Після успіху «Гри в кальмара» південнокорейські серіали — від «Мого імені» до «Поклику пекла» — усе частіше з’являються в топах Netflix. Остання південнокорейська новинка «Море Спокою» не виняток. Дистопічний сайфай, у якому грає один з найпопулярніших азійських акторів Кон Ю («Потяг до Пусана», «Гра в кальмара»), стрімко піднімається в українському рейтингу найпопулярніших шоу. Це шедевр? Ні. Варто дивитися? Так! Пояснюємо, чому.
Південна Корея вже давно перебуває в авангарді кінематографічної індустрії. Це підтверджує ціла низка успішних проєктів — від «Паразитів» до «Гри в кальмара» та «Поклику пекла». Проте один жанр, який вдається корейським кінематографістам не надто добре, це наукова фантастика. Саме тому, коли стало відомо, що Netflix зніме першу корейську науково-фантастичну драму «Море Спокою», це викликало у критиків чимало скептицизму.
Частково цей скептицизм виявився виправданий: «Море Спокою» точно не шедевр. Проте це все одно хороше шоу, яке нічим не поступається багатьом західним проєктам на кшталт канадсько-американського серіалу «Темна матерія». А багато в чому навіть перевершує їх.
Серіал заснований на короткометражному фільмі The Sea of Tranquility, який вийшов 2014 року і має гостроцікаву концепцію. Події серіалу розгортаються 2075 року. Земля майже перетворилася на пустелю. На планеті не йдуть дощі, моря — висохли. Щоб вижити, людство ретельно економить воду. Кількість води, яку отримує та чи інша людина, залежить від її соціального класу. Заможні люди отримують вдосталь ресурсів. Бідні — значно менше, і часто хворіють.
Намагаючись виправити ситуацію, корейська влада вербує людей для секретної місії на Місяць, яка теоретично може врятувати людство. Управління космічної авіації обіцяє потенційним учасникам різноманітні винагороди та привілеї — зокрема, «талони», за які можна отримати безлімітну кількість води.
Цинічна вчена-астробіологиня Сон Джі Ан не поспішає погоджуватися на пропозицію і налаштована скептично. Проте все змінюється, коли вона дізнається, що місія відбуватиметься на корейській місячній науково-дослідницькій станції «Пархе».
П’ять років тому там стався дивний інцидент. 100 працівників станції, зокрема, сестра Сон Джі Ан, яка була на «Пархе» головною дослідницею — загинули. За офіційною версією, вони померли від витоку радіації. Сон Джі Ан у це не вірить. Вона погоджується взяти участь в операції, сподіваючись з’ясувати справжню причину трагедії.
Після кількох етапів підготовки та низки брифінгів Сон Джі Ан та десятеро інших космонавтів, серед яких харизматичний капітан Хан Юн Дже, комунікабельна медичка Хон Га Йон та відомий офіцер Рю Тхе Сок, вирушають на Місяць.
За попереднім планом, місія має тривати усього 24 години і бути доволі простою. Команда має дістатися станції, забрати загадковий зразок, який на ній досліджували, та повернутися назад.
Проте коли екіпаж наближається до Місяця, щось іде не так, одне з кріплень, які під’єднують посадковий модуль до ракети-носія, від’єднується. Команді доводиться аварійно садити корабель.
Судно ледве не розбивається об поверхню Місяця, однак зрештою сідає на краю прірви. Члени екіпажу терміново вибираються з судна, після чого корабель «сковзає» зі скелі.
Перед командою постає непросте завдання — дістатися до станції, перш ніж у них закінчиться кисень. За законами жанру, під час подорожі єдиний член екіпажу, який був на станції раніше, помирає від поранення.
Після цього сюжет лише набирає обертів. Діставшись до станції, команда Хан Юн Дже дізнається, що колишній персонал загинув зовсім не від радіації. Працівники станції загадково потонули. Несподівано з’ясовується, що на зразки полює інша організація, і на цьому відкриття не завершуються.
Режисер Чхве Хан Йон та сценаристка Пак Ин Кьо продовжують вводити все нові елементи, через що серіал періодично нагадує то «Чужого», то «Доктора Хто», то «Заразу» Стівена Содерберга.
Усе це підвищує градус саспенсу та змушує натискати кнопку «наступний епізод», проте з часом сюжетних ліній стає так багато, що за ними складно стежити. Навіть більше, автори серіалу самі не встигають їх розкрити.
У результаті їм вдається більш-менш реалізувати лише основну лінію, хоч й та викликає багато запитань через відкриту кінцівку.
Те саме з персонажами. «Море Спокою» — винятковий з погляду акторського складу серіал. Авторам шоу вдалося зібрати майже всіх найпопулярніших корейських акторів. Капітана Хан Юн Дже грає зірка «Потяга до Пусана» та «Гобліна» Кон Ю. Роль Сон Джі Ан дісталася Пе Ду Ні, відомій за «Королівством» та «Восьмим чуттям». Рю Тхе Сока грає айдол, член бойзбенду MBLAQ Лі Джун, лікарку Хон Га Йон — Кім Сон Йон («Незаплановане кохання»). Актор-ветеран Хо Сон Те («Гра в кальмара», «За межами зла») виконує роль Кім Че Сона, керівника Групи з Ресурсів Управління космічної авіації. Нікого з них не можна звинуватити в поганій акторській грі. Однак після перегляду запам’ятовуються лише головні персонажі — Сон Джі Ан та Хан Юн Дже. Причина прозаїчна — тільки вони мають добре прописані історії.
Автори приділяють чимало часу, щоб показати стосунки Сон Джі Ан з сестрою, травму від втрати близької людини та те, як усе це впливає на рішення, які вона ухвалює під час місії. Вони детально зображують бекґраунд суворого капітана Хан Юн Дже та пояснюють, чому він конфліктує з Сон Джі Ан.
Однак інші персонажі мають лише кілька скупих рядків діалогу й розкриті поверхнево. Навіть Рю Тхе Сок, який формально входить до основного складу. Тому виникає враження, що цим титулованим акторам просто нічого робити в «Морі Спокою».
Усе це — безперечний прорахунок режисера Чхве Хан Йо та сценаристки Пак Ин Кьо. Отримавши вісім епізодів замість 30 хвилин короткометражки, вони вирішили створити масштабну та складну історію, хоча набагато ліпше було б звузити фокус і не обтяжувати оповідь.
Проте навіть із цими вадами та кількома сценами, які відверто суперечать законам фізики, проєкт складно назвати провальним. Це — не винятковий, проте вартий перегляду серіал. Він має цікавий сюжет, хороші віжуали та героїв, яким хочеться співчувати. І, що найголовніше, порушує важливі теми. «Море Спокою» змушує замислитися про майбутнє людства та про те, на що люди готові піти, аби вберегти себе в катастрофічних обставинах.