День українського кіно невпинно наближається. Кожного року кінематографісти святкують у другу суботу вересня. Цьогоріч вітаємо їх 10 числа. Попри скрутну ситуацію, у якій опинилася кіноіндустрія через вторгнення росії в Україну, професіонали галузі продовжують працювати: збирають матеріал для нових проєктів, створюють сценарії та готують заявки на міжнародні гранти, презентують українські фільми на кінофестивалях у всьому світі, налагоджують зв’язки з іноземними колегами і, звісно, навчають майбутніх професіоналів.
Yabl поспілкувався з засновницею та директоркою Ukrainian Film School Альоною Тимошенко про діяльність під час війни, новий фокус у навчанні, відмінності студентів різних напрямків, досягнення випускників і професії, які можна опанувати в кіношколі.
Як зараз працює Ukrainian Film School?
Загалом можна сказати, що так само, як і до війни, із нового хіба що повітряні тривоги, під час яких ми, студенти і викладачі, переходимо в укриття, та комендантська година, через яку лекції у нас починаються вранці, а не в другій половині дня, як раніше.
Вам уже вдалося випустити кілька курсів з початку повномасштабного вторгнення. За якими напрямками?
Тиждень тому в нас був випускний, який за планом мав бути на початку липня, але змістився майже на два місяці через початок війни. Ми випустили всі курси, як і планували: акторів, режисерів, продюсерів, сценаристів, операторів, але лише половину наших студентів, бо восьмеро зараз захищають нас на фронті, решта перебуває за кордоном і взяла академвідпустку.
Хто з колег перекваліфікувався і тепер не працює в кіноіндустрії, а захищає нас усіх зі зброєю в руках чи документує злочини рашистів?
Зараз у лавах ЗСУ служать наші студенти, випускники та викладачі, і завдяки їм ми продовжуємо працювати, а їхні одногрупники та студенти продовжують навчатися. У перші тижні війни ми разом з командою наших випускників розпочали знімання документального фільму «Добробат», я знаю, що ще дехто з наших минулорічних студентів також фільмує теперішні події.
Ми завжди в нашій кіношколі робили акцент на художнє кіно, але зараз на часі документалістика, нині в Україні знімається багато саме документалок, і це добре, бо ми маємо розказати правду світові і майбутнім поколінням про те, як росія веде війну в Україні. Це найбільш задокументована війна за всі часи.
Опишіть портрет вашого студента найбільш популярних напрямків. Які це особистості?
Передусім мені подобається, що до нас приходять люди свідомі, вони самі зробили вибір, вони приходять здійснювати мрії, а ми їх у цьому супроводжуємо, ось найкраща мотивація, яка може бути.
Тут ми одразу рівні, ми колеги, у нас немає цієї субординації «студент і вчитель», наш вчитель — це ментор, друг, колега, який врятує від факапу, який скаже правду, якщо це фігня, а не геніальність, який похвалить, якщо робота цього варта, і коментар якого студент запам’ятає на все життя. Можна описати найбільш поширеними образами.
Актор/ка — приходить нарешті здійснити мрію дитинства, отримати диплом для себе, не для батьків, вік від 18 до 60, усміхається, хвилюється, дуже треба вступити до кіношколи.
Режисер/ка — вік 19 або 30+, приходить з IT або був асистентом на знімальному майданчику, або креативником у медіа/рекламі. На співбесіді критикуватиме Нолана чи Фінчера, знає напам’ять п’ятірку українських режисерів і одразу може назвати тему своєї дипломної роботи.
Оператор/ка — 30-40% на курсі — це дівчата, решта хлопці, майже кожен уже займається фотографією або відеозйомкою, мріє знімати велике кіно.
Продюсер/ка — типовий студент Продюсерської річної програми — це амбіційна та креативна людина, працює топ-менеджером або є успішним підприємцем, але в іншій сфері, наприклад, фінансовій, рекламній, будівельній, а зараз вирішує, що час реалізувати свій потенціал. Вік приблизно 28-45, прагне розвиватися далі, хоче займатися чимось новим, любить кіно, тому вирішує стати продюсером; для продюсерів кожен проєкт — це як новий стартап, тому наш типовий студент має мінімум страху і максимум вмінь оцінювати ризики та переваги.
Сценарист/ка — є те, що об’єднує всіх студентів сценарної програми навчання: абсолютно всі вміють писати. Якщо серйозно, то студент сценарки — зазвичай людина від 24 років з певним набором історій з життя або історій, які є в голові з самого дитинства і більше не можуть там просто «сидіти». Студенти з самого початку знають, у якому жанрі хочуть писати сценарій. На відміну від акторів, портрет сценариста більш стриманий та інтровертний, найкращий варіант проведення часу — писати, переписувати і проводити читки нових сценаріїв.
Чи змінилося щось у підході до викладання з початком війни?
Якийсь час ми були в онлайн-форматі, але це не нове, бо вже мали цю практику з початком ковіду. Ми концентруємо фокус на все українське, ми говоримо про нашу історію і нашу культуру, ми створюємо проєкти про Україну, українські легенди, міфологію, історичні події та героїв. Проводимо вечори української поезії та кіно.
Які проєкти вже втілили попри війну і які плануєте?
Ми зняли чотири дипломні роботи — це чотири короткометражні фільми наших студентів-випускників. Ми перебуваємо на фінальній стадії продакшну нашого документального фільму.
Ми в партнерстві з Українським Домом запустили проєкт «Кінопростір», маємо дуже насичений графік: щотижня проводимо відкрите інтерв’ю з кінодіячами, дивимось українське кіно і дискутуємо з командою проєкту, проводимо безкоштовні лекції з найкращими представниками кіноіндустрії.
Ми проводимо другу благодійну зміну кіноканікул — це літній кінотабір для дітей. Зараз у нас другий тиждень кіноканікул для дітей, які були в окупації в Маріуполі і нині проживають у Києві, наразі пишемо сценарій, скоро почнуться знімання. Ми вже завершили зміну з дітьми, які були в окупації в Бучі і Гостомелі. Це були два чудових тижні з неймовірно творчими дітьми, ми вчили їх створювати кіно: придумувати ідею, писати сценарій, проводити кастинг, підбирати локації та костюми для знімань. Потім вони були акторами і членами знімальної групи, а далі дивилися прем’єру короткометражного фільму «Інша сторона» разом із батьками в кінотеатрі. У нас активно працює коротка школа, постійно запускається воркшоп або інтенсив.
Чи зменшилася кількість заявок на навчання в Ukrainian Film School через війну?
Поки що відсотків на 20%, але дуже багато людей повертається в Київ лише на початку вересня, тому можливо цей коефіцієнт вирівняється.
Наші студенти — це люди з першою освітою, яку отримали дуже часто для своїх батьків. Тому як не дивно, багато заявок на навчання приходить під час повітряних тривог, і ми для себе це розуміємо як моменти, коли люди нарешті наважуються реалізувати свою мрію — знімати кіно.
Назвіть найвідоміші імена ваших випускників і стрічки, до створення яких вони були залучені.
Цьогоріч Українська кіношкола випустила близько ста студентів.
Зернятка, які ми закинули в наш культурний грунт, проросли і вже приносять плоди. Фактично в кожному з нових українських фільмів, релізи яких вийшли перед війною, проявилась UFS – актори, продюсери, режисери, сценаристи вчились у нас.
Випусники виходять і на міжнародний рівень.
Цього року грант від Каннського кінофестивалю у категорії Work-in-progress отримала майбутня стрічка «Ти мене любиш?» режисерки Тоні Ноябрьовою, де в головній ролі задіяний куратор акторського курсу UFS Максим Михайличенко. До Work-in-progress також увійшла стрічка «Дім за склом» Тараса Дроня, головну роль в якій зіграла випускниця нашого акторського курсу Ірина Веренич-Островська.
На Marché du Film показали «When We Were 15 / Коли нам було 15» Ганни Бурячкової, де зіграли молоді випускники UFS – Захар Шадрін, Аліна Чебан та Даша Жихарська. Мені також цього року пощастило виступити однією з продюсерок повнометражного ігрового дебюта Дмитра Сухолиткого-Собчука «Памфір», який показали в конкурсній програмі Каннського кінофестивалю «Двотижневик режисерів».
В команді фільму «Як там Катя?», який здобув дві нагороди 75-го Міжнародного кінофестивалю у Локарно, також «засвітились» наші випускники: продюсерка Ольга Матат, ассистент продюсера Олена Мібчуані, акторки Ірина Веренич-Островська, Тетяна Острецова, Марія Дудко.
На які курси зараз йде набір?
Зараз ми продовжуємо співбесіди на основні річні програми дорослої та дитячої шкіл. З дорослої школи — це акторська, сценарна, продюсерська, режисерська та операторська програми. Кожен абітурієнт проходить відбір — обов’язковий етап співбесід та творчого завдання.
Зараз, щоб попередньо познайомити нових студентів зі школою, ми проводимо пробні заняття, де кожен може поспілкуватися і задати всі необхідні питання своєму майбутньому куратору.
