Успішні екранізації ігор — рідкісне явище, але скільки б нам не доводилося розчаровуватися, деякі серії вже багато років «просяться» на великий екран. Uncharted — якраз той випадок, та чи вдалося творцям зробити якісне розважальне кіно? На жаль, проблем вистачає, однак свою авдиторію стрічка обов’язково знайде. Детальніше — у новому матеріалі Yabl.
Одна з найвідоміших комп’ютерних ігор оживає на великому екрані! До рук невтомного шукача пригод Нейтана Дрейка потрапляє загадковий артефакт — саме він може привести молодого авантюриста до острова, де заховано омріяні скарби. Однак є проблема: на ці скарби багато хто полює, і методи їхньої роботи залежні не лише від грошей, тому що ніхто з ворогів не буде сумніватися, чи проливати кров…
Екранізація популярної гри Uncharted (чотири основні частини та спін-оф The Lost Legacy) була питанням часу, оскільки в першоджерелі є все, щоб могла народитися потенційно успішна кінематографічна франшиза. Перші чутки про те, що Нейтан Дрейк завітає не лише на консолі PlayStation, але й у зали кінотеатрів, з’явилися ще 2008 року — відтоді минуло багатенько часу, щоби проєкт нарешті реалізували.
Немає нічого дивного в тому, що з кожним роком змінювалися режисери чи актори, та й головний герой значно помолодшав, якщо враховувати початкові плани, бо ми отримали офіційну звістку: Тому Голланду відійшла титульна роль, тоді як Марк Волберґ буде йому допомагати, примірявши наставницький образ Саллі. Чому це важливо? «Uncharted: Незвідане» — радше приквел до серії ігор (але з використанням вгадуваних елементів), бо Нейтан Дрейк у виконанні Голланда лише розпочинає свій пригодницький шлях, залишаючи позаду барменську кар’єру.
Прем’єра відбулася в найбільш вдалий момент, бо Том Голланд зовсім нещодавно спричинив справжнісінький бум у кінотеатрах із триквелом «Людини-павука», який наближається до позначки $1,8 млрд загальносвітових зборів — і це без Китаю! Слід зазначити, що блокбастер Marvel зібрав в Україні феноменальні 245 млн грн (рекордний показник), і його доробки продовжують дивувати й досі. Звісно, такий «підігрів» потенційного глядача майже напевно зіграє свою роль, однак між картинами складно проводити прямі паралелі — вони дуже різні, до того ж «Uncharted: Незвідане» лише запускає нову кіносерію, а не знімає вершки після виходу попередніх частин.
Вже з перших хвилин стрічки стає зрозумілою основна ставка творців — легка та невимушена атмосфера, яка ретельно присмачується жартами (як вдалими, так і не зовсім) та екшном різного масштабу. Складно вимагати чогось від фільму, який усіляко намагається йти по лінії дурниць і несерйозності, однак саме це й заважало повноцінному зануренню в історію — не полишало відчуття необов’язковості цієї екранізації, бо все це вже було раніше.
«Uncharted: Незвідане» нагадує дуже просту гру, де потрібно лише переміщатися з однієї точки в іншу, паралельно розгадуючи легкі головоломки, що, незрозуміло як, більше нікому не підкорялися десятиліття та століття. Але такі пригоди не захоплюють як слід, і це одна з головних проблем стрічки. Відразлива нереальність того, що відбувається на екрані, і дивні вчинки героїв, які чомусь постійно забувають, що таке логіка й досвід, викликають багато запитань, хоча деякі екшн-сцени все ж таки вдалися — на великому екрані таке має дійсно епічний вигляд.
Неоднозначні враження залишили й герої — актори, яких обрали на головні ролі, не випадково викликали побоювання, оскільки після перегляду доводиться констатувати, що харизми та хімії не вистачало. Так, Голланд і Волберґ сипали жартами, але все це мало секундний вплив, бо після цього неминуче йшли неприродні діалоги та сюжетні повороти, які були заховані за скляним бар’єром.
Усі лиходійські партії — цілковитий провал. Мляві та шаблонні «пустушки», які ні на що не здатні… Звісно, окрім фраз та безглуздих дій, що тонуть у пафосному болоті, — обов’язковий набір антагоністів моделей «Вбиваю, коли забажаю» та «Моя родина не звикла до відчуття провини». Навіть огида не виникає, настільки вони «ніякі», і це стосується й Антоніо Бандераса, якому тут нічого грати, і всіх жіночих партій. Але були й позитивні враження: виділимо невеличке камео Нолана Норта, який подарував свій голос «ігровому» Нейтану Дрейку — шанувальники обов’язково оцінять такий жест.
«Uncharted: Незвідане» Рубена Флейшера — це «Індіана Джонс», який зустрічає «Лару Крофт» та «Скарб нації». На жаль, позитивних моментів у порівнянні зі згаданими картинами не так вже й багато, бо пригодам Дрейка відчутно не вистачає душі та ідентичності, водночас, слід визнати, вони в змозі хоча б мінімально розважити. Нейтан у фільмі декілька разів промовляє, що «велике починається з малого», тому будемо сподіватися, що творцям у майбутньому вдасться підібрати більш вдалу формулу для продовження.