Нещодавно американська кіноакадемія назвала номінантів на найпрестижнішу світову кінопремію «Оскар», церемонія якої відбудеться 27 березня. Як тільки стають відомі кандидати, усі поціновувачі кіно роблять дві речі: критикують кіноакадемію за те, що проігнорувала той чи інший фільм, а також намагаються відгадати, хто з обраних номінантів все ж забере омріяну статуетку. YABL — справжній поціновувач кіно, а тому нам теж хочеться трохи погратися у Вангу, розмірковуючи про те, у кого є шанси вийти переможцем цього року.
Хто б як до «Оскара» не ставився, але цьогоріч боротьба серед фільмів дійсно цікава. У будь-якому разі номінанти викликають значно більше інтриги, ніж те, що ми бачили рік тому, коли всі заздалегідь уже знали: статуетку за «Найкращий фільм» отримає «Земля кочівників», за «Найкращу чоловічу роль» — Ентоні Гопкінс, а «Найкращу жіночу роль» — Френсіс МакДорманд, оскільки через пандемічну ситуацію не було особливо з чого обирати. Зараз кінематограф крок за кроком почав оговтуватись від кризи, і Голлівуд знову розважає нас своїм різноманіттям.
2021 рік дозволив нам побачити довгоочікувані блокбастери, релізи яких постійно переносили: починаючи від епохальної «Дюни» та фінального розділу Крейгівської бондіани, закінчуючи фанатським кінокоміксом «Людина-павук», що здійснив мрії гіків з усього світу і зібрав у прокаті майже $2 млрд. Деякі інсайдери навіть натякають на те, що «Людина-павук» може отримати окремий «Оскар» за порятунок кінотеатрального бізнесу в скрутні часи. Хто б як не ставився до Marvel та до конкретного фільму, але об’єктивно це було б досить справедливо відзначити роботу такою нагородою. 27 березня дізнаємось точно.
Проте одному блокбастеру все ж вдалося отримати номінацію, а саме «Дюні» Дені Вільнева. І ось це цілком і повністю справедливо. Вільнев дивовижно балансує на межі глядацьких кіноатракціонів та авторського кіно. Що «Прибуття», що «Той, хто біжить по лезу 2049», що свіжа «Дюна» — усі вони заходять трохи далі, ніж просто попкорнове кіно на вечір для розваги, але водночас мають шалену популярність серед звичайних споживачів, які не знають, хто такий Гаспар Ное та Ларс фон Трієр. І хоч після геніального «Той, хто біжить по лезу» деякі глядачі були злегка розчаровані «Дюною», не можна не визнати, що в епоху конвеєрних блокбастерів артбастер Вільнева — це наче ковток свіжого повітря; і саме такого кіновсесвіту нам не вистачало: що за кінематографічністю ближчий до старих «Зоряних війн», «Володаря перснів» та «Матриці», ніж до нових «Зоряних війн», «Марвел» та нового «Володаря перснів». Проте номінація номінацією, а «Найкращий фільм» «Дюна» не отримає. Проте в неї є шанси зібрати «Оскари» у всіх технічних номінаціях: «Кращий звук», «Кращий монтаж», «Найкращі спецефекти», «Краща операторська робота» (хоча тут не факт) і т.д. Є велика ймовірність, що епік Вільнева повторить долю «Шаленого Макса» на «Оскарі», а ще може отримати премію за «Кращий саундтрек» від Ганца Циммера. Хоч більш справедливо було б за саундтрек віддати Джонні Грінвуду за його роботу до фільму «У руках пса».
Також 2021 рік видав нам рекордну кількість різноманітних мюзиклів, половина з яких могла сміливо претендувати на «Оскар». Подивіться самі: спочатку був літній хіт «На висотах Нью-Йорка», у якого просто дивовижні рейтинги на Rotten Tomatoes та цілковита любов від глядачів; потім скандальний фестивальний хіт «Аннетт» Леоса Каракса, який особисто я вважаю одним з найкращих фільмів минулого року; була екранізація роману «Сірано», що також могла опинитися серед номінантів; натхненна історія «Тік-так... Бум!», яка встановлювала рекорди переглядів на Netflix. Але врешті-решт серед номінантів за «Кращий фільм» з’явився, можливо, далеко не найкращий у цьому списку, але очевидно найбезпечніший і академічно правильний мюзикл Стівена Спілберґа «Вестсайдська історія» — водночас екранізація бродвейського мюзиклу та ремейк класичного фільму за цим же мюзиклом. Проте Спілберґ теж найімовірніше не здобуде нічого цього року, а серед претендентів він більше для престижності. Хоча шанси отримати за режисуру в нього все ж таки є, але теж невеликі.
Один із головних оскарівських хітів — японська стрічка та екранізація книжки Харукі Муракамі «Сядь за кермо моєї машини». У картини є всі шанси повторити долю корейських «Паразитів» дворічної давнини, які своєю перемогою вивели «Оскар» на новий міжнародний рівень, адже це було вперше в історії кіноакадемії, коли головну премію отримав не англомовний фільм. Хоча вже за рік до для цього були всі передумови: іспаномовна «Рома» теж посіла своє місце серед номінантів за «Кращий фільм». Окрім головної премії, драма має перспективи здобути статуетки за «Режисуру», «Адаптований сценарій» та за «Кращий фільм іноземною мовою». І навіть якщо стрічка збере всі ці статуетки разом, то це буде цілком справедливо, оскільки вона дійсно варта глядацької уваги і робить просто неймовірні речі з емоційним сприйняттям під час перегляду, незважаючи на те, що її хронометраж становить повні три години.
Особисто мій фаворит цього року, у якого шансів у всіх вищезгаданих номінаціях не менше, ніж у «Сядь за кермо моєї машини», — постмодерновий вестерн «У руках пса» від режисерки Джейн Кемпіон. Це фільм, що змушує тебе ненавидіти людей та світ. Настільки тонка кінематографічна робота всіх департаментів, що не відзначити майстерність режисерки просто неможливо. У кого найбільше шансів на «Оскар» за «Режисуру» та «Найкращий фільм» — так це у стрічки Джейн Кемпіон. Вона зроблена в кращих традиціях «Нафти» Пола Томаса Андерсона, тут навіть композитор той самий з доволі схожими музичними мотивами в саундтреку. А головне, що картина розкрила з нового боку нам акторський талант Бенедикта Камбербетча, який, сподіваюся, також вийде зі статуеткою за «Найкращу чоловічу роль», а разом із ним Кірстен Данст за «Найкращу жіночу роль другого плану» та Коді Сміт-МакФі за «Кращу чоловічу роль другого плану». Мене не здивує, якщо фільм стане рекордсменом за кількістю премій цього року, адже кіно дійсно унікальне й мистецьке. Такого ми вже досить давно не бачили. Але тут постає питання, чи захочуть кіноакадеміки віддавати головну премію стрічці, прокат якої був не в кінотеатрах, а на платформі Netflix. Оскільки в кінематографічному світі досі тривають суперечки щодо того, чи варто нагороджувати роботи, які люди не дивляться на великому екрані. Хочеться вірити, що академіки не будуть упереджені через це питання, а будуть об’єктивні. Бо номінації фільми від Netflix отримують уже не перший рік, а ось перемог у них ще не було.
І коли ми вже заговорили про Пола Томаса Андерсона, то він цього року теж опинився серед лідерів. Його романтична комедія «Локрична піца» настільки припала до душі глядачам та критикам, що було б неприпустимо її ігнорувати. І хоч це дуже легковажне та просте кіно на тлі того, що останнім часом Андерсон знімав раз на кілька років, але це не заважає закохатися в «Піцу» раз і назавжди. Це не «Нафта», не «Майстер», не «Магнолія» і навіть не «Примарна нитка», але своє місце серед номінантів заслуговує більш ніж повністю.
Чого не скажеш про драму з Віллом Смітом «Король Річард». Ось тут у мене цілковите нерозуміння того, що цей доволі банальний і передбачуваний мотиваційний фільм робить у списку номінантів, коли ми маємо набагато сильніші стрічки на кшталт «Останньої дуелі» Рідлі Скотта, «Аннетт» Леоса Каракса або все того самого «Тік-так...Бум!» Це ж стосується і номінації за «Кращу чоловічу роль», яка зводиться до банальних монологів про мотивацію зі сльозами на очах у стилі «Роккі Бальбоа» від Вілла Сміта. Так, це дійсно непогане кіно й непогана гра, але надавати їм перевагу, коли були шалені Адам Драйвер, Пітер Дінклейдж, Метт Деймон, Бредлі Купер і ще з десяток неперевершених акторських перформансів у різних фільмах — це, як мінімум, дивно. І є в мене таке передчуття, що саме Сміт премію і забере. Хоча, як я писав вище, краще це буде Бенедикт Камбербетч.
Досить несподівано, але не менш приємно, що серед номінантів опинився нуар від Гільєрмо дель Торо «Алея жаху» про фейкового екстрасенса, який своєю брехнею заробляв на життя. Це досить складна для сприйняття картина, але майстерно зроблена й атмосферно поставлена. Фільм навряд поверне моду на нуар у кінематографі, але позмагатися за золотого чоловічка має всі шанси. Тим паче варто згадати, як Гільєрмо дель Торо вже якось отримав «Оскар» за «Форму води», коли всі були впевнені на сто відсотків, що переможе МакДона з його «Трьома білбордами...» Хто знає, може, удача знову повернеться обличчям до цього талановитого мексиканського кінематографіста з його унікальним почерком, яким він може зняти й блокбастер про роботів та динозаврів, і метафоричне фентезі про війну, і ось тепер ще й нуарний трилер.
Неочікуваним фаворитом виявився і Кеннет Брана з автобіографічним «Белфастом», який він зняв за спогадами зі свого дитинства. І хоч «Белфаст» у найгірших або найкращих (кому як подобається більше) традиціях цього режисера занадто наївний, театралізований та награний (втім, це все ж таки краще за його обидві екранізації творів Агати Крісті про детектива Пуаро), але як фільм-спогад — це доволі чесна, авторська та приємна стрічка. Можливо, своїх премій вона й не отримає, проте ми все ж радимо звернути на неї увагу. А ще одну з головних ролей тут грає Джеймі Дорнан, якому свого часу зіпсувала кар’єру участь у проєкті «П’ятдесят відтінків сірого». І якщо «Белфаст» допоможе реанімувати творчий шлях Дорнана, то це кіно вже точно не дарма з’явилося на світ.
Майже жодних шансів на перемогу немає в «Coda: У ритмі серця» від Apple. Втім, це великий крок для самого стримінгового сервісу Apple, чиє кіно вперше висувається на «Оскар», що дуже престижно для платформи. Сам фільм назвати шедевром складно, та витраченого часу він більш чим вартий. Це просте, але досить емоційне кіно про важливе. І саме той випадок, коли нічого нового стрічка не пропонує, але водночас усі прийоми, які ти бачив до цього безліч разів, працюють, на відміну від «Короля Річарда», де відчуваєш маніпуляцію твоїми емоціями з боку авторів.
«Кращий анімаційний фільм» — буде передбачувано, якщо знову віддадуть Pixar. «Лука», хоч і якісний мультфільм, що виконує поставлене перед ним завдання, але це далеко не найкраща робота студії. Якщо говорити відверто, то «Лука» і близько не на рівні з «Душею», «Головоломкою» чи «Історією іграшок 3». Хто цього року заслуговує на свою статуетку, так це творіння від Netflix «Мітчелли проти машин». Ось це справжній шедевр сімейної анімації: оригінальний сюжет, креативна графіка та неймовірна душевність не залишили байдужими майже нікого. Також дивно бачити в цьому списку «Flee», оскільки це доросла анімаційна драма, яка просто губиться поряд з дитячими розважальними блокбастерами.
Ну й «Кращий фільм іноземною мовою», як було сказано вище, — 80% того, що переможе японська драма «Сядь за кермо моєї машини». Ще, звісно, непогані шанси в автобіографічної драми Паоло Соррентіно «Рука Бога», яка вийшла цьогоріч на Netflix, але є передчуття, що азійське кіно знову всіх переможе, оскільки галасу навколо екранізації Муракамі набагато більше.
І хоч цього року склад номінантів досить сильно інтригує, але очікувати, що сама премія відбудеться весело та якось феєрично не варто. З кожним роком церемонії стають все нуднішими та стерильнішими. Інклюзивність і толерантність перемагають творчість та оригінальність, а тому ми більше не чуємо гострих жартів від ведучих, позбавлені будь-яких провокацій та ризику з боку організаторів. Тішить тільки одне: вони всі ще вміють знімати круте кіно, за яке хочеться вболівати.