16 січня 1957 року відкрився легендарний джазовий ліверпульський клуб «Cavern». Місце стало спочатку стартовим майданчиком для хлопців з гурту The Quarrymen, який потім змінив кілька назв і став культовим The Beatles. Всього за 10 років існування «бітлам» вдалося зробити революцію в музиці та музичному бізнесі. Але за славу довелося часто розплачуватися конспірологічними теоріями через те, що бенд постійно був оточений ореолом таємничості. Yabl пропонує топ-5 міфів про «Бітлз», які й до сьогодні живуть серед фанів.
Ніхто достеменно не знає, звідки цей міф узявся, але свого часу він добряче покрутив нерви серу Полу. Подейкують, що плітки про смерть музиканта почалися з 1967 року. Нібито справжній Маккартні потрапив у автомобільну аварію 1966-го, де й загинув, а потім підступно був замінений на свого двійника, щоб ніхто з фанів не помітив втрати одного з кумирів.
Відтоді студентами було опубліковано кілька статей, де «доводилася» теорія загибелі Маккартні. Музиканта питали про ці статті, але він усе спростовував. Проте 12 жовтня 1969-го на мічиганську радіостанцію ведучому Рассу Гіббу зателефонував якийсь Том і в прямому ефірі розповів, що Маккартні був згодом замінений двійником, якимось поліціянтом на ім’я Вільям Кемпбелл.
Така історія додала олії в полум’я «теорії змови», а тому фанати шукали знаки від гурту на обкладинках їхніх альбомів. Обкладинка «Abbey Road», у якій, на думку шанувальників теорії, зашифровано послання про смерть Пола. «Бітли», що перетинають перехід, зображують похоронну процесію: попереду Джон у білому — священник, за ним Рінґо в суворому костюмі — представник похоронного бюро, далі сам Пол із заплющеними очима і босоніж, до того ж іде не в ногу з іншими, — покійник, і Джордж у джинсах — могильник. Номер припаркованого на узбіччі автомобіля — LMW281F (LMW можна розшифрувати як Linda McCartney Weeps, а 1F можна прочитати як if, англійською — якщо; тобто Лінда Маккартні плаче, могло б бути 28 років).
Цей міф живе й до сьогодні. Фани «Бітлз» продовжують копати і шукати інформацію про смерть «справжнього Пола Маккартні». 2015 року з’явилася новина, ніби Рінґо Старр у своєму черговому інтерв’ю підтвердив, що події таки мали місце. Але насправді ніякого інтерв’ю зіркового барабанщика, де б він засвідчив смерть свого колеги по цеху, знайти неможливо.
Ще один серед найпопулярніших міфів про розпад культового гурту. Багато фанатів і досі вважає японку винною в тому, що «Бітлз» не стало. Треба розглянути питання в комплексі, адже розкол серед музикантів відчувався давно і не тільки через пані Оно, яка мала неабиякий вплив на Джона Леннона.
Суттєвими причинами можна вважати кілька речей: смерть менеджера гурту Браяна Епштейна, амбіції кожного з учасників гурту, безперервна підтримка іміджу «гарних життєрадісних хлопців», розбіжності в музичних пошуках і в останню чергу Йоко Оно.
Раптова смерть менеджера Браяна Епштейна, який, по суті, і побудував успішну кар’єру та канонічний імідж «Бітлз», виявила, що музичний бізнес ніхто з музикантів не готовий був переймати. «Бітлів» не цікавили питання грошообігу, а лише можливості писати музику.
До того ж вони були в заручниках образів, які свого часу їм нав’язав Епштейн і в яких вони не почувалися комфортно. Не варто забувати про амбіції, які виникли після того, як музиканти досягли успіху, адже кожен із них хотів бути відомим не лише участю в «Бітлз». Переступити через власні інтереси артистам було складно, тому почалися розбрат і чвари в колективі.
Тому й без того хитке майбутнє гурту було остаточно розбите, коли стикнулося зі спробами Джона Леннона відшукати щастя в сімейному та творчому житті разом із Йоко Оно. Але сама мисткиня не стала єдиною причиною розпаду «Бітлз».
Джорджа Гаррісона, як наймолодшого члена гурту, завжди опікували через його вік. Одного разу він невдало пожартував, що Пол та Джон постійно забирали в нього солодощі. Це спричинило бажання фанаток якнайбільше нагодувати Джорджа цукерками, і навіть живий виступ їх не зупиняв. Дівчата завжди прицільно кидали ласощі в бік хлопця, і через це кілька разів він ледь не залишився без ока.
Дісталося йому і в тім, що хтось пустив чутки, ніби Гаррісона вчив грати на гітарі Пол Маккартні. Цей міф спростовується доволі легко. Насправді Гаррісон вчив Пола та Джона грі на гітарі, адже сам займався з дитинства. І багато пісень «Бітлз» було написано завдяки новим акордам, яких товаришів навчав Джордж.
Але за часів The Quarrymen Пол Маккартні таки вчив одну з майбутніх зірок опановувати інструмент — Джона Леннона. Річ у тім, що грати на гітарі Джона спочатку навчала його мати Джулія, що володіла лишень банджо, на якому тільки чотири струни. Тому Полові довелося перевчити юного Леннона, сидячи перед дзеркалом (Пол — шульга), щоб його товариш міг правильно затискати акорди на гітарі.
Одного разу Джон Леннон на піку слави сказав, що The Beatles популярніші за Ісуса Христа. Обурена цією заявою радіостанція KLUE з невеликого техаського містечка провела акцію публічного спалення платівок та інших символів The Beatles, у якій взяло участь багато її слухачів. Наступного дня в будинок радіостанції вдарила блискавка, після чого обладнання вийшло з ладу, а диктор зомлів.
Насправді Джон не мав на меті образити почуття вірян. Він лише хотів зазначити, що під час «бітломанії» ім’я Ісуса Христа загалом траплялося рідше, аніж згадки про «Бітлз». Молоді люди рідше ходили до церкви у пуританській Америці, віддаючи перевагу концертам молодих хлопців. Цілком очевидно, що Леннон не акцентував увагу на популярності гурту, а радше казав про швидкоплинність слави будь-чого, але журналісти все вирвали з контексту.
Оригінальна цитата звучала так: «Християнство піде. Воно зникне та всохне. Не треба сперечатися; я маю рацію, і майбутнє це доведе. Зараз ми популярніші, ніж Ісус; я не знаю, що зникне раніше — рок-н-рол чи християнство. Ісус був нічого, але його послідовники тупі та пересічні. І саме їхнє збочення губить християнство в мені.»
До того ж 2012 року музичний блог газети Houston Press порівняв доступну інформацію в мейнстримних ЗМІ і, зрештою, зробив висновок, що Ісус популярніший, ніж The Beatles. 2015 року редакція газети The Philippine Star зазначила, що майже за пів століття після заяв Леннона все відбулося з точністю до навпаки: «Рок-н-рол мертвий, а християнство примножилося завдяки феноменальному зростанню католицизму під керівництвом Папи Франциска».
Багато фанатів дотепер упевнені, що «Let It Be» — остання платівка, яку записали «Бітлз». Відверто кажучи, це не зовсім коректна інформація. Так, «Бітлз» планували записати ще один альбом після «Abbey Road», щоб спробувати відновити командний дух і повернутися до живих виступів. Вони почали фільмування стрічки «Get Back», що мало завершитися концертом на даху. «Бітлз» хотіли записати нові пісні та зробити щось провокаційне своїм виступом просто неба.
Але не судилося. Після знімань гурт настільки пересварився, що про запис нового альбому і не йшлося. Водночас пішли вже відверті заяви про розпад «Бітлз». Тому для створення платівки запросили видатного саунд-продюсера Філа Спектора, який із демо-записів зміг зібрати альбом «Let It Be».
Документальні кадри цього періоду продемонстрував режисер Пітер Джексон у своєму мінісеріалі «Get Back», що вийшов на Disney+. Тож правильно вважати останньою плідною студійною роботою — «Abbey Road».
Міфологія довкола «Бітлз» тісно переплітається з реальністю. Тому якщо хочете знайти правду, варто просто пошукати.