіно, адже всі вже втомилися від порожніх блокбастерів, які нічого, окрім візуальних ефектів, не можуть дати глядачеві.
«Аркейн» також нікуди не поспішає з подіями й розкриттям персонажів. Це саме та помилка, якої часто припускаються автори екранізацій відеоігор. Щоб далеко за прикладом не ходити, можна згадати «Доту», де тебе закидають одразу в епіцентр подій, і хто був незнайомий із ЛОРом, так нічого й не зрозумів. «Аркейн» тут виявився куди розумнішим і цікавішим, адже творці серіалу усвідомлюють, що його дивитиметься багато непідготовлених глядачів. Він поетапно знайомить нас зі своїм світом і його головними героями та не бере з гри зайвого, що могло б завадити сприйняттю сюжету. Серіал концентрується передусім на сестрах Вай та Паудер, а також на їхньому опікуні Джейсі, змушуючи нас встановлювати емоційний зв’язок саме з цими персонажами. Нам хочеться за ними спостерігати, їм співчувати та знати, що буде з ними далі. Звісно, я розумію: так має бути в будь-якому більш-менш якісному кіно чи серіалі, але якраз цього часто не вистачає екранізаціям комп’ютерних ігор, а тому я вважаю важливим акцентувати тут увагу.
Та хай там що, головна перевага мультсеріалу — саме його унікальна та неперевершена анімація, від якої не хочеться відривати погляд. Автори поєднали тривимірне зображення з мальованим 2D, створивши дивовижний екранний світ, де співіснують магія та високі технології. Анімація «Аркейна» саме така, щоб, переглядаючи, хотілося ставити на паузу під час кожної зміни кадру, аби розгледіти якомога більше різноманітних деталей.
Також варто зауважити, що глядачі, які звикли до зони комфорту від Netflix — коли всі серії одразу виходять на платформі в один день — вимушені будуть прийняти той сумний факт, що цього разу стримінг випускає по три епізоди кожної неділі, а тому подивитися весь сезон за ніч поки неможливо.
Це буде занадто популістський висновок, але здається, що сьогодні «Аркейн» — найкраща в історії кіно екранізація відеогри, автори якої врахували всі можливі аспекти, аби всіх задовольнити. Тут ідеально поєднують ідею та розвагу, дають цікавих головних героїв, глибоко працюють над створенням світу та змушують глядача ставити собі філософські питання на тему: що краще — природа чи технології, які з кожним днем усе вигадливіші та складніші. Приблизно таке ми хотіли отримати від другого сезону «Любов, смерть та роботи», але дочекалися цього лише за пів року в «Аркейні». Залишається тільки подякувати Netflix, що досі клопітливо працюють над створенням мейнстримних проєктів. Дивитись абсолютно всім.