В українських кінотеатрах з’явився новий мультфільм від Disney, який сподобається не тільки дитячій авдиторії, але й дорослим. Більш докладно — у новому матеріалі Yabl.
Про що мультфільм? Він розповідає неймовірну історію про колумбійську родину Мадриґал — вона живе в будинку, який захований від усіх у горах та тропічних лісах. Навколо цього будиночка розкинулося дружнє містечко з назвою Енканто. Кожна дитина сім’ї Мадриґал має унікальну суперсилу, однак Мірабель нічого не отримала… Чи зможе дівчина, на яку майже ніхто не звертає уваги, допомогти своїй сім’ї, коли магія опиниться під загрозою?
Слід зазначити, що постановники «Енканто», Джаред Буш та Байрон Говард, були режисерами хітового мультфільму «Зоотрополіс», тому їхня нова робота (за участю Чаріз Кастро Сміт) викликала додатковий інтерес. Disney останнім часом робить усе більш явну ставку на сиквели та ігрові ремейки, але не забуває й про оригінальні проєкти — 2021 року це вже друга така анімаційна стрічка (перша — «Рая та останній дракон»).
Після перегляду складно утриматися від порівняння з «Коко», де сюжет також вишиковувався навколо великої родини. Подібність дійсно є, проте вона переважно стосується атмосфери, тоді як проблематика зовсім різна. Якщо «Енканто» не має нічого, що може здивувати, то «Коко» копає досить глибоко, до того ж кожна тема розкривається дивовижно. Так, це можна вважати орієнтиром, але нічого страшного, якщо та чи інша стрічка йде зовсім іншим шляхом. У нашому випадку «Енканто» буде більш зрозумілою історією для дітей, бо матеріал подається прямолінійно.
Проста та зрозуміла подача — зовсім не вирок, бо це усвідомлений вибір авторів, які все ж таки роблять класичний для Disney продукт, тоді як згадана вище анімація «Коко» — Pixar, де полюбляють більш глибокі та сміливі історії. Окремо виділимо передісторію, яка відносить нас до неспокійних часів у Колумбії: завжди цікаво спостерігати за новим сетингом, хоча особливого занурення не відбулося (як це зробили з мексиканським колоритом та світом мертвих у «Коко»). Чи стало це проблемою? Зовсім ні, бо родина Мадриґал велика й різноманітна — це ж стосується як характерів, так і магічних здібностей.
Історія вдало розкривається завдяки музиці від Джермейн Франко та пісням від Ліна-Мануеля Міранди, який останнім часом перетворився на того, хто може працювати з абсолютно різним матеріалом, створюючи відповідну атмосферу. Пісні, жарти, танці — усе дуже органічно вплітається в те, що відбувається на екрані, інколи влаштовуючи невеличкий карнавал, який обмежений стінами будинку або горами навколо містечка.
Дещо розчарували вторинність сюжету та нелогічність деяких рішень головних героїв: була відчутна нестача класичного злодія, бо історія будується лише навколо родини Мадриґал та труднощів, із якими доводиться зіштовхуватися містечку Енканто. Ні-ні, порушені питання пошуку себе в навколишньому світі, заздрості та несправедливого ставлення не лише чужих людей, але й близьких ніколи не втратять актуальності, бо так вже ми влаштовані, і в цьому випадку немає різниці, говоримо ми про Колумбію чи Україну. Але однієї актуальності недостатньо — це факт, тому «Енканто» не в змозі дійсно зачепити під час перегляду, залишаючись більшою мірою гарною обгорткою.
Як би там не було, мультфільм виконує своє основне завдання, адже не варто забувати, що перед нами сімейний продукт, і зроблений він справді якісно. Яскраві фарби, вдалий гумор і ритмічні пісні відмінно підходять для перегляду на великому екрані, де всі ці складові набувають додаткового підживлення та привабливості. Якщо хочеться чогось більшого — завжди можна увімкнути «Коко».
