«Здається, у мене є план…» Саме такі думки були в голові Річарда Вільямса щодо долі двох доньок його багатодітної сім’ї. Чоловік поставив мету — привести дівчат до титулів у жіночому тенісі, і він зробить усе можливе, щоб діти досягли успіху попри перепони на тернистому шляху. Якою вийшла спортивна драма про батька одних із найвеличніших тенісисток світу — читайте в новому матеріалі Yabl.
«Король Річард» — спортивна драма, яка розповідає про нестандартні методи виховання Річарда Вільямса. Головна мрія чоловіка — забрати доньок Вінус та Серену з небезпечних вулиць Комптона та допомогти їм підкорити вершини в тенісі. Ця історія про те, що інколи досягти неможливого можна лише завдяки підтримці сім’ї, наполегливості та непохитній вірі у власний успіх; і тоді розмови про те, що кожен з нас може змінити світ, уже не здаються проявом надмірної самовпевненості.
Стрічка переносить нас назад у часі — у роки, коли Вінус та Серена були дітьми, і про них ніхто не знав. Атмосферна картинка, приємний музичний супровід і концентрація на цікавих персонажах забезпечили занурення в непросту історію, яка могла привести до грандіозного провалу зі зруйнованими особистостями. Звісно, ми вже знаємо, чого досягли сестри на тенісних кортах, тому акцент саме на дитинстві та їхньому вихованні — виправданий, до того ж творці фільму вміло вплели й соціальні підтексти (сім’я жила в гето, чи могло бути інакше?)
Такі картини, в основу яких покладені реальні історії тріумфу (особливо — оглушливого), нерідко страждають через навмисне прикрашання того, що відбувається. Знайомо, чи не так? І це не кажучи про героїв, погані риси яких спеціально розмиваються або зафарбовуються більш привабливими, глянсовими фарбами. На щастя, «Король Річард» із цим не стикнувся, бо головного персонажа складно назвати притягальним (звісно, я маю на увазі аж ніяк не зовнішність). Розвиток героя додає глибини, але водночас ніяк не впливає на заданий на самому початку курс — зіткнення крайнощів.
Як вам ідея щодо планування життя своїх дітей, які ще не з’явилися на світ? Це навіть звучить досить дивно — майже 100 сторінок з програмою виховання та тренувань, що робить неможливим «поворот не туди», який так легко здійснити на вулицях не тільки Комптона, але й будь-якого іншого міста. Такий підхід — вельми неоднозначний, бо немов придушує твою сутність, ставлячи на перше місце якусь конкретну ідею.
Потрібно розуміти: якими б не були зусилля чи поневіряння, досягти чогось видатного в будь-якому спорті неможливо, маючи лише бажання — своє чи твого найближчого оточення. Серена й Вінус не стали б визначними тенісистками, якби не мали схильності до цього виду спорту, і цей факт не можна відсувати на другий план, пропускаючи вперед маніакальну цілеспрямованість їхнього батька. Так, він жертвував заради них усім: вільним часом, грошима, навіть здоров’ям, але це ж підштовхувало на жертви й інших членів сім’ї.
Інколи сліпа віра Річарда у свою правоту, що схожа на проходження мінного поля, навіть обурювала. Неприйняття стає чудовим магнітом — поступово глядач усе більше занурюється в історію про героя та його балансування на межі неоднозначності й нездатність визнати згубний вплив егоїзму, що отруює вчинки та мимоволі змінює життєвий шлях. Найгірше те, що через це змінюється й життєвий шлях твоїх близьких: це особливо актуально щодо дітей, які просто йдуть за тобою.
Як би там не було, «Король Річард» стає історією про те, як божевільний план все ж таки вдалося реалізувати. Ціна — висока, для деяких — неприйнятна через подекуди зайвий тиск, що межує з тиранією в її чистому вигляді. Вінус та Серена отримали свої корони тенісного світу, бо ніхто не посперечається з тим, що їхній вплив на спорт — колосальний. Але є дещо важливіше, ніж корона на твоїй голові, і це — приклад для всіх молодих людей, які вже визначилися, з чим саме хочуть зв’язати своє життя. Ми ніколи не будемо в рівних умовах, бо завжди є ті, у кого кращі домівки, освіта, умови для професійного зростання, проте це можна обернути на свою користь, трансформуючи у стимул досягти бажаного всупереч усьому.
Хочеться вірити в те, що стрижень позиції Річарда Вільямса — насамперед любов, проте ще одна складова... це бізнес. Так, його доньки в певний момент стали дуже цінним активом, що головний герой підтверджує у швидкоплинних розмовах або навіть окремо підкреслює, надаючи своїм словам додаткової сили — сумнівний фундамент, з якого боку не дивись. Втім, має на це повне право, до того ж потрібно враховувати, що він також грав у рулетку з дуже високими ставками. Якби все пішло не за планом на самому початку, ніхто б і не дізнався, хто такі Вінус та Серена Вільямс, не кажучи вже про їхнього суворого та непоступливого батька.
«Король Річард» дуже вміло керує емоціями під час перегляду, максимально вдало використовуючи суперечливість головного героя. Ми одразу розуміємо, якою буде тональність оповіді та приймаємо правила цієї гри, де майже всю увагу краде батько талановитих тенісисток. Важливо, що все це не завадило приділити увагу не тільки донькам Річарда, які опинилися перед багатонадійними та бентежними дверима з назвою «Професійна кар’єра та багатомільйонні контракти», але й дружині, тренерам, суперницям.
Багатогранності згаданого вище не вдалося б досягти без прекрасного перетворення Вілла Сміта на Річарда Вільямса — навіть за нечисленними документальними матеріалами після самого фільму паралелі проводяться дуже легко. А чи були сумніви? Сміту не потрібно щось доводити, бо його рівень знає кожен, але саме таких ролей останнім часом йому дуже не вистачало. Справді глибоке занурення у свого персонажа, нетипова міміка, дискомфортна хода та нескінченна втома у погляді — здається, Віллу треба готуватися до багатьох номінацій та нагород (від «Золотого глобуса» до «Оскара»).
Слід згадати значний жест, на який готові далеко не всі голлівудські зірки: Вілл Сміт зі свого гонорару компенсував акторам фільму недоотримані бонуси. Така компенсація означає багато, до того ж акторський склад заслуговує на це, бо навряд чи в когось є претензії до їхньої гри — це стосується як більш досвідчених акторів, так і тих, хто робить лише перші кар’єрні кроки.
Тож що, хай живе король? У випадку Річарда Вільямса — радше так, чим ні, бо це спрацювало при фантастичному збігові обставин, але якщо виходити за межі історії, показаної у фільмі, відповідь буде категорично негативною. Річард коронував своїх доньок, і деякі мотиваційні елементи та жага дати найкраще дітям справді заслуговують на повагу, але… Не всі ми народжені, щоб перемагати на Вімблдоні та займати перші рядки в інших видах спорту, тому варто не забувати просту, але таку важливу річ: треба поважати думки та дії людей, що тебе оточують, особливо коли вони мають твоє прізвище.