В український прокат вийшла чорна комедія «Найгірша людина у світі», яка цього року була номінована на премію «Оскар» у категоріях «Найкращий міжнародний фільм» і «Найкращий оригінальний сценарій». Які вони, найгірші люди у світі? Ми подивилися стрічку Йоакіма Трієра, щоб розібратися у цьому питанні в новому матеріалі Yabl.
Про що кіно?
Тридцятирічна Юлія на одній з вечірок зустрічає чарівного молодого чоловіка. У дівчини є успішний хлопець, проте її власне життя і кар’єра не реалізовані. Сподіваючись нарешті знайти своє справжнє покликання і того-самого-партнера, вона кидається у вир кохання та нових стосунків.
Світова прем'єра картини «Найгірша людина у світі» відбулася у 2021 році в основному конкурсі Каннського кінофестивалю. Українська прем’єра пройшла на Одеському міжнародному кінофестивалі в 2021-му. І ось тепер – фільм нарешті з'являється в українських кінотеатрах у найгірший час для нашої країни. Втім, якісне кіно – це чудова нагода відволіктися та отримати заряд емоцій, які будуть хоча б трохи перекривати негатив через варварські дії окупантів.
Повертаємося до фільму. «Найгірша людина у світі» отримала дві номінації на премію «Оскар» у цьому році, і цей факт говорить дуже багато. До того ж, картина Йоакіма Трієра ввійшла в списки найкращих стрічок за підсумками 2021 року видань Vanity Fair, Variety, The Hollywood Reporter та IndieWire. Основа цього визнання – історія, яка ожила завдяки виконавиці головної ролі Ренате Рейнстве, і за цю роботу акторка отримала приз за «Найкращу жіночу роль» минулорічного Каннського кінофестивалю.
Сюжетні повороти
Життєві метання Юлії призводять до кардинальних змін: коли інші просто йдуть не прямо, а ліворуч/праворуч, вона сходить з дороги, щоб знайти щось абсолютно нове. Дівчина навчалася на хірурга, тому що це здалося їй значним викликом, потім перейшла на факультет психології для кращого занурення в людину — тепер не в тіло, а в душу, — але не зупинилася на цьому. Минає час, і вона витрачає студентський кредит на фотоапарат, оскільки зненацька захопилася фотографуванням, і через це вимушена влаштуватися у книжкову крамницю. Що далі? На це запитання не змогла би відповісти і сама Юлія.
Розчарування – ось двигун історії.
Розчарування у роботі, у близьких людях, у партнерах і, нарешті, у собі. Саме ствердження «Я – найгірша людина у світі», що прослизає або навіть гуркотить, іноді призводить до завершення одного етапу, після чого відразу ж починається новий. Етап, на який незмінно покладаються великі надії. Фільм невипадково поділений на розділи – так чіткіше підкреслюються метання від одного до іншого.
Головна героїня викликає подвійні почуття протягом першої половини картини, але її взаємодія з іншими персонажами (є двоє ключових) зрештою призводить до позитивної характеристики. Відбувалося поступове формування особистості, яке засноване не на банальному задуванні більшої кількості свічок на торті у день народження. Це формування засноване на помилках, на безцінному досвіді спілкування, проживання та русі до цілей з коханою людиною. Юлія ніби потрапила до лабіринту, і глядач разом із нею намагається знайти вихід – світле, цікаве майбутнє. Вихід, який означатиме завершення її хаотичних рішень та побудову міцного життєвого фундаменту, який не розмиє найближчим припливом.
Пісочні замки бувають прекрасними, вони навіть можуть простояти якийсь час недоторканими, радуючи око. Головна героїня довго будувала саме пісочні замки – надто ненадійні. Найгірше – коли вона привертала до цього будівництва іншу людину, подвоюючи негатив після чергової руйнації. Це вибиває з колії. Це змушує сумніватися у собі. Це, зрештою, знову призводить до нерозуміння своєї значущості в навколишньому світі.
Може, просто не потрібно шукати додаткових смислів? Ти не можеш щось довести до кінця? Значить, ще не настав слушний час, а поруч немає потрібних людей. Тобі складно знайти сферу, в якій ти будеш справді щасливий? Так продовжуй пробувати! Неважливо, скільки тобі – 20, 30 або 40 років, – щось цікаве і те, що в змозі перевернути твій світогляд, може знаходитися за наступними дверима життя. І буде справжнім злочином не дійти до тих дверей, щоб нарешті повернути ручку.
Йоакім Трієр дуже вміло загорнув історію Юлії в оболонку меланхолії та нордичного розчарування – це те середовище, де героїня в блискучому виконанні Ренате Рейнстве змогла розвиватися. З кожним новим розділом, прийнятим рішенням чи діалогом ми можемо спостерігати трансформацію, яка відчувається не в стандартних змінах зовнішності, а навіть у погляді, жестах, міркуваннях. Це дуже глибоке пірнання, і воно не залишає байдужим.
Не залишає байдужим й подача історії – гарні зйомки, приємний музичний супровід, який допомагає знайти правильний настрій. «Найгірша людина у світі» підкорює своїм візуалом, з чим у Трієра завжди був повний порядок, ще коли він представляв на суд глядачів зовні холодну, але внутрішньо таку ж чарівну «Відьму». З кожною хвилиною перегляду ти немов розчиняєшся у тому, що відбувається на екрані, і це викликає багато емоцій попри спокійний темп оповідання.
Все має завершення. І навчання, і робота, і відносини. Звісно, і життя також. Може, саме страх штовхає людину до постійних метань? Розчарування, жага до пізнання нового та інше можуть виступати лише допоміжними факторами, але ключове рішення завжди залишається за людиною. Необов'язково вважати себе поганим, якщо ти йдеш урозріз із оточенням. Необов'язково вважати себе поганим, якщо щось чи хтось не викликає в тобі колишнього інтересу, захоплення чи любові.
Ми всі змінюємось. І кожен сам може визначити, коли настане момент, щоб не шукати для себе кардинально інших шляхів. Напевно, саме тоді можна буде сказати, що ти – найщасливіша людина у світі.
Фото: Arthouse Traffic